Поняття „фінансові інвестиції‖ є новим для вітчизняної практики. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств,‖ введений з 1 липня 1997 року, трактує фінансову інвестицію як господарську операцію, яка передбачає
358
придбання корпоративних прав, цінних паперів, диревативних та інших фінансових інструментів. У даному Законі вперше вжито термін „фінансова інвестиція”. Більш ґрунтовно розглядається дане поняття у введених у 2000 році Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Зокрема, визначення терміна „фінансова інвестиція‖ наведено в П(С)БО 2 „Баланс‖. Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Отже, капітальні інвестиції – це вкладення у виробничі фонди (основні та оборотні), а фінансові інвестиції – вкладення в інші суб’єкти господарської діяльності з метою одержання прибутку або інших вигод у майбутньому. Фінансові інвестиції можуть групуватися за різними ознаками [25]. Так, за терміном утримання інвестиції поділяються на довгострокові (що утримуються більше року, а також усі інші інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент), поточні (на строк, що не перевищує один рік, і ті, що можна вільно реалізувати на ринку). За відношенням до власності можна виділити інвестиції, що засвідчують право власності, і такі, що не засвідчують такого права. До першої групи відносяться інвестиції, що: – – – – – – засвідчують право власності інвестора на частку у капіталі виступають у формі придбаних цінних паперів чи здійснених не обмежені конкретними термінами повернення інвестицій; утримуються з метою одержання доходу, а не продажу. є видом боргових цінних паперів або договорів, що засвідчують утримуються підприємством до їх погашення з метою отримання об’єкта інвестування; внесків у статутний капітал інших підприємств;
До другої групи включаються інвестиції, що мають боргову природу: відносини позики;
359
доходів (відсотків) або для перепродажу; – за ними встановлені конкретні терміни повернення. За ступенем впливу на об’єкт інвестування виділяють інвестиції з незначним впливом (якщо інвестор контролює до 25 % капіталу об’єкта інвестування); з суттєвим впливом (якщо інвестор придбав блокувальний пакет – 25 – 50 % акцій об’єкта інвестування); повний контроль (якщо інвестор контролює понад 50 % акцій об’єкта інвестування). Відносини між інвестором та інвестованим підприємством, якщо перша сторона контролює понад 25 % акцій об’єкта інвестування, класифікуються як відносини між пов’язаними сторонами. До них відносяться інвестиції у спільну діяльність, у дочірні та асоційовані підприємства. За призначенням фінансові інвестиції поділяються на ті, що призначені для продажу, і такі, що призначені для утримання. У першому випадку інвестиції розглядаються як звичайний товар, що підлягає реалізації. Наслідком інвестицій, що придбані з метою їх подальшого утримання, є одержання частини прибутку (дивідендів) від суб’єкта інвестування, участь в управлінні цим суб’єктом. У вітчизняній та світовій практиці застосовують різні методологічні підходи до оцінки вартості інвестицій, зокрема, довгострокових з терміном утримання понад один рік. Необхідно розрізняти методи оцінки, що застосовуються на момент придбання інвестицій і формують їх первісну вартість, а також оцінку на дату складання балансу (рис. 9.2).
360 ОЦІНКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
ПЕРВІСНА
НА ДАТУ СКЛАДАННЯ БАЛАНСУ
За собівартістю придбання
Інвестиції призначені для продажу
Купівля за грошові кошти Ціна придбання, комісійні винагороди, мито, податки та ін.
В обмін на цінні папери власної емісії Справедлива вартість переданих цінних паперів
за справедливою вартістю за вартістю з урахуванням зменшення корисності Інвестиції призначені для продажу
В обмін на інші активи Справедлива вартість активу, який обмінюється на інвестицію
за справедливою вартістю за собівартістю з урахуванням зменшення корисності за амортизованою собівартістю методом участі в капіталі
Рис. 9.2. Оцінка фінансових інвестицій за П(С)БО За П(С)БО 12 у момент придбання інвестиції оцінюються за їх фактичною собівартістю. Вона складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших зборів, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансових інвестицій. Якщо придбання інвестицій здійснюється не за гроші, а в обмін на інші активи, то первісна вартість їх придбання встановлюється на рівні справедливої вартості переданих взамін цінних паперів власної емісії або відпущених за бартерним контрактом інших активів, які обмінюються на інвестиції.
361
У подальшому інвестиції, що утримуються, можна оцінювати на дату складання балансу за іншими видами оцінки. Методи оцінки інвестицій залежать від того, чи призначені вони для продажу чи будуть утримуватися з метою одержання прибутку [25]. У першому випадку оцінка інвестицій на дату складання справедливу балансу здійснюється яких за справедливою визначити вартістю або за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Фінансові інвестиції, вартість достовірно неможливо, повинні відображатися в обліку за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності таких інвестицій. Якщо інвестиції не призначені для продажу, а утримуються з метою одержання прибутку, то крім названих способів, можуть використовуватися й інші методи, зокрема, оцінка за амортизованою собівартістю або за методом участі в капіталі. Здійснення фінансових інвестицій обумовлене необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів за таких умов: – якщо кон’юнктура фінансового ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал ніж операційна діяльність на товарних ринках; – коли у підприємства є тимчасово вільні грошові активи; – якщо підприємство планує галузеву, регіональну або товарну диверсифікацію своєї діяльності шляхом придбання діючих підприємств. Оцінка ефективності цінних паперів здійснюється з допомогою ставки дохідності. Дохідність цінного паперу визначається відношенням суми одержаного доходу до фінансових вкладень, виражене у відсотках. Для оцінки ефективності фінансових інвестицій підприємства в цілому використовують середній рівень дохідності, що враховує структуру цінних паперів, які мають різний рівень дохідності. Головне завдання аналізу фінансових інвестицій – визначити найбільш ефективні цінні папери шляхом розрахунку майбутніх доходів, умов їх одержання. В процесі аналізу вивчається обсяг і структура інвестування у
362
фінансові активи, розраховуються темпи його зростання, а також дохідність фінансових вкладень у цінні папери та фінансові інвестиції в цілому. Досліджуючи фінансові інвестиції, основну увагу доцільно приділяти тим цінним паперам, які можуть легко та ефективно переходити від одного власника до другого (акції та облігації). Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів може бути дана з допомогою як абсолютних, так і відносних показників. Абсолютні показники характеризуються: 1) поточною ринковою ціною фінансового інструменту (цінним папером); 2) внутрішньою вартістю цінного паперу, виходячи з суб'єктивної оцінки кожного інвестора. Відносний показник – це дохідність у відсотках. Різниця між ціною і вартістю паперу в тому, що ціна – це об’єктивний декларований показник, а внутрішня вартість – розрахунковий вартість показник, результат цінного особистого може суб’єктивного підходу інвестора. Поточна внутрішня будь-якого паперу розраховуватися за формулою n
PVц.n. i
CFn , (1 r)n 1
(9.16)
де РVц.п. – поточна внутрішня вартість цінного паперу; CFn – очікуваний зворотній грошовий потік в n-му періоді; r - норма дохідності за фінансовим інструментом; п - число періодів одержання доходів. Використовуючи вищенаведеному формулу, можна визначати поточну вартість будь-якого фінансового інструменту. Якщо ринкова вартість фінансового інструменту буде перевищувати його поточну внутрішню вартість, то інвестору не має сенсу придбати його на ринку, оскільки він одержить прибуток менший від очікуваного. Навпаки, у даному випадку власнику цього цінного паперу вигідно продати його.
363
Поточна вартість фінансового інструменту залежить від трьох основних факторів: очікуваних грошових надходжень; тривалості прогнозного періоду одержання доходів і необхідної від виду норми прибутку. паперів. Часовий Для горизонт і прогнозування обмежений. Потрібна норма прибутку, яку інвестор закладає в алгоритм розрахунку як дисконт, відображає дохідність альтернативних даному інвестору варіантів вкладення капіталу. Це може бути величина відсоткової ставки за банківськими депозитами, рівень відсотка за державними облігаціями тощо. Для окремих цінних паперів існують свої особливості розрахунку поточної вартості і дохідності. Це залежить від формування зворотного грошового потоку за окремими видами цінних паперів. Важливим в аналізі фінансових інвестицій є обґрунтування їх портфеля за критерієм максимальної дохідності. Дохід фінансових інвестицій складається з двох частин: доходу зміни вартості активів і доходу від отримання дивідендів. Акції та їх дохідність. Існує кілька підходів до прогнозування ціни акції: – фундаментальний – ґрунтується на галузевих та фінансових дослідженнях з оцінки емітента, його бізнесу та економічних умов його діяльності; – статистичний – враховує накопичену інформацію про ціни на цінні папери та використовує методи статистичного прогнозування, регресії (бетааналізу); – технічний – передбачає побудову графіків динаміки курсу цінних паперів та інших показників. Для отримання доходу з акцій не нижче допустимого рівня ризику необхідно, щоб разовий платіж у вигляді ціни за акцію компенсувався дисконтованою сумою дивідендів з цієї акції. Дивіденди утворюють фінансову ренту, тому ціна акцій дорівнює: Zo=dv – d, (9.17) залежить цінних облігацій
привілейованих акцій він обмежений, а для звичайних акцій термін дії не
364
де dv – щорічний майбутній дивіденд; d – ставка дохідності за альтернативним вкладенням з однаковим рівнем ризику. Якщо прогнозується річний приріст дивідендів з акції, наприклад, на величину к відсотків, то ціна акції може бути: Zv dv d k
.
(9.18)
Якщо через п років акція буде продана, то ціна акції дорівнюватиме сумі приведених величин потоку дивідендів та дисконтованої ціни реалізації. В інвестиційному аналізі застосовується кілька показників, з допомогою яких оцінюються прибутковість та дохідність акцій. Перший – це дохідність за певний одиничний період часу. Другим є показник поточної дохідності. Він вважається основним статистичним індикатором, який дозволяє порівняти ступінь дохідності акцій різних емітентів з іншими альтернативними видами збережень. В процесі аналізу привілейованих акцій оцінюється їх забезпеченість, дивідендне покриття, можливість конверсії, комулятивність дивіденду. Дивідендне покриття (DP) визначається за формулою DP = (Пр – P – Pt) де Пp – прибуток; Р – податки; Pt – відсоткові платежі з прибутку. Коефіцієнт покриття (КР) – це відношення суми чистих активів (Аг) до сумарної вартості привілейованих акцій (Ар): КР = Аr /Ар. формулою Ar = ∑Ар – Z – ZA – Na – ZAs, де Ар – активи підприємства; Z – збитки підприємства; (9.21) (9.20) Чисті активи в розрахунках за привілейованими акціями визначають за ∑dv, (9.19)
365
ZA – загальна заборгованість; Na – нематеріальні активи; ZAS – заборгованість з оплати акцій. Коефіцієнт дивідендного покриття відображає надійність щодо виплати дивідендів у поточній діяльності підприємства. Водночас цей коефіцієнт визначає ризик неповернення вкладень. Кумулятивність привілейованих акцій полягає в тому, що при невиплаті дивідендів у поточному році їх виплата переноситься на наступний рік. В ході аналізу необхідно звернути увагу на методи розрахунку вартості акцій. Тут можуть застосовуватися такі методи визначення вартості акцій: вартість акцій за балансом; дійсна вартість акцій; розрахункова вартість акцій. Вартість акцій за балансом показує, яка частка акціонерного капіталу та резервного страхового фонду припадає на одну випущену акцію. Дійсна ціна акцій при біржевих операціях визначається тенденціями попиту та пропозиції акцій. Розрахункова вартість акцій використовується як орієнтир для наступних операцій з акціями. Вартість акцій за балансом у більшості випадків менша їх дійсної вартості. Відповідно, чим менша ця різниця, тим вище оцінюються акції. Показник дійсної вартості акцій показує, яка величина всіх капітальних ресурсів підприємства припадає на одну випущену акцію. Розрахунок дійсної вартості акцій є важливим при економічному аналізі за умови придбання контрольного пакету акцій або ліквідації підприємства. Аналіз дохідності облігацій. Облігація - це цінний папір, що дає можливість її власнику отримати дохід у вигляді фіксованих відсотків та різниці між ціною придбання і номіналом, за яким облігація погашається. За формами виплати доходів облігації поділяються на відсоткові і дисконтні. За відсотками облігаціями умови емісії передбачають періодичну виплату відсотків відповідно до встановленої на них купонної ставки. Розрізняють облігації з фіксованою і плаваючою ставкою відсотка, що змінюється залежно
366
від рівня інфляції або ставки відсотка за кредит. Відсотки за ними можуть виплачуватися рівномірно або в кінці погашення їх. За дисконтними облігаціями в умовах емісії виплату відсоткового доходу не передбачено. Дохід власника облігації утворюється як різниця між номінальною вартістю облігації і ціною її придбання, яка визначається на дисконтній основі. В інвестиційному аналізі операцій з облігаціями важливим є оцінка максимальної ціни. Для інвестора ціна облігації повинна бути такою, щоб забезпечити хоча б мінімальний рівень дохідності. Тому ціну облігації необхідно розраховувати та використовувати в операціях на рівні дисконтованої суми всіх майбутніх надходжень. Ставка дисконтування приймається на рівні максимально допустимої дохідності. Надходження від облігацій дорівнюють дисконтованій сумі купонних платежів та дисконтованого платежу погашення, що відповідає номіналу. Ці надходження дорівнюють ціні облігації, яка платиться за її придбання. При цьому необхідно враховувати: кількість нарахованих відсотків купонного доходу з облігації в рік; ставку оподаткування доходу з облігації і з альтернативних безризикових вкладень; термін до одержання чергового купонного доходу. Курс та ціна облігації. Курс облігації – це купівельна ціна однієї облігації в розрахунку на 100 одиниць номіналу. Курс облігації залежить від середньої величини позичкового відсотка, терміну погашення, ступеня надійності емітента та інших факторів. Облігації мають номінальну ціну, ціну викупу та ринкову ціну. Номінальна ціна формально виражає базу нарахування відсотків. Викупна ціна– викуплення облігацій емітентом після закінчення строку займу. Ринкова (курсова) ціна визначається кон’юнктурою ринку. У момент емісії вона може дорівнювати номіналу або відрізнятися від нього у від’ємну чи додатну сторони.
367
Продажна ціна облігації еквівалентна майбутнім надходженням з облігації. Тому з наближенням моменту її викупу курс облігації з премією знижується. Курс облігації, купленої з дисконтом, буде підвищуватись через те, що у момент її погашення власник одержить суму, що дорівнює номіналу. Отже, з наближенням дати викупу відбувається погашення дисконту, що впливає на оцінку облігації та її курс. Виходячи з характеру облігації як форми боргового зобов’язання та умов її випуску, визначаються розміри купонного доходу та величини погашення. Якщо інвестор купує облігацію з фіксованим доходом у момент її розміщення чи продажу, він має можливість певний час отримувати фіксований відсоток від номіналу, а в кінці обігу облігації – її погашення, як правило, у розмірі номінальної вартості облігації. Дохідність від облігацій зі змінною ставкою встановлюється з урахуванням змін позичкового відсотка. У випадку безкупонної облігації дохід накопичується і виплачується при погашенні. Для облігацій, що погашаються в кінці терміну їх дії, розрізняють купонну, поточну та повну дохідність. Купонна дохідність – це норма відсотка, що вказана на цінному папері й яку емітент зобов'язаний виплатити з кожного купона. Платежі з купонів можуть здійснюватись раз у квартал, з півріччям або раз у рік. Поточна дохідність відображає відсоток доходу, який щорічно одержує власник облігації на інвестований капітал, тобто це відсоткове відношення ставки купонної дохідності до курсу облігації. Поточна дохідність характеризує облігацію як об'єкт довгострокового вкладення. Повна дохідність враховує всі джерела доходу з облігацій і вимірюється відсотковою ставкою, яка називається ставкою місткості. Нарахування відсотків за цією ставкою на ціну придбання облігації дає дохід, еквівалентний фактичному доходу від облігації за весь період її існування.
368
Для наближеної оцінки ставки місткості порівнюють річний дохід від облігації з її середньою ціною. Вона визначається на основі номіналу і ціни купівлі. Аналізуючи рівень дохідності облігацій, необхідно прийняти до уваги, що методика визначення річної ставки дохідності буде залежати від видів облігацій. Останні можуть бути: з виплатою відсотків наприкінці терміну; без обов’язкового погашення з періодичною сплатою відсотків; такі, що погашаються наприкінці терміну. Отже, рівень дохідності інвестицій у цінні папери залежить від ліквідності цінних паперів; зміни рівня відсоткових ставок на грошовому ринку позичкових капіталів і курсу валют; рівня оподаткування прибутку і приросту капіталу для різних видів цінних паперів; величини трансакційних витрат, пов’язаних з процедурою купівлі – продажі цінних паперів; частоти і часу надходження процентних ставок; рівня інфляції, попиту і пропозиції на цінні папери. Контрольні запитання і завдання 1. Що розуміють під інвестиціями та інвестиційною діяльністю? 2. За якими ознаками класифікують інвестиції? 3. Назвіть основні етапи інвестиційної діяльності підприємства. 4. Які завдання вирішуються в процесі дослідження інвестиційної діяльності? 5. Що служить інформаційною базою аналізу інвестиційної діяльності? 6. Дайте оцінку виконання плану за основними напрямами інвестиційної діяльності. 7. Охарактеризуйте зміст методики вибору інвестиційних проектів. 8. Визначте чисту теперішню вартість (NPV) інвестиційного проекту. 9. Розрахуйте внутрішню норму рентабельності проекту за умови, що грошовий потік не є постійною величиною. 10. Як визначити строк окупності інвестиційного проекту? 11.Назвіть основні варіанти можливої ризикованості інвестиційного
369
проекту. 12.Розкрийте основні заходи щодо зниження та нейтралізації ризиків в процесі розробки та реалізації інвестиційних проектів. 13. За яких умов доцільне здійснення фінансових інвестицій? 14.За якими ознаками можуть класифікуватися фінансові інвестиції? 15.Розкрийте методичні підходи до оцінки вартості фінансових інвестицій. 16. Яке основне завдання аналізу фінансових інвестицій? 17. Охарактеризуйте методику розрахунку поточної внутрішньої вартості цінного паперу. Назвіть фактори впливу на її величину. 18.Які методи можуть застосовуватися для визначення вартості акцій? 19. За допомогою яких показників оцінюють прибутковість і дохідність акцій? 20. Назвіть основні види облігацій, розкрийте методику визначення їх дохідності. Тести для самоконтролю одержаних знань 1. Інвестиції – це: 1) вкладення коштів з метою нагромадження капіталу або одержання інших вигод; 2) частина активів, необхідних підприємству для нагромадження капіталу; 3) капітальні вкладення; 4) всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності. 2. Які інвестиції належать до капітальних? 1) інвестиції в цінні папери; 2) інвестиції в основні засоби; 3) інвестиції в статутний капітал іншого підприємства; 4) депозитні вклади в банках. 3. Які інвестиції належать до фінансових? 1) інвестиції в нове будівництво; 2) інвестиції в цінні папери; 3) інвестиції в технічне переозброєння підприємства; 4) інвестиції в реконструкцію та модернізацію підприємства. 4. Несвоєчасне введення об’єктів в експлуатацію з вини будівельних організацій зумовлено: 1) несвоєчасним відведенням майданчика під будівництво;
370
несвоєчасним відкриттям фінансування; незадовільною організацією будівництва; всі відповіді правильні. Інвестиційна привабливість суб’єкта господарювання базується на: оцінці майнового стану об’єкта інвестування; аналізі оборотних активів; оцінці рентабельності; аналізі фінансової стабільності. Який з наведених показників характеризує ефективність інвестиційного проекту? 1) валовий прибуток; 2) рентабельність інвестиційних витрат; 3) чистий приведений доход; 4) дохід від реалізації продукції; 7. До динамічних показників ефективності при оцінці об’єктів реального інвестування, що ґрунтуються на дисконтуванні грошових потоків не відносяться: 1) період окупності; 2) облікова норма рентабельності; 3) чиста теперішня вартість; 4) прибуток на одиницю вкладеного капіталу. 8. Що таке чистий доход від реальних інвестицій? 1) алгебраїчна сума первинних доходів і витрат; 2) різниця між первинним доходом та інвестиційними витратами; 3) різниця між експлуатаційним доходом та первинними витратами; 4) різниця між експлуатаційним доходом та інвестиційними витратами. 9. Якій умові відповідає внутрішня норма доходу інвестиційного проекту: 1) чистий приведений дохід дорівнює одиниці; 2) експлуатаційні доходи перевищують інвестиційні витрати; 3) дохід від реалізації дорівнює поточним витратам; 4) чистий приведений доход дорівнює нулю. 10.Фінансові інвестиції оцінюються за: 1) справедливою вартістю, методом участі в капіталі; 2) амортизаційною вартістю; 3) собівартістю з урахуванням зменшення користі; 4) всі відповіді правильні. 11.Який підхід до прогнозування ціни акції передбачає побудову графіків курсу цінних паперів та інших показників? 1) фундаментальний; 2) статистичний; 3) технічний; 4) аналітичний. 2) 3) 4) 5. 1) 2) 3) 4) 6.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз ефективності фінансових інвестицій» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
