Важливими складовими організації заробітної плати на підприємстві є її форми і системи, які забезпечують зв'язок між оплатою праці та її результатами (індивідуальними і колективними). Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати – відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу). Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: 1) найповніше враховувати результати праці; 2) створювати відповідні передумови для постійного зростання продуктивності та якості праці; 3) сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці. Основними умовами застосування тієї чи іншої форми заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, обґрунтованість процесу нормування праці тощо. Проте, є специфічні умови застосування форм оплати праці. Так, для відрядної оплати праці необхідна наявність прямо пропорційної залежності між витратами живої праці й одержаними результатами, тобто працівник повинен вмотивовано збільшувати випуск продукції відповідно до потреб виробництва і ринку взагалі. Сьогодні в Україні переважною формою оплати праці робітників залишається відрядна. Погодинна ж заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів. Відрядна і погодинна форми оплати праці підрозділяються на системи. Системами відрядної форми оплати праці є: - пряма відрядна; - непряма відрядна; - відрядно-преміальна; - відрядно-прогресивна; - акордна; - колективна (бригадна) відрядна. Системами погодинної форми оплати праці є: - пряма погодинна; - погодинно-преміальна; - погодинно-прогресивна; - колективна (бригадна) погодинна. В основі побудови системи оплати праці на підприємстві мають бути конкретні показники роботи, які піддаються точному обліку і повною мірою відображають працю колективу або окремого працівника. Відрядна форма оплати праці Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якос182
ті на основі попередньо встановлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці. Ефективне застосування відрядної форми оплати праці можливе за умов: - наявності кількісних показників виробітку, за допомогою яких установлюють норми й розцінки та визначають заробіток відповідно до результатів праці; - можливості й необхідності підвищення індивідуальної або групової продуктивності праці на даному робочому місці; - забезпечення науково обґрунтованого нормування праці і правильного обліку виконаної роботи; - здійснення чіткого контролю за якістю продукції. Основою відрядної оплати праці є встановлення норм часу (виробітку) і обґрунтованість тарифних ставок. Пряма відрядна система оплати праці За індивідуальної прямої відрядної системи розмір заробітної плати залежить від результатів роботи кожного робітника. Виготовлена робітником продукція (виконана робота) оплачується за індивідуальними розцінками. Під розцінкою слід розуміти встановлену на підприємстві вартість виготовлення одиниці продукції (надання послуги). Індивідуальна відрядна розцінка визначається двома способами: для тих виробництв, де встановлюються норми виробітку, – діленням годинної (або денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду виконаної роботи, на годинну (або денну) норму виробітку, а для виробництв, де застосовуються норми часу, – множенням годинної тарифної ставки на норму часу, тобто за формулами (5.10-5.11): 1) для виробництв, де застосовуються норми виробітку, діє формула (5.10):
R
TСТ , грн за виріб, НВИР
(5.10)
де ТСТ – годинна (або денна) тарифна ставка, яка відповідає розряду виконуваної роботи; грн/ годину (грн/ дн.); НВИР – норма виробітку за одиницю часу, одиниць/ годину (одиниць/ дн.). 2) для виробництв, де застосовуються норми часу, діє формула (5.11):
R TСТ НЧ , грн за виріб, де НЧ – норма часу, годин.
(5.11)
Заробітна плата за прямої відрядної системи оплати праці визначається, таким чином, за формулою (5.12):
ЗППР. ВІДР R Q , грн,
(5.12)
де Q – обсяг виконаної працівником роботи в натуральних одиницях належної якості за розрахунковий період; R – відрядна розцінка за одиницю виконаної роботи, грн/ одиницю. Пряма індивідуальна відрядна система оплати праці спрямована на підвищення матеріальної зацікавленості кожного працівника в підвищенні виробітку, проте вона 183
не заінтересовує працівника в поліпшенні інших показників, зокрема не заохочує до економії сировини, матеріалів, пального, енергії, до підвищення якості продукції, кількісних та якісних показників роботи дільниці, зміни, цеху в цілому. ПРИКЛАД. 5.3. Необхідно визначити заробіток токаря за місяць, якщо відомо, що він протягом цього періоду виконав такий обсяг робіт: валики ступінчасті – 100 шт. за встановленою розцінкою 1,26 грн за шт.; втулки конічні – 500 шт. за розцінкою 98 коп за шт.; болти – 300 шт. за розцінкою 72 коп за шт. РІШЕННЯ. Нарахуємо заробітну плату працівнику за прямою відрядною системою оплати праці, скориставшись формулою (5.12): ЗППР.ВІДР = 1,26 грн за виріб х 100 виробів + 0,98 грн за виріб х 500 виробів + 0,72 грн за виріб х 300 виробів = 832 грн.
Відрядно-преміальна система оплати праці Сутність відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що працівнику, крім заробітку за прямою відрядною системою, нараховується премія за виконання (чи перевиконання) певних кількісних і якісних показників. Розмір премії встановлюється керівництвом за згодою профспілки у відсотках до тарифного заробітку, визначеного за відрядними розцінками. Загальний заробіток працівника за відрядно-преміальної системи оплати його праці за виконання (чи перевиконання) завдань, технічно обґрунтованих норм виробітку розраховується за формулою (5.13): ЗПВІДР. ПРЕМ R Q R Q ( П1 П2 ППЛАН ) , грн, 100
(5.13)
де П1 – розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за виконання плану і технічно обґрунтованих норм праці; П2 – розмір премії у відсотках до тарифного заробітку за кожний відсоток перевиконання плану; ППЛАН – ступінь перевиконання плану виробництва, у відсотках. ПРИКЛАД 5.4. Необхідно визначити вид та розмір заробітної плати фрезерувальника, якщо він за місяць виготовив 173 вироби при завданні 130. Норма часу на виконання операції складає 1,4 нормо-години, а годинна тарифна ставка становить 1,8 грн. Процент доплат за виконання плану становить 9%, а процент доплат за кожен процент перевиконання плану складає 1,5%. РІШЕННЯ. Спочатку обчислимо розцінку за один виріб за формулою (5.11): R = 1,8 грн на годину х 1,4 нормо-години = 2,52 грн за виріб. Знайдемо ступінь перевиконання плану виробництва у відсотках: (173 вироби / 130 виробів х 100%) – 100% = 33%. Використовуючи формулу (5.13), розрахуємо розмір заробітної плати фрезерувальника за місяць за відрядно-преміальною системою: ЗПВІДР.ПРЕМ = (2,52 грн за виріб х 130 виробів) х (1 + (9 + 1,5 х 33)/ 100)) = 519,25 грн.
Відрядно-прогресивна система оплати праці За відрядно-прогресивної системи оплати праці виробіток працівників згідно з індивідуальним завданням оплачується за встановленими твердими розцінками, а понаднормовий виробіток – за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понаднормово. Вихідна база, тобто межа виконання норм виробітку, понад яку оплата за виконану роботу здійснюється за підвищеними розцінками, встановлюється підприємством виходячи з попереднього досвіду роботи. Проте ця вихідна база не може бути нижчою від 184
діючих норм виробітку. Ступінь збільшення розцінок визначається за спеціальною шкалою, яка може бути одно- й двоступінчастою. Загальний заробіток за відрядно-прогресивною системою розраховується за формулою (5.14): ЗПВІДР. ПРОГР R Q R Q kВИХ kP , грн, kВН
(5.14)
де kВН – коефіцієнт виконання норм виробітку; kВИХ – вихідна база для нарахування прогресивних доплат, виражена у відсотках виконання норм виробітку, частка одиниці; kР – коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат. ПРИКЛАД 5.5. Визначте вид оплати праці та розмір зарплати працівника, якщо він за місяць виготовив 220 виробів при завданні 180. Вихідна база для нарахування доплат – 110% виконання плану. Трудомісткість виробництва продукції складає 1,1 нормо-години. Якщо план перевиконано в інтервалі від 1 до 10%, розцінка зростає на 25%, якщо в інтервалі 11-25% - на 50%, якщо в інтервалі 26-40 – на 75%, якщо більше 40% - на 100%. Годинна тарифна ставка згідно з трудовими нормативами складає 3,6 грн. РІШЕННЯ. Перш за все визначимо відрядну розцінку за один виріб, використавши формулу (5.11): R = 3,6 грн на годину х 1,1 нормо-годину = 3,96 грн за виріб. Обчислимо коефіцієнт виконання норм виробітку: 220 виробів / 180 виробів = 1,22. План перевиконано на 22%. Отже, за понаднормово виготовлені вироби розцінка зростає на 50% відповідно до наведеної шкали. Вихідна база для нарахування доплат – 110% виконання плану, тобто kВИХ = 1,1. Знаючи всі вихідні параметри, для розрахунку заробітної плати працівника за відрядно-прогресивною системою оплати праці використаємо формулу (5.14): ЗПВІДР.ПРОГР. = 3,96 грн за виріб х 180 виробів х (1 + (1,1 х 0,5)/ 1,22) = 1034,14 грн.
Необхідно також враховувати, що за відрядно-прогресивної системи заробіток підвищується пропорційно зростанню виробітку. Тому ця система має обмежену сферу застосування – лише на тих дільницях виробництва, які лімітують випуск продукції на підприємстві (тобто на «вузьких місцях» виробництва). Непряма відрядна система оплата праці Оплату праці за непрямою відрядною системою застосовують для матеріальної винагороди допоміжних працівників, зайнятих обслуговуванням основних робітниківвідрядників. При цьому їх заробіток залежить від результатів роботи робітниківвідрядників, яких вони обслуговують. Ця система має зацікавити допоміжних працівників у поліпшенні обслуговування верстатів, агрегатів, автоматичних ліній для забезпечення безперебійної і ритмічної роботи. За цією системою на підприємстві може оплачуватися праця слюсарів-ремонтників, електриків, кранівників тощо. Загальний заробіток може визначатися двома способами: 1) множенням непрямої відрядної розцінки на фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування. При цьому непряма відрядна розцінка визначається за формулою (5.15): ЗПНЕПР Q RНЕПР , TСТ ДОП , грн за виріб, НОБ НВИР. ПЛАН 185
де RНЕПР
(5.15)
де ТСТ ДОП – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, праця якого оплачується за непрямою відрядною системою, грн за годину; НОБ – кількість робочих місць, які обслуговуються за встановленими нормами; НВИР. ПЛАН – планова норма виробітку, установлена для кожного обслуговуваного виробничого об'єкта, виробів на годину; 2) множенням годинної тарифної ставки допоміжного робітника на середній відсоток виконання норм виробітку обслуговуваних ним за даний період робітників. ПРИКЛАД 5.6. Необхідно визначити заробітну плату чергового робітника та вид оплати його праці, якщо він обслуговує 20 робітників, зайнятих в основному виробництві. Його годинна тарифна ставка складає 3,3 грн. Фактичне виконання завдання за робочими об'єктами обслуговування складає 18200 виробів. Планова норма виробітку, встановлена для кожного обслуговуваного виробничого об'єкта, складає 8 виробів на годину. РІШЕННЯ. Спочатку обчислимо непряму відрядну розцінку за формулою (5.15): RНЕПР = 3,3 грн за годину / (20 робітників х 8 виробів на годину) = 0,02 грн за виріб. Отже, сума заробітної плати, обчислена за непрямою системою оплати праці складе: ЗПНЕПР = 18200 виробів х 0,02 грн за виріб = 364 грн.
Акордна система оплати праці Акордна система оплати праці застосовується для окремих груп працівників. Її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи з чинних на підприємстві норм часу і розцінок. За акордної системи оплати праці обсяг робіт і строк їх виконання встановлюються заздалегідь, відповідно і сума заробітної плати за нарядом відома до виконання самого завдання. Така система оплати праці має зацікавлювати працівників у скороченні строків роботи відносно до встановлених норм. За акордної системи найбільше проявляється зв'язок оплати праці з кінцевими результатами. На підприємствах, окрім відрядної, застосовується погодинна оплата, тобто оплата праці за відпрацьований час (годину, місяць). Застосування погодинної оплати праці вимагає: - точного обліку і контролю робіт за фактично відпрацьований час; - правильного присвоєння робітникам тарифних розрядів відповідно до кваліфікації і з урахуванням кваліфікаційного рівня виконуваних робіт; - розробки обґрунтованих норм виробітку, норм часу, нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності. На сучасних підприємствах праця робітників з погодинною оплатою має нормуватися й оцінюватися на основі показників, які враховують результати їх праці: - нормовані виробничі завдання, які визначають кожному працівнику-погодиннику обсяг роботи за зміну, тиждень, місяць; - планові завдання щодо випуску продукції бригадою, дільницею, цехом; - норми праці, які визначають ступінь виконання технологічних параметрів, режимів, норм витрат сировини, матеріалів, строків виконання певних видів робіт тощо. Погодинна форма оплати праці застосовується за умов: 1) коли у робітника відсутня реальна можливість для збільшення випуску продукції. Це характерно для автоматичних ліній, конвеєрів і потокових ліній з безперервним і чітко регламентованим режимом, для робіт на високомеханізованому устаткуванні й апаратурних процесах; 2) якщо результати праці робітника не можуть бути конкретно виміряні і кількісно виражені (налагодження верстатів, інструктаж тощо); 3) коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понаднормово, тобто коли перевиконання цих норм досягається через порушення технологічних ре186
жимів і погіршення якості робіт. До таких робіт відносять випробування продукції, термічну обробку і металопокриття виробів. Від робітника вимагається старанне дотримання параметрів, а також виконання кількісного завдання, установленого на рівні, який забезпечує відповідну якість робіт. Розглянемо системи погодинної оплати праці на підприємстві. Проста погодинна система оплати праці За простої погодинної системи оплати праці розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника (ТСТ) і кількості відпрацьованого ним часу за визначений період (ТЕФ) за формулою (5.16):
ЗППР. ПОГОД ТСТ Т ЕФ , грн.
(5.16)
ПРИКЛАД 5.7. За місяць токар ІІІ розряду відпрацював 22 дні. Тривалість робочої зміни складає 8 годин. Тарифна ставка І розряду робіт – 2,4 грн на годину. Тарифний коефіцієнт, винайдений за тарифною сіткою відповідно до умов праці, має значення 1,33. Необхідно обчислити суму заробітної плати токаря за місяць. РІШЕННЯ. Нарахуємо суму заробітної плати за прямою погодинною системою оплати праці, використавши формулу (5.16): ЗППР.ПОГОД = 22 дні х 8 годин х 2,4 грн на годину х 1,33 = 561,79 грн.
Погодинно-преміальна система оплати праці За погодинно-преміальною системою оплати праці заробіток працівнику нараховується не тільки за відпрацьований час, але й за досягнення певних кількісних і якісних показників. Кількісними показниками можуть бути понаднормово відпрацьований час, виконання позапланових і понаднормових завдань, а якісними – здавання продукції з першого подання, підвищення сортності продукції, економія сировини, матеріалів, пального, інструментів, дотримання технологічних режимів тощо. Загальна сума заробітку за цією системою оплати праці може бути визначена за формулою (5.17):
ЗППОГОД ПРЕМ ТСТ Т ЕФ (1 ПР ) , грн,
(5.17)
де βПР – відсоток премії, встановлений керівництвом підприємства за досягнення певних кількісних і якісних показників до тарифного заробітку. ПРИКЛАД 5.8. За місяць слюсар V розряду відпрацював 20 днів. Тривалість робочої зміни складає в середньому 7,8 годин. Тарифна ставка І розряду робіт – 2,5 грн на годину. Тарифний коефіцієнт, винайдений за тарифною сіткою відповідно до умов праці, має значення 1,4. Необхідно обчислити суму заробітної плати токаря за місяць. За якісне виконання виробничого завдання слюсарю нараховується премія в розмірі 20% до тарифного заробітку. РІШЕННЯ. Нарахуємо суму заробітної плати за погодинно-преміальною системою оплати праці, використавши формулу (5.17): ЗППОГОД–ПРЕМ = 20 днів х 7,8 годин х 2,5 грн на годину х 1,4 х 1,2 = 655,2 грн.
Погодинно-прогресивна система оплати праці На багатьох підприємствах застосовується погодинно-прогресивна система оплати праці з нормованими завданнями. Працівники-погодинники преміюються за вико187
нання установлених нормованих завдань. У разі застосування цієї системи для кожного працівника встановлюється конкретне змінне завдання (в штуках, нормогодинах або гривнях) і результати враховуються під час нарахування тарифного приробітку (ТПР) за даний період за формулою (5.18):
ЗППОГОД ПРОГР ТСТ Т ЕФ Т ПР , грн.
(5.18)
Уведення цієї системи супроводжується посиленням нормування праці, впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів чисельності. Запровадженню цієї системи оплати праці має передувати підготовча робота за такими напрямами: - проведення ретельного нормуванням праці; - виявлення доцільності використання нормованих завдань; - визначення переліку професій, для яких доцільно встановлювати нормовані завдання; - аналіз нормативних матеріалів, необхідних для встановлення нормованих завдань; - збір та аналіз вихідних даних для визначення обсягу і повторюваності робіт, які мають випадковий характер; - встановлення виду нормованих завдань і періоду їх виконання; - визначення методики встановлення нормованих завдань і порядку доведення їх до дільниць, бригад та окремих робітників; - розробка документації з обліку, видачі і виконання нормованих завдань. Погодинна форма оплати праці застосовується для винагороди спеціалістів і службовців . Преміювання даної категорії працівників здійснюється за конкретні досягнення у виробничій діяльності. У зв'язку з цим найпоширенішою системою оплати їх праці є погодинно-преміальна, за якої заробітна плата складається з посадового окладу, доплат, надбавок і суми премій. Контрактна система оплати праці В умовах становлення досконалої ринкової економіки значного поширення набуває контрактна система оплати праці, яка може застосовуватися поряд з існуючою на підприємстві. Контракт є особливою формою трудового договору між найманим працівником і власником підприємства або їх уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату й забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Контракт як особлива форма трудового договору спрямований на забезпечення умов для виявлення ініціативи та самостійності праці, враховуючи індивідуальні здібності працівника, його професійні навички, відповідальність, правову і соціальну захищеність працівника. Він має юридичну форму. У ньому передбачені обсяги роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави для розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства. Умови оплати праці та матеріального заохочення працівників в контракті визначаються за згодою сторін. Але розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством про працю, колективним договором, вони залежать від виконання умов контракту. 188
У контракті можуть також визначатися умови підвищення або зменшення обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи інший період, участі у прибутках підприємства. Також можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок коштів роботодавця. Контракт укладається у письмовій формі та підписується роботодавцем і працівником, якого приймають на роботу за контрактом. Він оформляється у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін. За згодою працівника копію укладеного з ним контракту може бути передано профспілковому чи іншому органу, уповноваженому працівником представляти його інтереси, для здійснення контролю за дотриманням умов контракту. Контракт набуває чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті, і може бути змінений за згодою сторін. Він є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу з дня, встановленого у контракті за згодою сторін. В умовах становлення ринкових відносин організація колективних систем оплати праці потребує наукового обґрунтування. Їх застосування найдоцільніше тоді, коли входження працівників до трудового колективу обумовлене технологічною необхідністю і для виконання певного технологічного комплексу робіт потрібні спільні зусилля працівників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім наслідком їх праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми і системи оплати праці на підприємстві» з дисципліни «Економіка підприємства»
