Відповідно до Конституції України земельне законодавство перебуває у віданні української держави та її суб'єктів і складається з Земельного кодексу України, інших загальнонаціональних законів й законів суб'єктів України, що приймають відповідно до них. Акти, що містять норми земельного права, можуть видавати: Президент України, уряд України, органи виконавчої влади суб'єктів України, а також місцевого самоврядування. У сфері нерухомості роль регіональних і муніципальних нормативних актів вагоміша, ніж в інших секторах ринкової економіки. З прийняттям Земельного кодексу України сформований правовий механізм щодо організації й управління земельними відносинами за умов формування земельного ринку. Республіканське законодавство. Земля як об'єкт нерухомості має особливий правовий статус і є об'єктом специфічних суспільно-економічних відносин. "Звмля, її надра ... є об'єктами права власності українського народу." (стаття 13 Конституції України). Земельна реформа розпочалася ще у 1991 р., коли були ухвалені закон України "Про власність" та перший Земельний кодекс України. Земельний кодекс ліквідував виняткову державну монополію на землю і встановив різні форми власності на землю, зокрема й приватну. Тривалий час землі, зокрема міські, не мали вартості, що було причиною їх неефективного та безгосподарного використання. З розвитком ринкових відносин виникла необхідність створення таких умов, за яких невигідно мати невикористані землі. Плату за землю здійснюють в формі земельного податку, орендної плати і нормативної ціни землі, причому розмір плати не залежить від результатів господарської діяльності власника або землекористувача. Для захисту прав на земельні ділянки, створення ефективної системи платежів, для здійснення державного контролю і регулювання операцій із землею введений Державний земельний кадастр. При регулюванні земельних відносин застосовується принцип розмежування дії норм цивільного та земельного законодавства в частині регулювання відносин з використання земель, а також принцип державного регулювання приватизації землі. Регіональне законодавства Для оперативного розв'язання регіональних проблем, пов'язаних з управлінням і розпорядженням нерухомістю, суб’єкти України на основі національного законодавства приймають свої закони. У регіонах самостійно формується стратегія управління ринком нерухомості та створюється необхідне законодавче, нормативно-правове, інформаційне, організаційне й фінансове забезпечення. Наприклад, органи виконавчої влади багатьох міст України обрали основною формою земельних відносин передачу у власність міських і приміських земельних ділянок. Деякі регіони, що розглядають міські землі як обмежений, ресурс виключно високої цінності, що відтворюється, вважають оренду міських земель пріоритетною форм земельних відносин. Саме така форма землекористування отримала розвиток багатьох областях України. Основні питання, які вирішуються на регіональному рівні та є предметі законодавчого регулювання суб'єктами: будівництво, експлуатація та ремонт об'єктів нерухомості; приватизація; оренда (організація конкурсів, аукціонів і розрахунок орендної плати); державна підтримка інвестиційної діяльності; облікова політика; оподаткування; формування бюджету, житлові субсидії, позики й кредити. Законодавство про місцеве самоврядування та місцеві нормативні правові акти. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування в Україні забезпечує самостійне розв'язання населенням питань володіння, користування і розпорядження, а також управління муніципальною власністю. Управління муніципальною нерухомістю входить у концепцію органів місцевого самоврядування. Закон України "Про місцеве самоврядування" встановлює, що економічну основу місцевого самоврядування складає муніципальна власність. До її складу входять кошти місцевого бюджету, майно органів місцевого самоврядування, а також муніципальні землі та інші природні ресурси, муніципальні підприємства, організації, банки й інше рухоме і нерухоме майно. Згідно із законом органи місцевого самоврядування здійснюють права власника відносно нерухомого майні що входить до складу муніципальної власності, і має право передати його у тимчасове або постійне користування, здавати в оренду, відчужувати та здійснювати з ним інші операції. Органи місцевого самоврядування мають широке коло повноважень у галузі земельних відносин, будівництва, зонування й планування, розвитку виробничої та соціальної інфраструктури. Контроль за землекористуванням також є предметом ведення місцевого самоврядування. Ідеологія Земельного кодексу України виражена у принципах, установлених цим законом: • поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природнього ресурсу і основного засобу виробництва; • забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; • невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами й територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; • забезпечення раціонального використання та охорони земель; • забезпечення гарантій прав на землю; • пріоритету вимог екологічної безпеки (стаття 5). Відповідно до чинного законодавства України приватизацію будівлі (будови, споруди) проводять тільки разом з приватизацією земельної ділянки, за винятком випадків: відчужувана частина будівлі (будови, споруди) не може бути виділена частиною земельної ділянки; якщо ця земельна ділянка вилучена з обігу або обмежена в ньому. Не допускається відчуження земельної ділянки без будівлі, що знаходиться на ній якщо вони належать одній особі. Таким чином, земельна ділянка і розташована на ній нерухомість фактично виступають єдиним майновим комплексом і лише в такому вигляді можуть бути предметом цивільно-правових операцій (купівлі-продажу, іпотеки тощо). Ця норма прямо торкається «приватного сектора» в передмісті, оскільки під час оформлення договорів передачі таких будинків у власність громадян, одночасно має бути вирішене питання про надання земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Законодавча основа майново-земельних відносин» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
