Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка формується на основі: - тарифної ставки робітника першого розряду, що встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначений Генеральною (галузевою) угодою;
- міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок. Тарифна сітка містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника. Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікаційних робітників перевищує рівень оплати праці робітника першого розряду. За допомогою тарифної сітки можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи. Середня кваліфікація робітників підприємства в цілому, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом. Середній тарифний коефіцієнт групи робітників (kГР) обчислюється в тому разі, якщо праця робітників даного цеху, дільниці, підприємства оплачується за однією тарифною сіткою. Його можна визначити за формулою (5.3): k i чР i чР d
kГР
i 1
,
(5.3)
де ki – тарифний коефіцієнт відповідного розряду; чРі – чисельність робітників відповідного розряду; чР – загальна чисельність робітників; d – кількість розрядів, даних для розрахунку середнього тарифного коефіцієнта. На основі обчислення середнього тарифного коефіцієнта можна визначити середній тарифний розряд за формулами (5.4-5.5):
де РМ, РБ – тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт; kМ, kБ – менший і більший з двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт. В загальному обсязі виконуваних працівниками робіт середній тарифний коефіцієнт робіт (kР) визначається як середньозважена величина тарифних коефіцієнтів за формулою (5.6): 178
kР
i 1
ki Т Р i
d
ТР
,
(5.6)
де ki – тарифний коефіцієнт відповідного розряду; ТРі – трудомісткість робіт, віднесених до даного розряду, нормо-годин; ТР – сумарна трудомісткість робіт, нормо-годин. ПРИКЛАД 5.1. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній розряд групи робітників-відрядників кількістю 40 осіб, зайнятих на роботах з нормальними умовами праці. Серед працівників 15 осіб – мають ІІ розряд, 20 осіб – ІІІ розряд, а 5 осіб – ІV розряд. Для знаходження середнього розряду необхідно скористатися тарифною сіткою, наведеною в табл. 5.3. Таблиця 5.3 Тарифна сітка Розряди Коефіцієнти 1 1 2 1,08 3 1,23 4 1,35 5 1,54 6 1,8
РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт можна визначити за формулою (5.3), він дорівнюватиме: kГР = (1,08 х 15+1,23 х 20 + 1,35 х 5)/ 40 = 1,19. З табл. 5.3 видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,23, якому відповідає ІІІ розряд, і більший коефіцієнта 1,08, якому відповідає ІІ розряд. Отже, він знаходиться між ІІ і ІІІ розрядами і визначається за формулою (5.4) як: Р = 2 + ((1,19 – 1,08) / (1,23 – 1,08)) = 2,7 чи за формулою (5.5) як: Р = 3 – ((1,23 – 1,19) / (1,23 – 1,08)) = 2,7.
ПРИКЛАД 5.2. Необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт і середній тарифний розряд виконуваних в складальному цеху машинобудівного заводу робіт, якщо відомо, що за планом на поточний місяць необхідно виконати роботи з нормальними умовами праці в обсязі: для ІІІ розряду – 500 нормо-годин, для ІV розряду – 400 нормо-годин, для V розряду – 200 нормо-годин. Для визначення тарифних коефіцієнтів для кожного розряду робіт необхідно скористатися табл. 5.3. РІШЕННЯ. Середній тарифний коефіцієнт виконуваних робіт можна визначити за формулою (5.6), він дорівнюватиме: kР = (1,23 х 500 + 1,35 х 400 + 1,54 х 200)/ (500 + 400 + 200) = 1,33. З табл. 5.3 видно, що розрахований середній тарифний коефіцієнт менший за тарифний коефіцієнт 1,35, якому відповідає ІV розряд, і більший коефіцієнта 1,23, якому відповідає ІІІ розряд. Отже, він знаходиться між ІІІ і ІV розрядами і визначається за формулою (5.4) як: Р = 3 + ((1,35 – 1,33) / (1,35 – 1,23)) = 3,2 чи за формулою (5.5) як: Р = 4 – ((1,33 – 1,23) / (1,35 – 1,23)) = 3,2.
Для обґрунтованого використання робочої сили на підприємствах великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітників і виконуваних ними робіт. Ці величини мають відповідати одна одній. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції. У цьому разі необхідно посилити роботу щодо підвищення кваліфікації робітників. Якщо ж середній розряд робітників вищий середнього розряду робіт, то кваліфікована робоча сила використовується не повністю, а фонд заробітної плати перевитрачається. Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка – величина, яка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. На практиці важливо встановити такі розміри тарифних ставок, які б гарантували безперервне відновлення й підтримання фізичних сил і розумових здібностей людини, а також забезпечення постійного відновлення й підвищення її трудової кваліфі179
кації, зростання загальноосвітнього і професійного рівня тощо. Тарифна частина заробітної плати має виконувати мотивуючу і стимулюючу функції. Тому питома вага тарифної частини має бути максимальною. Тарифна ставка І розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, яка відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг роботи). Встановлення тарифної ставки І розряду залежить від економічного стану підприємства, його фінансових можливостей на період дії колективного договору, рівня середньої заробітної плати, що склався на підприємстві, державної, галузевої і регіональної гарантії мінімальної заробітної плати. Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки І розряду на відповідний тарифний коефіцієнт за формулою (5.7): ТСТі ТСТ І kі , грн на годину,
(5.7)
де ТСТ І – тарифна ставка І розряду; kі – тарифний коефіцієнт розряду, який визначається. Тарифні ставки на підприємствах диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Вища ставка у робітників вищих розрядів. Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади). Годинні тарифні ставки застосовуються в тих галузях виробництва, де завдання робітнику установлюються у вигляді норм часу на одиницю виробу або на операцію. На основі годинних тарифних ставок здійснюються додаткові виплати робітникам за роботу в нічний час, доплати за понаднормові роботи тощо. Денні тарифні ставки встановлюються в тих галузях, де розраховуються змінні норми виробітку. Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок. Середня тарифна ставка робітників (робіт) визначається як середньозважена величина тарифних ставок з урахуванням кількості робітників (трудомісткості робіт), які мають однакові тарифні ставки за формулами (5.8-5.9): ТСТ i чР i чР d
для робітників: Т СТ d
i 1
, грн на годину
(5.8)
для робіт: Т СТ
i 1
ТСТ i Т Р i ТР
, грн на годину
(5.9)
де ТСТi – тарифна ставка відповідного розряду; чР – загальна чисельність робітників; ТР – загальна трудомісткість робіт, нормо-годин. Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за схемою посадових окладів. Основним призначенням цієї категорії працівників є організація виробництва, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими витратами суспільної праці. Їх праця специфічна за своїм змістом, характером і методами роботи. Це, передусім, розумова праця, основу якої становить творчий процес щодо по180
шуку і прийняття оптимальних техніко-економічних рішень. Відтак, праця спеціалістів і службовців характеризується вищим ступенем відповідальності порівняно з працею робітників, бо значною мірою визначає результати праці всього колективу. Мінімальні оклади щодо керівної посади встановлюють працівникам, які починають діяльність в будь-якій сфері, виконують відносно вузьке коло завдань у межах регламентованого загального завдання під безпосереднім керівництвом старшого спеціаліста, або керівника, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обіймають, однак їм необхідно поліпшити роботу. Максимальні оклади встановлюють працівникам, які володіють необхідною для даної посади кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт в межах даної функції, ініціативою, а також творчим підходом до праці. Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним орган) відповідно до посади і кваліфікації працівника. За результатами атестації власник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді. Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) слугують для тарифікації робіт і встановлення кваліфікаційних розрядів працівникам. Вони можуть бути об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій (далі – ЄТКД), який представляє собою перелік нормативних документів, де всі види виконуваних на будь-якому виробництві робіт розподіляються на групи залежно від складності. ЄТКД використовується для визначення таких параметрів: - кількості розрядів за кожною професією (спеціальністю); - складності робіт (їх тарифної групи); - кваліфікаційних розрядів працівників; - забезпечення єдності в оплаті праці робітників з однаковою кваліфікацією; - складання програм з підготовки і підвищення кваліфікації працівників. Належність виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативним документом, в якому наводяться загальногалузеві кваліфікаційні характеристики. За його допомогою можна визначити коло виконуваних обов'язків кожним керівником, спеціалістом і службовцем, правильно розподілити обов'язки між керівниками та спеціалістами, забезпечити єдність у визначенні посадових обов'язків і вимог. Посадові оклади службовцям встановлює власник (або уповноважений ним орган) відповідно до посади і кваліфікації працівника. Відповідність фактично виконуваних робіт і кваліфікації працівника вимогам кваліфікаційних характеристик довідника визначається атестаційною комісією, утвореною безпосередньо на підприємстві. За результатами атестації власник (або уповноважений ним орган) має право змінювати посадові оклади службовцям у межах затверджених мінімальних і максимальних окладів на відповідній посаді. Враховуючи викладене в цьому параграфі, слід зауважити, що тарифна система є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. На її основі визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників. За сучасних економічних умов кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог Генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод відповідно до чинного законодавства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Тарифна система оплати праці» з дисципліни «Економіка підприємства»
