Визначення мети оцінки потенціалу підприємства (виявлення резервів економічного зростання та розвитку, обґрунтування напряму та обсягу інвестицій, інші цілі стратегічного й поточного управління). Другий етап. Вибір напрямів, за якими буде здійснюватися оцінка потенціалу підприємства. Комплексний характер поняття потенціалу підприємства обумовлює необхідність обґрунтування системи індикаторів (критеріїв) за видами ресурсів, що охоплюють найбільш важливі аспекти внутрішнього середовища. В результаті проведеного аналізу складу внутрішніх ресурсів підприємства Ю.Б. Івановим, О.М. Тищенко, Н.А. Дробитько, О.С. Абрамовою [67] було виявлено 32 види внутрішніх ресурсів. Але більшість фахівців [38, 86, 151, 179] виділяють наступні види внутрішніх ресурсів: техніко-технологічні, матеріальні, трудові, фінансові й управлінські, за якими в подальшому здійснимо оцінку потенціалу підприємства будівельної галузі. Третій етап. Обґрунтування комплексу показників, які характеризують кожен напрям оцінки потенціалу підприємства з урахуванням специфіки діяльності підприємств. В результаті проведеного аналізу показників фінансово-господарської діяльності запропоновано наступний комплекс показників оцінки потенціалу підприємства будівельної галузі [25]: 1. Техніко-технологічні ресурси: – фондовіддача основних виробничих засобів; – фондоозброєність; – механоозброєність виробництва; – коефіцієнт використання дорожньо-будівельних машин за часом; – загальний коефіцієнт використання виробничих потужностей. 2. Матеріальні ресурси: – матеріаломісткість продукції; – тривалість одного оберту в днях; – вивільнення матеріальних ресурсів. 3. Трудові ресурси: – продуктивність праці; – питома трудомісткість продукції; – середній тарифний розряд робітників; – рівень задоволення соціально-побутових потреб працівників; – рівень умов праці. 77
4. Фінансові ресурси: – капіталовіддача; – рентабельність капіталу; – маневреність власного капіталу; – коефіцієнт фінансової стійкості; – витрати на гривню продукції. 5. Ресурси управління: – коефіцієнт використання робочого часу; – коефіцієнт кваліфікації робітників; – коефіцієнт повноти, оперативності та якості виконання функціональних зобов’язань; – надійність системи управління; – питома вага витрат на управління в собівартості продукції. Розрахункові формули запропонованого комплексу показників з оцінки рівня потенціалу підприємства будівельної галузі представлені у додатку Б. На четвертому етапі проводиться розподіл комплексу показників матриці спостережень на стимулятори й дестимулятори. До показників дестимуляторів, значення яких має бути мінімально можливим, відносяться: матеріаломісткість продукції, тривалість одного оберту в днях, питома трудомісткість продукції, витрати на гривню продукції, питома вага витрат на управління в собівартості продукції. Всі інші показники являються показниками стимуляторами. П’ятий етап. Збір необхідної первинної інформація для оцінки потенціалу підприємства за вище визначеними показниками. Шостий етап. Формування матриці спостережень n на m, де n – кількість показників, m – кількість періодів для яких здійснюється оцінка рівня потенціалу підприємства, хij – елементи матриці. Сьомий етап. Вибір еталонних значень в матриці спостережень для комплексу показників. Еталонні значення задаються керівництвом підприємства, або визначаються як найкращі значення за кожним показником матриці спостережень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення мети оцінки потенціалу підприємства» з дисципліни «Управління розвитком підприємства на прикладі підприємств будівельної галузі»
