Страхування один із найважливіших елементів ринкових відносин, що належить до фінансової сфери, пов'язаної з виконанням особливих функцій в економіці. Страхування - система заходів щодо створення грошового (страхового) фонду за рахунок внесків його учасників, з коштів якого відшкодовується збиток, заподіяний: стихійними лихами; нещасними випадками; порушенням чинного законодавства під час оформлення реєстрації операції з об'єктами нерухомості; ненавмисних помилок рієлтерів, оцінювачів, професіоналів ринку нерухомості; підрядником третім особам; забудовником пайовикам. Перші форми страхування, існували за 2 тис. років до н. е. ще в законах вавілонського царя Хаммурапі, й передбачали укладення угоди між учасниками торгового каравану, про відшкодування збитків, які міг потерпіти будь-хто у дорозі від нападу розбійників, крадіжки, пограбування і т.д. На початкових етапах становлення суспільства (в докапіталістичний період) основною формою страхування була страхова взаємодопомога, що носила характер разових угод, які торкалася товарів і перевізних вантажів, тобто члени того або іншого колективу не ставили за мету отримати прибуток, а страхували самі себе. З виникненням ринкових відносин (капіталістичний спосіб виробництва) страхування набуло комерційного характеру, стало обов'язковим у підприємницькій діяльності. У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти, коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров'я або настає навіть смерть громадянина. Досить назвати такі трагічні події наприкінці 20 ст., як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії, загибель теплохода "Адмірал Нахімов", терористичні акти в Нью-Йорку, Москві, внаслідок яких загинули тисячі людей. На компенсацію або зменшення шкідливих наслідків цих подій спрямовані норми різних галузей права, зокрема цивільно-правові норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридичними особами та громадянами, створюють страхові фонди, що використовують для компенсації особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних випадків або інших передбачених у законі подій. У Законі України "Про страхування" поняття страхування визначено як вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України. Залежно від об'єктів страхування поділяється на: Особисте - страхування майнових інтересів, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи; майнове - страхування майнових інтересів, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном; страхування відповідальності -пов'язане з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування встановлюються правилами страхування, що їх визначає страховик самостійно. Конкретні умови страхування встановлюються під час укладення договору страхування. Добровільне страхування не може бути обов'язковою передумовою для реалізації інших правовідносин, не пов'язаних зі страхуванням. Види, умови та порядок проведення обов'язкового страхування установлюються відповідними актами законодавства України. За цих умов страхувальник вільний у виборі страховика, якщо інше не передбачено актами законодавства. Поряд із цивільно-правовими нормами інституту страхування існує інститут державного соціального страхування. Головна відмінність між ними полягає в тому, що у державному соціальному страхуванні за робітників, службовців, членів кооперативних та інших організацій внески до фонду соціального страхування, якими відають профспілки, вносять підприємства або кооперативи без будь-яких відрахувань з їхньої заробітної плати, тоді як страхування за нормами цивільного законодавства засноване, як правило, на майновій участі у створенні страхових фондів самих громадян. Страхування виконує низку функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові фонди використовують насамперед для відшкодування страхувальникам заподіяних збитків; б) превентивну, бо з цих фондів фінансуються профілактичні заходи з відвернення шкідливого впливу стихійних сил природи та інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвитку економіки, адже частину прибутку страхових організацій перераховують у дохідну частину державного бюджету. Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають унаслідок страхування, регулюють норми статей 979-999 Цивільного кодексу України, Законом України "Про страхування"; правилами окремих видів страхування, що, встановлюють відповідні чинні нормативні акти законодавства України. Відносини з морського страхування суден, вантажів та інших об'єктів регулюють норми, що містяться у Кодексі торговельного мореплавства і правилах про окремі види морського страхування. Національні страхові ринки більшості країн світу серйозно змінилися. Збільшилася кількість країн, пов'язаних інтеграційними угодами, мета яких - усунення бар'єрів для діяльності страхувальників з країн-учасниць на національних територіях інших країн з надання страхових послуг національним споживачам. На території Європейського Союзу (ЄС) сформовано єдиний страховий простір, у межах якого діяльність страхувальників регулює інтеграційне право ЄС в поєднанні з національним фінансовим і цивільним правом. На страховому ринку, окрім державних страхових організацій, діє безліч акціонерних страхових компаній, які намагаються залучити страхувальників, пропонуючи краще обслуговування й більш дешеве страхування (більш низькі тарифні ставки страхових внесків). Тому умови страхування повинні відповідати потребам страхувальників, як за охопленням об'єктів, так й за видами страхових ризиків, до того ж тарифні ставки мають бути гнучкими з урахуванням страхування як за окремими їх видами, так й загалом. За монопольної системи страхування тарифні ставки встановлювали лише за комплексним підходом. Одним із показників економічно вигідних умов для страхувальників є максимальний об'єм страхового забезпечення застрахованого майна. Виходячи з цього, за усіма діючими видами страхування майна громадян установлений граничний рівень страхового забезпечення розміром його дійсної вартості. Добровільне майнове страхування класифікують за видами власності: державна і приватна (фізичних і юридичних осіб). За договором добровільного страхування будов і квартир можуть бути застраховані житлові будинки, дачі, садові будиночки, господарські споруди, збудовані на постійному місці й такі, що мають стіни й дах, а також квартири з усіма конструктивними елементами, обробкою та обладнанням. Виняток складають старі або зруйновані споруди, які не можуть використовуватися за господарським призначенням. Не приймають на страхування будови, розташовані в зонах, яким загрожують обвали, повені або інші стихійні лиха, якщо про це оголошено у встановленому порядку. Також не приймаються на страхування квартири, що вимагають капітального ремонту або знаходяться в будинках, що належать зносу. Страхувальник може укласти договір зі страхування усіх житлових і господарських споруд, що знаходяться на відведеній йому земельній ділянці, або окремих будов (наприклад, житлового будинку, крім господарських споруд, чи належної йому частки будови). Якщо страхувальник утратив право власності на будову (квартиру), дія договору припиняється без повернення страхових внесків, за винятком випадку, коли такі об'єкти переходять у порядку успадкування у власність іншої особи. В останньому випадку вони вважаються застрахованими до кінця терміну, зазначеного в страховому полісі. Добровільне страхування будов й квартир здійснюється на випадок їх -знищення чи пошкодження внаслідок стихійних лих (повені, смерча, зливи, обвалу, паводка, незвичайного для даної місцевості, землетрусу, нещасних випадків: пожежі, вибуху, аварії опалювальної системи, водопровідної та каналізаційних мереж, зокрема за їх пошкодження внаслідок низьких температур, наїзду транспортних засобів, падіння дерев і літальних апаратів, викрадення окремих елементів будови (квартири) і пошкодження або знищення їх унаслідок протиправних дій інших осіб). Не відшкодовують збитки за пошкодження (знищення) будов (квартир), що виникло внаслідок будь-якого роду військових дій й наслідків терористичних актів, цивільних хвилювань, страйків, знищення або пошкодження їх з розпорядження цивільної та військової влади. Існує чотири варіанти страхової відповідальності страхувальника під час страхування будов і квартир: 1 -й - варіант охоплює усі ризики, перераховані вище; 2-й - на випадок знищення чи пошкодження застрахованого об'єкта вогнем неважно від причини спалаху; 3-й — на випадок знищення або пошкодження будов (квартири) водою внаслідок нещасного випадку чи стихійного лиха; 4-й - на випадок викрадення конструктивних елементів будов (квартири), пошкодження або знищення їх внаслідок протиправних дій інших осіб. Право вибору одного або декількох варіантів страхування надається страхувальнику. Такий порядок страхування найбільшою мірою відповідає інтересам страхувальників, оскільки страхування за окремими ризиками значно дешевше, ніж під всього комплексу відповідальності. Страхувальник, укладаючи договір обирає, ризик, який, на його думку, з найбільшою імовірністю може наступити. Під час укладення договору страхувальник оплачує вартість страхування. Страхові внески встановлює страхувальник за тарифними ставками залежно від варіанта та терміну страхування, а також страхової суми. Страхову суму зі страхування встановлюють в межах дійсної вартості, яку визначають в регіонах, виходячи з фактичних витрат на будівництво або щодо ринкової вартості типової будови. У тих регіонах, де розроблені оцінні норми для спішки будов, скоректовані на коефіцієнти з урахуванням підвищення цін на будівельні матеріали, тарифів на їх перевезення та ставок заробітної плати працівників, зайнятих у будівництві, й застосовуються ці норми. При цьому дійсну вартість будов визначають за вирахуванням зносу. Дійсну вартість квартири визначають з урахуванням її фактичного стану, загальної площі, що склалася на момент укладення договору, середньої вартості одного квадратного метра в цьому регіоні на подібні категорії будов (дерев'яні, панельні, цегельні і т.п.). Якщо в період дії договору страхувальник бажає збільшити страхову суму, укладають додатковий договір (у межах дійсної вартості будов) на термін, що залишився до закінчення дії договору. За договорами, укладеними на період менше року, внески сплачуються з розрахунку 1/32 річного внеску за кожний місяць, при цьому неповний місяць сплачують, як повний. Договори страхування будов (квартир), що знаходяться в зоні оголошеній неблагонадійною в зв'язку із загрозою стихійного лиха, можуть бути відновлені на страхову суму, що не перевищує розміру, встановленого колишнім договором. Договори страхування будов квартир укладають терміном на 1 рік. Договір страхування квартири оформляють за наявності документів, що підтверджують право власності на неї. У разі пошкоджень стель, підлоги і квартири та інших її елементів у страховому полісі роблять відповідну відмітку (для виключення з розрахунку цих пошкоджень за умов настання страхової, випадку). Під час страхуванні будов або квартири в страховому полісі та у заяві за згодою сторін зазначають відсоток зносу. Укладаючи договір, страхувальник може внести плату за увесь термін страхування готівкою страхової організації або шляхом безготівкових розрахунків через бухгалтерію організації, де він працює. Дія договору страхування розпочинається: за сплати внеску готівкою – з наступного дня після сплати; при безготівковому розрахунку - від дня надходження утриманих внесків на рахунок страхувальника. Страховий поліс передають страхувальнику після сплати страхового внеску. Якщо підприємство (організація) укладало договір страхування за рахунок власних коштів на користь своїх працівників, то виписують єдиний страховий поліс, до якого додають другий примірник списку. Перший примірник списку залишається у страхувальника. У разі звільнення працівників їх будови (квартири) залишаються застрахованими до кінця терміну страхування. Якщо протягом пільгового терміну станеться страховий випадок, а новий договір не буде укладений, страхове відшкодування виплачують, виходячи з страхової суми, встановленої за раніше діючим договором, при цьому утримують , страховий внесок. Страхувальники, які укладали договори страхування будов протягом 2 і більше років без перерви й не отримували за цей час страхового відшкодування укладаючи новий договір мають право на знижку зі страхового тарифу. Коли настане страховий випадок, страхувальник (а в його відсутність повнолітній член сімї) має вжити заходів до запобігання подальшому пошкодженню будов (квартири) та зменшення збитку. Крім того, під час пожежі або вибуху, чи спричиненні збитку протиправними діями інших осіб, необхідно заявити до відповідних органів, а також у добовий термін, не зважаючи на вихідні та святкові дні, - страхувальнику, що уклав договір. Страхова організація після отримання заяви про страховий випадок зобов'язана 3 - денний термін оглянути будову (квартиру) та скласти акт за установленою формою. Розмір страхового відшкодування визначає страхувальник на основі акту, складеного з урахуванням документів, отриманих від компетентних органів (гідрометеослужби, органів протипожежних і аварійних служб, міліції, слідчих органів) про місце, час, причину знищення або пошкодження будов (квартири). За умов повного знищення будови (квартири) страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми, встановленої за договором, за вирахуванням вартості залишків, придатних для подальшого використання в будівництві (з урахуванням зносу і знецінення). У разі пошкодження квартири страхове відшкодування обчислюють, виходячи з вартості ремонту (з урахуванням відсотка зносу, встановленого в договорі), за розцінками, що діють на момент страхового випадку. Якщо при цьому проводиться реконструкція приміщення, то витрати на нього в суму відшкодування не враховують. Вартість ремонту може визначатися шляхом застосування процентною співвідшення вартості окремих частин (конструктивних елементів) будови до загальної вартості. Питомі ваги конструктивних елементів будови визначають за таблицями збірника оцінних норм. Якщо визначити страхове відшкодування зазначеним способом неможливо, припускається обчислення вартості ремонту в одиничних розцінках, що діють на момент страхового випадку на окремі конструктивні елементи або види робіт, обліком відсотка зносу, встановленого під час укладення договору. Страхове відшкодування виплачується в 3-денний термін після отримання всіх необхідних документів. За кожний день затримки з вини працівників страхувальника виплачується штраф відповідно до чинного законодавства. Якщо за фактом знищення (пошкодження) будови або квартири збуджена і карна справа, страхове відшкодування виплачують до закінчення попереднього слідства. Основою для виплати є підтвердження слідчими органами факту порушення карної справи. Коли обвинуваченим у карній справі є страхувальник або член його сім'ї, питання про виплату страхового відшкодування або відмову в ній вирішують після отримання страхувальником вироку суду. Страхове відшкодування не виплачують, коли: страховий випадок став результатом умисних дій страхувальника (або члена його сім'ї) або збиток заподіяний їх діями, кваліфікується органами попереднього слідства або судом як умисний злочин; про знищення, пошкодження будови (квартири) діями інших осіб не було заявлено до органів міліції, а також, якщо цей факт ними не підтверджено; • страхувальником повідомлені страхувальнику явно помилкові відомості про об'єкт страхування. Страхувальник має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо особа, що страхується, а в її відсутність - повнолітній член сім'ї, маючи можливість, не заявив про страховий випадок у встановленому порядку та у встановлений термін, унаслідок чого неможливо визначити розмір заподіяного збитку. До складу майна юридичних осіб, належного їх страхуванню, входять: будівлі, споруди, об'єкти незавершеного капітального будівництва, транспортні засоби, машини, обладнання, інвентар, товарно-матеріальні цінності та інше майно, належне підприємствам і організаціям; майно, прийняте організаціями на комісію, зберігання, для переробки, ремонту, перевезення і т.п. За бажанням страхувальника зі страхування можна виключити частини будівлі або майно, менш схильні до небезпеки й підпадаючі під позицію «будівлі» (наприклад, підмурки, фундаментні та погрібні стіни, цегельні виїмки на відкритому просторі й інше). Для визначення страхової вартості об'єкта незавершеного капітального будівництва страхувальник залучає оцінювачів. Відновну вартість об'єктів незавершеного будівництва визначають з урахуванням їх фактичного стану, наявності на будівельному майданчику придатних для використання матеріалів, виробів, конструкцій, обладнання як переданого, так і не переданого для монтажу, а також нікого, який не потребує монтажу, інших чинників, які впливають на ціну. Вартість обладнання визначається окремо та включається у відновну вартість. Після продажу рекомендується завершувати будівництво житлових об'єктів і використати їх за початковим призначенням. Профіль об'єктів соціальної сфери може змінюватися за узгодженням з органами місцевого самоврядування. Страхування прав власності на об'єкт нерухомості від втрат унаслідок порушень законодавства, допущених під час оформлення та реєстрації операції, називається титульним страхуванням. Титульне страхування покликане захищати інтереси добросовісного страхувальника від можливих претензій з боку третіх осіб. Значення страхування титулу полягає в тому, що страхова компанія, заздалегідь вивчивши правову історію об'єкта, приймає на себе фінансову відповідальність за законність придбаного права власності. У міру розвитку ринку нерухомості розвивається й титульне страхування. Збільшилося число страхових компаній, що займаються цим видом страхування спільно з ріелтерськими організаціями. Найбільш поширені такі форми роботи страхових компаній з клієнтами агентств нерухомості: 1. У разі складних ризикових операцій фахівці страхових компанії! консультують клієнтів агентств нерухомості; дають рекомендації зі страхування. 2. Юристи агентств нерухомості роблять висновки безпеки з усіх операцій, що здійснюються. У разі виявлення ризиків покупцям нерухомості дають письмові рекомендації про необхідність титульного страхування. Клієнти самі обирають, страхову компанію. 3. Менеджери агентств нерухомості самостійно приймають рішення про страховий захист, і договори страхування укладаються за рахунок агентств. У перших двох випадках клієнт агентства прямо контактує зі страховою компанією, в третьому — питання страхування вирішує агентство практично без участі клієнта. Найближчими роками можна чекати розвитку земельної іпотеки, яка також не обійдеться без титульного страхування, збільшиться кількість договорів титульного страхування за земельними ділянками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Страхування об'єктів нерухомості» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
