Платоспроможність – це можливість організації наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. Платоспроможність розглядається як один з індикаторів фінансового стану організації. До платіжних засобів відносять грошові кошти, короткострокові цінні папери та частку дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До строкових зобов’язань включають поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо. Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями характеризує організацію як платоспроможну. Про неплатоспроможність організації свідчить відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів
284
банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплат заробітної плати тощо. Причинами неплатоспроможності можуть бути: невиконання договірних зобов'язань щодо введення в експлуатацію об'єктів, здачі замовникам комплексів будівельних робіт; зростання рівня виробничих витрат, що призводить до зниження величини прибутку; неплатоспроможність самих замовників; значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси; втрата замовників в умовах укладення підрядних контрактів шляхом проведення тендерних торгів. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. Поточна платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Тому основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність в організації прострочених боргових зобов’язань. Перспективна платоспроможність забезпечується погодженістю зобов’язань і платіжних зобов’язань впродовж прогнозного періоду. Він залежить від складу, обсягів і ступеня ліквідності поточних активів. При внутрішньому аналізі платоспроможність прогнозується на основі вивчення грошових потоків. Зовнішній аналіз платоспроможності здійснюється, як правило, на підставі вивчення показників ліквідності. В практичній діяльності розрізняють ліквідність активів, ліквідність балансу і ліквідність організації. Під ліквідністю активів розуміють здатність їх до трансформації у грошові засоби, а ступінь ліквідності активів визначається проміжком часу,
285
необхідним для перетворення у грошову форму. Чим менше потрібно часу для інкасації певного активу, тим вища буде його ліквідність. Ліквідність балансу – це можливість суб’єкта господарювання перетворити активи в готівку і погасити свої платіжні зобов’язання. Відмінність цього поняття від ліквідності активів полягає в тому, що ліквідність балансу відображає міру погодженості обсягів і ліквідності активів з сумами і термінами погашення зобов’язань, а ліквідність активів визначається без відношення до пасиву балансу. Ліквідність організації – це більш загальне поняття, ніж ліквідність балансу. Остання передбачає пошук платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел, тобто реалізації активів. Організація може залучати позикові кошти зі сторони, якщо вона має досить високий рівень інвестиційної привабливості. Тому, оцінюючи ліквідність підприємства, необхідно враховувати його фінансову стійкість, тобто здатність позичати кошти з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, реалізувати активи, швидко реагувати на кон’юнктуру ринку тощо. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов’язаннями за пасивом, об’єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від рівня ліквідності активи організації поділяються на наступні групи: 1. Найбільш ліквідні активи (А1) – це суми за всіма статтями коштів та їх еквівалентів. Сюди належать також короткострокові фінансові вкладення, цінні папери, які можна прирівняти до грошей (рядки 150, 220, 230, 240 другого розділу активу балансу). 2. Активи, що швидко реалізуються (А2) – це активи, для перетворення яких на гроші потрібний час. У цю групу включають дебіторську заборгованість (рядки 160 до 220). Ліквідність цих активів є різною і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів покупцям та ін..
286
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, до яких відносяться запаси та інші оборотні активи (рядки від 100 до 140, а також 250). В окремих випадках деякі запаси потребують додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати. 4. Активи, що важко реалізувати (А4) – це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності впродовж тривалого періоду. До цієї групи відносять усі статті 1-го розділу активу балансу („Необоротні активи‖). Перші три групи активів впродовж поточної діяльності постійно змінюються і належать до поточних активів підприємства. Відповідно на чотири групи поділяються і зобов’язання підприємства. П1 – найбільш термінові зобов’язання, які необхідно погасити впродовж поточного місяця (рядки 530 до 610 включно), розрахунки за дивідендами, своєчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу). П2 – середньострокові погашення до одного року (короткострокові кредити банків – рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). П3 – довгострокові зобов’язання – 3-й розділ пасиву балансу (рядок 480). П4 – власний капітал, що постійно перебуває в розпорядженні організації (рядок 380, а також рядки 430, 630). Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов’язання. Підприємство може вважатися ліквідним в певній мірі, якщо його оборотний капітал складається в основному з коштів та короткострокової дебіторської заборгованості. Ліквідність балансу – це рівень покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо: А1 ≥ П1; А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.
287
Аналіз співвідношень цих груп активів і пасивів за кілька періодів дозволить визначити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідність (табл. 8.3). Таблиця 8.3. Аналіз ліквідності балансу Сума, тис. грн. Група активів на початок періоду на кінець періоду Група пасивів Сума, тис. грн. на початок періоду на кінець періоду Платіжний надлишок або нестача на на початок кінець періоду періоду
А1 А2 А3 А4
2520 3958 7273 9100
2753 6002 9897 9750
П1 П2 П3 П4
3425 3975 2500 12950
5400 5350 4250 15400
-905 -17 +4773 -3850
-2647 +652 +5647 -5650
При цьому необхідно приймати до уваги ризик недостатньої ліквідності, коли не вистачає високоліквідних засобів для погашення зобов’язань, а також ризик зайвої ліквідності, коли надлишок активів є низько ліквідним. В результаті знижується величина прибутку. Поряд з абсолютними показниками для оцінювання ліквідності підприємства розраховують відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.); коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш.л.); коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.). Ці показники представляють інтерес не лише для підприємства, а для зовнішніх суб’єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників матеріальних ресурсів; коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт поточної ліквідності – для інвесторів. Розглянемо методику розрахунку названих показників. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л.) – визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості. За рядками балансу розрахунок буде мати вид:
288
Ка.л.
р.230 ф.1
р.240 ф.1
р.220 ф.1
р.620 ф.1
,
(8.3)
де р.230 ф.1 – грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті; р.240 ф.1 – грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті; р.220 ф.1 – поточні фінансові інвестиції; р.620 ф.1 – поточні зобов’язання. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2-0,35. Він характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кш.л.) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості: Кш.л.
р.260 ф.1 , р.620 ф.1
(8.4)
де р.260 ф.1 – оборотні активи. Значення коефіцієнта швидкої ліквідності показує скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов’язань. Значення Кр.п. = 1 – 1,15 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідовує борги. Величину цього коефіцієнта на початок і кінець періоду теж порівнюють між собою. При цьому потрібно прийняти до уваги, що коефіцієнт швидкої ліквідності завжди вищий за коефіцієнт абсолютної ліквідності, оскільки при його визначенні в чисельнику, крім грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, враховуються й інші, хоча й менш ліквідні активи. Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) визначається ІІІ) до загальної суми зобов'язань і доходів майбутніх періодів. відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів (розділ ІІ + розділ
289
Кп.л.
р.260 ф.1 р.480 ф.1
р.270 ф.1 р.630 ф.1
р.620 ф.1
,
(8.5)
де р.260 ф.1 – загальна сума оборотних активів; р.270 ф.1 – витрати майбутніх періодів; р. 480 ф.1 – довгострокові зобов’язання; р. 620 ф.1 – поточні зобов’язання; р.630 ф.1 – доходи майбутніх періодів. Бажано, щоб цей коефіцієнт був більшим за одиницю. Таким чином визначають, чи вистачить у підприємства всіх оборотних активів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. Однак в практиці часто користуються середнім коефіцієнтом ліквідності ( Кп.л. ), без урахування різних рівнів платоспроможності. Він визначається відношенням суми оборотних активів до суми поточних зобов’язань. Кп.л.
р.260 ф.1 . р.620 ф.1
(8.6)
Це дає можливість визначити спроможність підприємства щодо погашення своїх короткострокових зобов'язань. Водночас середній коефіцієнт ліквідності не завжди вважається достовірним, оскільки запаси і продукція в стадії незавершеного виробництва не скоро перетворяться на грошові кошти. Тому більш реальним слід вважати коефіцієнт критичної ліквідності (Кк.л.). Він визначається відношенням величини оборотних активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до суми поточних зобов’язань. Кк.л. р.260 ф.1 ( р.100 ф.1 р.120 ф.1) , р.620 ф.1
(8.7)
де р.100 ф.1 – виробничі запаси; р.120 ф.1 – незавершене виробництво. Бажано, щоб цей показник дорівнював одиниці. Однак на практиці він часто становить 0,8–0,9. При цьому за умови низьколіквідних активів може погіршитися фінансовий стан підприємства, а надто висока ліквідність буде свідчити про недолік у використані поточних активів.
290
Якщо
відношення
суми
активів
до
суми
поточних
зобов'язань
розглядається як середній коефіцієнт ліквідності, то різниця між ними показує суму оборотного капіталу, який свідчитиме про забезпеченість підприємства власними фінансовими ресурсами. За даними табл. 8.3, розраховуємо вищеназвані коефіцієнти (табл.8.4). Таблиця 8.4. Показники ліквідності підприємства Показники Коефіцієнт абсолютної ліквідності Коефіцієнт швидкої ліквідності Коефіцієнт поточної ліквідності Алгоритм розрахунку К а . л. К ш. л. К п. л . А1 П2 А2 П2 А1 А2 А3 П1 П2 П1 А1 П1
На початок року 0,34 0,87 1,86
На кінець року 0,26 0,81 1,72
Зміна -0,08 -0,06 -0,14
Отже, на досліджуваному підприємстві, на кінець року допущено незначне зниження коефіцієнтів абсолютної, швидкої і поточної ліквідності. Слід зауважити, що перші два коефіцієнти на кінець року залишаються задовільними. Невеликому їх зниженні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати приплив і відплив коштів за обсягом і термінами. Коефіцієнт поточної ліквідності звичай задовольняє, якщо він > 2. у нашому прикладі простежується тенденція до його зниження від 1,86 до 1,73. Водночас рівень цього показника залежить від сфери діяльності, структури і якості активів, тривалості операційного циклу, швидкості погашення кредиторської заборгованості. Зміна рівня коефіцієнта поточної ліквідності може мати місце у зв’язку зі збільшенням або зменшенням величини за кожною статтею поточних активів і поточних пасивів.
291
Досліджуючи показники ліквідності, треба приймати до уваги, що величина їх досить умовна, оскільки ліквідність активів і терміновість зобов’язань визначається на дату складання зобов’язань.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Платоспроможність і ліквідність організації» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
