Розглядати стан інвестиційної діяльності організації рекомендується починати із таких загальних показників, як обсяги валових і чистих інвестицій. Валові інвестиції представляють собою загальний обсяг інвестиційних ресурсів у визначеному періоді, направлених на нове будівництво, придбання засобів виробництва та на приріст товарно-матеріальних запасів. Чисті інвестиції – це сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у визначеному періоді. Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку організації на певному етапі. Якщо сума чистих інвестицій складає від’ємну величину (тобто, якщо обсяг валових інвестицій є меншим за суму амортизаційних відрахувань), то це означає зниження виробничої потужності і як наслідок – зменшення обсягу випущеної продукції. Така ситуація свідчить про те, що організація „проїдає‖ свій капітал.
329
Якщо валові інвестиції будуть дорівнювати сумі амортизаційних відрахувань, то можна стверджувати про відсутність економічного зростання та незмінність виробничої потужності організації. У випадку, якщо сума чистих інвестицій має позитивну величину (обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), то це означає, що підприємство знаходиться на стадії розвитку, забезпечує відтворення виробничого потенціалу. Після цього рекомендується дати загальну оцінку динаміки виконання плану за основними напрямами інвестиційної діяльності: будівництво нових об'єктів, придбання основних засобів, інвестиції в нематеріальні активи, довгострокові активи, довгострокові і поточні фінансові вкладення (табл. 9.2). Таблиця 9.2 Оцінка динаміки обсягу та структури інвестиційних вкладень організації Види інвестицій Реальні інвестиції у тому числі основні засоби незавершене будівництво нематеріальні активи Фінансові інвестиції у тому числі довгострокові поточні інші УСЬОГО На початок На кінець Зміна „+”, аналізованого періоду аналізованого періоду Обсяг, Структура, Обсяг, Структура, Обсяг, Структура, тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % 468 70,7 596 77,6 +128 +6,9 186 28,1 225 29,3 +39 +1,2
240 42 194 110 69 15 662
36,3 6,3 29,3 17,5 10,4 1,4 100
302 69 172 96, 64 12 768
39,3 9,0 22,4 12,5 8,3 1,6 100
+62 +27 -22 -14 -5 -3 +106
+3,0 +2,7 -7,3 -3,5 -2,1 -1,6 X
Отже, дані табл. 9.2 показують, що інвестиційна діяльність організації за аналізований період активізувалась. Так, обсяг інвестиційних вкладень збільшився на 106 тис. грн., тобто приріст становив 16%. Порівняння обсягів та структури вкладень в різні форми інвестування свідчить, що пріоритетним напрямом для підприємства залишаються реальні інвестиції.
330
Обсяг капітальних інвестицій за період, що аналізується, зріс на 128 тис. грн. Крім того, реальні інвестиції мають найбільшу питому вагу в структурі інвестиційних вкладень підприємства – 70,7% на початок періоду, причому на кінець звітного періоду цей показник зріс на 6,9%. Така динаміка оцінюється позитивно, оскільки вона пов’язується насамперед з виробничою діяльністю. Фінансові інвестиції організації в загальній величині вкладень становили на початок року 29,3% з дальшим зменшенням до 22,4%. У процесі формування портфеля фінансових інвестицій організації, що досліджується, необхідно насамперед звернути увагу на співвідношення таких основних показників, як дохідність та рівень ризику. Дохідність цінних паперів залежить від двох чинників: очікуваної норми дохідності; норм та правил оподаткування доходів від операцій з цінними паперами. Поглиблення аналізу повинно здійснюватися шляхом вивчення обсягу освоєння інвестицій в основний капітал у зіставленні з обсягом попереднього періоду, у тому числі фактичних витрат на будівельно-монтажні роботи, придбання машин, обладнання, інструмент, інвентар, проектно-вишукувальні роботи. При цьому рекомендується звернути увагу на будівельно-монтажні роботи, здійсненні господарським способом, освоєння інвестицій в основний капітал за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів, підприємств та організацій, кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів та інших джерел фінансування. Водночас доцільно звернути увагу на відтворювану структуру інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності за рахунок усіх джерел фінансування, спрямованих на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств, витрати. Оцінка виконання плану введення в дію виробничих потужностей, об’єктів і пускових комплексів здійснюється за діючими одиницями виміру. Об'єкти виробничого призначення і пускові комплекси оцінюють за будівництво нових підприємств, підтримання діючих потужностей, будівництво окремих будівель (споруд) та інші капітальні
331
виробничою потужністю, вираженою річним обсягом випущеної продукції (у тоннах, тисячах штук, квадратних метрах виробничої площі тощо). При введенні в дію житлових будівель одиницею виміру служать квадратні метри загальної та житлової площі, кількість квартир, лікарень – кількість ліжок; шкіл, санаторіїв - кількість місць. При проведенні аналізу об’єкти групують як за галузевими ознаками (об’єкти виробничого призначення, житлові будинки, школи, дитячі заклади), так і за строками введення їх в дію. При будівництві однорідних об’єктів аналіз здійснюють у натуральних показниках за виконавцями, порівняно з планом, показниками аналогічних будівельних організацій. По житловому будівництві доцільно вивчити зміни в структурі зданих в експлуатацію об’єктів (цегляні і камені, великопанельні, каркасно-панельні, об’ємноблокові, великоблокові, дерев’яні з монолітного бетону і монолітного залізобетону, з ячеїстого бетону, з інших стінових матеріалів). Для оцінки виконання плану введення в дію виробничих потужностей та об'єктів, крім натуральних показників використовують кошторисну (договірну) вартість об’єктів, зіставляють фактичні терміни їх спорудження з нормативними, визначаючи економічний ефект (збитки) від прискорення (сповільнення) будівельного циклу. У процесі аналізу необхідно визначити причини несвоєчасного введення в дію виробничих потужностей та об’єктів, з’ясування, на якій саме стадії будівництва були зупинені або знижені темпи будівельно-монтажних робіт. Рекомендується розглянути подальші періоди будівництва: а) за виробничими об’єктами – підготовчий період, передача устаткування в монтаж, тривалість монтажу устаткування; б) за об’єктами невиробничого призначення – підготовчий період, підземна та наземна частина, опоряджувальні роботи. Фактичні періоди будівництва порівнюють з нормативними і виявляють причини відхилень. Такими причинами можуть бути:
332
з вини замовників: – несвоєчасне відведення майданчика під будівництво; –несвоєчасна і некомплектна поставка устаткування, кабельної продукції та інших матеріальних ресурсів; – несвоєчасна передача підряднику проектно-кошторисної документації, прорахунки при її розробці; – несвоєчасне відкриття фінансування; – незабезпеченість будівництва фінансуванням за роками у повному обсязі; – інші фактори з вини будівельних організацій: – незабезпечення споруджуваних об'єктів будівельними матеріалами і конструкціями; – незабезпечення кваліфікованими робітниками і спеціалістами; – незадовільна організація будівництва, низька продуктивність праці; – несвоєчасне забезпечення об’єктів транспортними засобами і будівельними машинами; – плинність кадрів через незадовільні побутові умови і незабезпеченість житлом тощо. У процесі аналізу зіставляють показники введення в дію потужностей і об’єктів з показниками обсягу капітальних інвестицій. При цьому можуть мати місце такі виробничі ситуації: – план обсягу капітальних інвестицій і введення в дію основних фондів виконується повністю; – при повному виконанні плану введення в експлуатацію виробничих потужностей і об’єктів залишається неосвоєним плановий обсяг капітальних інвестицій; – план капітальних інвестицій виконується, а строки введення в дію потужностей і об’єктів порушуються.
333
Важливо дослідити доцільність інвестицій в нове будівництво чи в реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств. Для формулу: E O1Cc1 (O0Cc0 O2Cc2 ) , Квл2 Квл1
вибору більш
ефективного
варіанту (нове будівництво
чи
реконструкція) рекомендується провести відповідні розрахунки, використавши
(9.1)
де O0, O1, O2 – річні обсяги продукції відповідно на діючому підприємстві до реконструкції, після реконструкції і на новому підприємстві; Ос0, Ос1, Ос2 – собівартість одиниці продукції відповідно на діючому підприємстві до реконструкції, після реконструкції і на новому підприємстві; Квл2 Квл1
–
обсяги
інвестицій
відповідно
на
реконструкцію
і
будівництво нового підприємства. Економічна суть наведеної формули полягає в зіставленні одноразових (капітальних) і поточних (експлуатаційних) витрат в різних умовах. О1СС1 – це щорічні витрати на виробництво збільшеного обсягу продукції на діючому підприємстві після його реконструкції; O0CC0 + О2СС2 – такі ж затрати на діючому (без реконструкції) і новому підприємстві. Варіант будівництва нового підприємства забезпечує, як правило, більш нижчу собівартість продукції, оскільки нові підприємства споруджуються на високому рівні сучасної техніки і технології. Водночас інвестиції на їх спорудження ( Квл2 ) звичайно перевищують витрати на реконструкцію діючих підприємств Квл1 . Це пов’язано з тим, що при реконструкції підприємства використовуються повністю або частково наявні будівлі і споруди допоміжного і обслуговуючого призначення, а також інженерні комунікації, дороги тощо. За цих умовах чисельник формули визначає економію на собівартості річного випуску продукції, яка досягається при варіанті будівництва нового
334
підприємства, а знаменник відображає додаткові інвестиції при даному ж варіанті. Якщо Е ≤ Ен, то ефективною буде реконструкція діючого підприємства, в іншому випадку – нове будівництво. Викладені підходи служать інструментом пошуку напрямів підвищення ефективності виробництва на основі здійснення реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств. Аналізуючи ефективність реальних інвестицій, рекомендується звернути увагу на обсяг і структуру фактичного незавершеного будівництва, зіставивши його з нормативним заділом. Заділ є, по суті, нормативом (розрахунковим показником) обсягу капітальних інвестицій на перехідних об’єктах, який необхідно виконати на початок або кінець планового періоду наростаючим підсумком від початку будівництва з метою завершення його в нормативні строки і своєчасного введення в експлуатацію виробничих потужностей та об’єктів. Заділ повинен підтримуватися на запланованому рівні. Розмір заділу залежить від обсягу робіт, тривалості й організації будівництва. Він визначається за обсягом капітальних інвестицій (у тому числі за обсягом будівельно-монтажних робіт), потужністю, площею житла (у квадратних метрах) тощо. Заділ є сумарною проектною потужністю підприємств, яка повинна перебувати в будівництві до кінця планового періоду для забезпечення наміченого введення в дію потужностей у наступному періоді. У бухгалтерському обліку і звітності показник заділу в будівництві не відображається. Однак плановий показник готовності будівельного заділу можна розрахувати за такими формулами: а) у відносних показниках ( Зп1 ) Зп1 КВn Bn 100, 1 Bn
(9.2)
335
б) у вартісному виразі за договірними цінами Зп2 Зп2 = (КВn - Вn) С,
(9.3)
де КВп – показник готовності підприємства, який визначається відношенням здійснених до кінця року капітальних інвестицій до всієї вартості підприємства; Вп – показник проміжного введення в дію основних фондів, який розраховується як відношення вартості введених у дію фондів до всієї вартості підприємства; С – вартість будівництва підприємства за договірними цінами. Норми заділу в житловому будівництві визначаються залежно від типу, кількості поверхів й об’єму будівель у відсотках до вартості об'єктів за договірними цінами, які повинні бути введені в експлуатацію в наступному році, а також у відсотках житлової площі цих же об’єктів. Величина заділу в відсотках від вартості об'єктів, які вводяться в дію в наступному році, визначають за формулою Зж.б. В1К1 В2 В2 В3К3 100 В4 К4
,
(9.4)
де В1, В2, В3, В4 – питома вага введення житла за кварталами року; К1, К2, К3, К4 – необхідна готовність об’єктів до кінця року, яка забезпечує введення в дію цих об’єктів у відповідних кварталах року. У процесі аналізу важливо з’ясувати причини зростання незавершеного будівництва. Факторами надпланового збільшення обсягу незавершеного будівництва можуть бути: 1) невиконання плану введення об’єктів у експлуатацію; 2) перевищення темпів зростання обсягів капітальних інвестицій відносно темпів введення в дію основних фондів; 3) збільшення термінів будівництва через недотримання графіків монтажу устаткування, недостатнє виділення асигнувань на будівництво тощо. Незавершене будівництво визначається як в абсолютних, так і у відносних показниках (відсотках) до обсягу річних капітальних інвестицій,
336
розмір якого на початок року порівнюється з обсягом введення основних фондів. Під час аналізу потрібно ретельно вивчити об’єкти, обсяги робіт на яких скорочено, з’ясувати причини такої ситуації. Необхідно мати на увазі, що тимчасова консервація підприємств і об’єктів передбачається тоді, коли технічний рівень їх не відповідає сучасним вимогам або вони не можуть бути забезпечені фінансуванням згідно з нормами тривалості будівництва. Аналізуючи незавершене будівництво, доцільно розглянути об’єкти, які фактично перебувають в експлуатації, але не оформлені актами введення в дію. Ці об’єкти продовжують вважатися незакінченими і рахуються у загальному обсязі незавершених капітальних інвестицій. Однією з основних причин такого стану може бути наявність значних недоробок, через які затримується оформлення введення об'єкта в дію. За результатами аналізу рекомендується внести пропозиції щодо усунення недоробок і оформлення актів про введення об’єктів в експлуатацію.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Обсяги і структура інвестиційних вкладень» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
