Характеристика основних виробничих фондів, їх склад і структура
Основні фонди – це засоби праці, що беруть участь у виробництві тривалий час (більше 365 днів), не змінюють своєї речовинної форми і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, по мірі їх зносу (шляхом амортизаційних відрахувань). Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. №288/4509, зі змінами та доповненнями, внесеними Наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. №304 та 25.11.2002 р. №989 (далі – П(С)БО 7), основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Об'єктами основних засобів є: - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; - конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; - відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі компонентів, а не самостійно; - інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством. 228
пасивні
за участю у виробничому процесі
створюють умови для здійснення виробничих процесів
для цілей податкового обліку
інші необоротні матеріальні активи предмети прокату
КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ
інвентарна тара природні ресурси тимчасові (нетитульні) споруди
інші основні засоби багаторічні насадження робоча і продуктивна худоба інструменти, прилади, інвентар (меблі) транспортні засоби машини та обладнання будинки, споруди та передавальні пристрої
за виробничим призначенням
виробничі
капітальні витрати на поліпшення земель земельні ділянки 229
Рис. 6.2. Загальна класифікація основних виробничих фондів за різними класифікаційними ознаками
беруть безпосередню участь у виробничих процесах, завдяки чому забезпечують належний обсяг та якість вироблюваної продукції
КЛАСИФІКАЦІЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ
залежно від натуральноречовинного характеру (для бух. обліку)
невиробничі
основні засоби
інші необоротні матеріальні активи
незавершені капітальні інвестиції
об'єкти першої групи
об'єкти другої групи
об'єкти третьої групи
об'єкти четвертої групи
активні
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Класифікація основних засобів наведена на схемі (рис. 6.2). Співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості представляє виробничу структуру основних фондів. Чим вище питома вага активних основних фондів, тим більш прогресивною є їхня структура. На структуру основних фондів впливають такі фактори: - особливості матеріально-технічної бази виробництва; - рівень концентрації виробництва, розмір підприємства; - технічний рівень виробництва, механізація, автоматизація та комп'ютеризація процесів; - географія розміщення підприємства; - співвідношення між різними видами капітальних робіт – будівництвом нових та реконструкцією діючих підприємств тощо. Згідно з вимогами податкового обліку основні виробничі фонди поділяють на 4 групи. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.05.2002 р. №349-IV, основні виробничі фонди розподіляються на такі групи: до І групи віднесено будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; до ІІ групи віднесено автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приналежності до них; до ІІІ групи включено будь-які інші основні фонди, які не увійшли до І, ІІ чи IV груп; до IV групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів. Відповідно до виробничого призначення (як було визначено на рис. 6.2) розрізняють виробничі та невиробничі фонди. При цьому до виробничих фондів відносять всі фонди виробничого призначення, які беруть безпосередню участь у всіх виробничо-господарських процесах підприємства, є знаряддями праці в своїй натуральній формі, утворюють нову споживчу вартість. Витрати на їх придбання, виготовлення чи поліпшення поступово відносять на зменшення скоректованих прибутків в межах норм амортизаційних відрахувань. Виробничі фонди відтворюються за рахунок амортизаційного фонду. До невиробничих фондів відносять капітальні активи, які не беруть участі у виробничих процесах і не створюють вартості. Їх вартість не підлягає амортизації. Разом з тим вони відтворюються за рахунок національного доходу (фонду накопичення). До них належать: - капітальні активи (або їх структурні компоненти), що підпадають під визначення І групи основних фондів, в тому числі орендовані; - капітальні активи, що підпадають під визначення ІІ, ІІІ і IV груп основних фондів, які є невід'ємною частиною, розташовані чи використовувані для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення І групи основних фондів, або вилучені з місця здійснення господарської діяльності підприємства і передані в безоплатне користування особам, які не є платниками прибуткового податку. 230
Поліпшення структури основних фондів можна забезпечити за рахунок відновлення і модернізації устаткування; удосконалення структури устаткування; більш ефективно використання наявних основних фондів; ліквідації застарілого і зайвого устаткування. Вартісна форма оцінки основних фондів необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів; визначення роз6.3. Особливості мірів амортизаційних відрахувань; розрахунобліку й оцінки ків економічних показників ефективності гососновних виробниподарської діяльності підприємства. Розрізчих фондів няють такі види оцінки основних фондів: - первісна; - відновлювана; - залишкова; - ліквідаційна; - справедлива. Первісна вартість – фактична вартість основних фондів у момент їх придбання чи введення в експлуатацію. Згідно з П(С)БО 7 первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих) чи витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Вона складається з елементів витрат, наведених на схемі (табл. 6.1): Таблиця 6.1 Визначення первісної вартості об'єкта основних виробничих фондів Елементи витрат, що беруть участь у формуванні первісної вартості основних виробничих фондів, ФК контрактна вартість придбання об'єкта основних виробничих фондів + суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків) + реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів + суми ввізного мита + суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству) + витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів + витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів + інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою = первісна вартість об'єкта основних виробничих фондів, ФП 231
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу. Відновлювана вартість основних фондів – вартість їхнього відтворення в сучасних умовах, при сучасному рівні сформованих цін, норм і розцінок (забезпечує більш реальне планування нових капітальних інвестицій). ПРИКЛАД 6.1. Підприємством придбаний верстат з числовим програмним управлінням. Вартість верстата, сплачена постачальнику, склала 12000 грн (у тому числі податок на додану вартість ПДВ – 2000 грн). При його реєстрації на балансі підприємства були сплачені мито (оскільки верстат було придбано у російського постачальника) в сумі 300 грн, збір за реєстрацію – 50 грн. Витрати на транспортування, установку та монтаж верстата у виробничому цеху склали 120 грн. Необхідно обчислити первісну вартість такого верстата, за якою його візьмуть на баланс. РІШЕННЯ. Об'єкт основних засобів за первісною вартістю буде оцінений у сумі 10890 грн (тобто 12000 грн – 2000 грн + 720 грн + 50 грн + 120 грн).
Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реальну вартість, що не переноситься на вартість виготовленої продукції. Вона визначається як різниця між повною первісною (відновлюваною) вартістю і сумою зносу на певну дату. Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума засобів чи вартість будьяких активів, що підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) об'єкта основних засобів (необоротного активу) після закінчення терміну її корисного використання за винятком витрат, пов'язаних з таким продажем (ліквідацією), тобто ліквідаційна вартість представляє собою вартість можливої реалізації основних фондів після закінчення терміну їхньої служби. Визначення ліквідаційної вартості є винятково самостійним рішенням підприємства на основі прогнозної оцінки можливої вартості, за якою може бути проданий об'єкт основних фондів з урахуванням його працездатності по закінченні терміну експлуатації. Під справедливою вартістю основних засобів розуміється сума, за якою може бути здійснений обмін активами в результаті операції між обізнаними зацікавленими і незалежними сторонами. Вона передбачає оцінку за ринковою вартістю для будинків і землі, для машин і устаткування, а також оцінку за відновлюваною вартістю (сучасною вартістю придбання) за винятком зносу для інших об'єктів основних засобів. ПРИКЛАД 6.2. За договором підприємство передає комп'ютер в обмін на складальний верстат. Первісна вартість переданого комп'ютера складає 3600 грн. Сума нарахованого зносу – 540 грн. Вартість обміну, обговорена в договорі, складає 3000 грн (у тому числі податок на додану вартість – 500 грн). Необхідно визначити справедливу вартість комп'ютера. РІШЕННЯ. Залишкова вартість переданого об'єкта основних фондів складе 3060 грн (тобто 3600 грн – 540 грн). Справедлива вартість у даній ситуації дорівнює договірній вартості, що складає 2500 грн (без урахування ПДВ, тобто 3000 грн – 500 грн). Одержуваний об'єкт основних засобів буде оцінений за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості (суму перевищення залишкової вартості комп'ютера над справедливою вартістю верстата в розмірі 560 грн слід віднести на витрати згідно з п.12 П(С)БО 7.
Для аналітичних розрахунків та оформлення аналітичної звітності використовується показник середньорічної вартості основних виробничих фондів. Середньорічна вартість основних виробничих фондів передбачає оцінку об'єктів основних виробничих фондів з урахуванням строку їх введення або вилучення з виробництва. Її розраховують за формулою (6.1): 232
ФСР ФПГi ФВВi i 1
n
Т Т ВВi ФВИБi ВИБi , грн, 12 12
(6.1)
де ФПГі – вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах, грн; ФВВі – вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн; ФВИБі – вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн; ТВВі – строк залучення у виробництво (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців; ТВИБі – строк вилучення з виробництва (число повних місяців до кінця року) основних виробничих фондів по групах, місяців. Тут слід також ураховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи вилучення) основних фондів у виробництво (з виробництва). Адже в практиці функціонування підприємств вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко першого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об'єкт основних фондів був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) до 15 числа місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок поточного місяця (тобто як на 1 число), якщо ж він був залучений (чи вилучений) у виробництво (з виробництва) після 15 числа місяця, то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) до виробництва (з виробництва) на початок наступного за звітним місяця (тобто як на 1 число наступного календарного місяця). ПРИКЛАД 6.3. Необхідно визначити середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства з урахуванням їх відновлення протягом звітного періоду згідно з наведеними у таблиці 6.2 даними, а також охарактеризувати їхню структуру. На початок поточного року вартість об'єктів першої групи основних фондів склала 9356 тис грн, об'єктів другої групи – 7588 тис грн, об'єктів третьої групи – 6897 тис грн, об'єктів четвертої групи – 2235 тис грн. По закінченні розрахунків слід зробити відповідні висновки і пояснення.
Таблиця 6.2 Рух основних фондів на підприємстві протягом звітного періоду Найменування основних виробничих фондів будівля заводоуправління будівля обробного цеху будівля складу конвеєрна стрічка вантажний автомобіль офісні меблі програмне забезпечення складальні верстати верстати з числовим програмним управлінням інструмент конторські приналежності Вартість залучених основних фондів, тис грн 2516 896 569 23 367 13 59 463 25 3 20.04 12.01 18.02 01.01 16.01 16.03 Вартість вилучених основних фондів, тис грн 1364 20.02 11.08 17.06 Дата введення 14.03 16.07 Дата вибуття
233
РІШЕННЯ. Визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів слід здійснювати по групах відповідно до існуючої класифікації. Для цього слід визначити, до якої з груп належить обладнання, яке залучають (чи вилучають) у виробництво (з виробництва). Відповідно до наведеної класифікації будівля заводоуправління, будівля обробного цеху та будівля складу належать до І групи основних фондів; конвеєрна стрічка, вантажний автомобіль, офісні меблі, інструмент та конторські приналежності – до ІІ групи основних фондів; складальні верстати та верстати з числовим програмним управлінням – до ІІІ групи основних фондів; програмне забезпечення – до ІV групи основних фондів. Отже, використовуючи формулу (6.1), отримаємо наступні результати: Середньорічна вартість об'єктів І групи: ФСР І = 9356 тис грн + 2516 тис грн х 10/12 + 896 тис грн х 10/12 – 1364 тис грн х 5/12 = 11631 тис грн. Середньорічна вартість об'єктів ІІ групи: ФСР ІІ = 7588 тис грн + 569 тис грн х 5/12 + 367 тис грн х 12/12 + 25 тис грн х 12/12 + 3 тис грн х 10/12 – 23 тис грн х 6/12 = 8208,08 тис грн. Середньорічна вартість об'єктів ІІІ групи: ФСР ІІІ = 6897 тис грн + 463 тис грн х 8/12 – 59 тис грн х 9/12 = 7161,42 тис грн. Середньорічна вартість об'єктів ІV групи: ФСР ІV = 2235 тис грн + 13 тис грн х 11/12 = 2246,92 тис грн. Середньорічна вартість основних виробничих фондів в цілому по підприємству: ФСР = ФСР І + ФСР ІІ + ФСР ІІІ + ФСР ІV = 11631 тис грн + 8208,08 тис грн + 7161,42 тис грн + 2246,92 тис грн = 29247,42 тис грн. На початок року вартість об'єктів основних фондів дорівнювала: ФПР = ФПР І + ФПР ІІ + ФПР ІІІ + ФПР ІV = 9356 тис грн + 7588 тис грн + 6897 тис грн + 2235 тис грн = 26076 тис грн. Отже, порівняно з рівнем початку року вартість основних фондів збільшилась на 3 171,42 тис грн (тобто ФСР – ФПР = 29247,42 тис грн – 26076 тис грн) чи на 12,2%. Збільшення вартості основних виробничих фондів свідчить про збільшення реальних виробничих капіталовкладень. Що ж стосується характеристики структури основних виробничих фондів, то пасивна частина складає 39,77% (αПАС = ФСР І/ФСР х 100% = 11631 тис грн / 29247,42 тис грн х 100%). Відповідно, активна частина складає 60,23% (тобто 100% – αПАС = 100% – 39,77%).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Характеристика основних виробничих фондів, їх склад і структура» з дисципліни «Економіка підприємства»
