Роль і місце підприємств в структурованому ринковому середовищі
Споживачі, підприємства, держава (в особі якої втілені урядові установи, що мають юридичну і політичну владу для здійснення контролю над господарюючими суб'єктами та ринком для досягнення суспільно корисних цілей) щільно взаємодіють на товарному, ресурсному та фінансовому ринках, утворюючи взаємопов'язаний «потік» витрат і доходів. Підприємство за допомогою ресурсного ринку залучає необхідні ресурси (трудові, земельні, інвестиційні, інтелектуальні) на умовах платності згідно із сформованим попитом. Споживачі, отримавши дохід за надані ресурси, витрачають частку цих коштів на товари (послуги), в яких є нагальна потреба. А підприємства, постачаючи відповідні товари (послуги) на ринок, в свою чергу, сподіваються на отримання доходу у вигляді виручки від реалізації. Невитрачена частка доходів споживачів йде на придбання ресурсів для відтворювальних процесів, на реінвестування їх в розбудову власного виробництва чи прибуткових сфер діяльності, сплату податків державі, і врешті решт, на заощадження. Крім того, на рух витрат і доходів суттєво впливає держава, до функцій якої входять закупівля певних товарів (послуг) у підприємств, справляння податків, надання субсидій, соціальний захист споживачів, здійснення трансфертних платежів, контроль і упорядкування функціонування фінансового, товарного, ресурсного та в міру своїх можливостей – зовнішнього – ринків. Визначення ролі підприємства при функціонуванні виключно у внутрішньому середовищі потребує відповідних коригувань порівняно з наведеним у кейнсіанській теорії, що обґрунтовує необхідність його самоствердження і визнання спочатку на внутрішньому ринку, а вже потім обумовлює вихід з конкурентоспроможною продукцією в зовнішній ринковий простір. Надання пріоритетного значення підприємствам підкріплюється особливостями сучасних трансформацій ринкових відносин та побудовою державної статистичної звітності, відповідно до якої всі підприємства розподіляються в чотири групи:
24
витрати на споживання товари (роботи, послуги, інтелектуальна власність) грошові кошти, кредити заощадження
СПОЖИВАЧІ (ПОКУПЦІ, НАЙМАНІ ПРАЦІВНИКИ, ВЛАСНИКИ КАПІТАЛУ, ЗЕМЛІ, ЗАСОБІВ ВИРОБНИЦТВА)
оплата ДЕРЖАВА заощадження ФІНАНСОВИЙ РИНОК
труд, земля, капітал грошові кошти товари
ЗОВНІШНІЙ РИНОК експорт
РЕСУРСНИЙ РИНОК
ресурси
25
грошові кошти
РИНОК ТОВАРІВ (РОБІТ, ПОСЛУГ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ)
імпорт
податкові пільги, субсидії
оплата податки цінні папери, заощадження
ресурси, товари (роботи, послуги, інтелектуальна власність) ПІДПРИЄМСТВО
ЗОВНІШНІЙ РИНОК
ресурси
грошові кошти, кредити грошові кошти кредити товари (роботи, послуги, інтелектуальна власність) виручка від реалізації товари (роботи, послуги, інтелектуальна власність)
витрати на ресурси
Рис. 1.3. Активність підприємства у відкритому ринковому економічному середовищі
- за формою власності й відомчою підпорядкованістю; - за галузевою приналежністю; - за територіальною ознакою; - за економіко-статистичними показниками. Оскільки підприємства є і суб'єктами, і об'єктами ринкових відносин, надзвичайно важливим є створення належних організаційно-економічних передумов їх діяльності, зокрема таких як: - економічна самостійність (вибір організаційної форми у вигляді концентрації, спеціалізації, інтеграції чи кооперування виробництва); - забезпечення високої рентабельності виробництва, перспектив самофінансування (дослідження економічних результатів); - зацікавленість у високих результатах діяльності (дослідження мотивації); - матеріальна відповідальність за результати діяльності (дослідження впливу регуляторних чинників на діяльність підприємств). Визначення місця підприємства як панівної ланки економічної діяльності в ринковій системі та особливостей формування платоспроможного попиту як основи споживчих процесів дозволяє розглянути економічні підходи до упровадження і розвитку організаційно-економічного механізму його діяльності з метою підвищення загальної ефективності його господарювання за ієрархічною схемою, де складові і-ого рівня характеризують ефективність відповідного механізму в регіоні, складові j-ого рівня – в галузі, k-ого рівня – на конкретних підприємствах (рис. 1.4). ЕEQUIL → const
Е(sМj) → max Е(sМj) → max Е(sМk) → max Е(sМi) → max
Е(sJS) → max Е(sJSj) → max Е(sJSk) → max Е(sJSi) → max
Е(sR) → max Е(sRj) → max Е(sRk) → max Е(sRi) → max
Е(sI) → max Е(sIj) → max Е(sIk) → max Е(sIi) → max
Рис. 1.4. Схема урівноваження економіки за умов упровадження ефективного організаційно-економічного механізму функціонування підприємств Аналізуючи досвід розвитку ринкових відносин в країнах дальнього зарубіжжя, слід відмітити, що ринкова економіка сформувалась в цілісну систему лише в результаті створення в її надрах суспільних регуляторів конкурентної поведінки економічних суб'єктів, здатних забезпечувати і відтворювати гарантії свободи економічної діяльності кожному з них. Тому на базі існуючих здобутків щодо характеристики досконалих ринкових відносин провідними фахівцями-економістами сучасності, можна зробити висновки, що ринкова модель господарювання, до якої прагне Україна, повинна відповідати ряду ознак, таких як: - створення ринкового простору, обумовленого тривалими стійкими міжгалузевими та міжрегіональними зв'язками і необмеженою диверсифікацією; - взаємна обумовленість підвищення потреб і розширення пропозиції; - переважання нецінових методів конкуренції над ціновими, що обґрунтовує стратегічне підпорядкування суперництва «за витрати» завданню випередження конкурентів в розробці, створенні та реалізації споживчих цінностей; - соціальна орієнтація регуляторів економіки, яка дає змогу амортизувати соціальні протиріччя конкуруючих соціальних груп; 26
- адміністративне та економічне централізоване регулювання конкурентних відносин на товарних і ресурсних ринках, спрямоване на протидію недобросовісній конкуренції та монополізації економіки; - доступні можливості залучення будь-якого підприємства до конкурентних відносин за умов сприятливого розвитку різних організаційно-правових форм власності. Визначені передумови становлення досконалих ринкових відносин дають змогу віднести до дієвих регуляторно-управлінських важелів впливу з дотриманням відповідних пріоритетів наступні системи: 1) систему маркетингу (SM), яка виникла в результаті розвитку методів нецінової конкуренції і стала дієвим механізмом інтеграції виробництва і споживання, що базується на компромісі інтересів споживачів і виробників; 2) систему сприяння зайнятості населення (SI), яка виникла в результаті конкуренції між власниками робочої сили (найманими працівниками) та роботодавцями і стала невід'ємною складовою соціально-орієнтованої економіки; 3) систему державного регулювання конкуренції і монополізму (SR), яка виникла в результаті взаємної конкуренції товаровиробників і стала основою законодавчої регламентації підприємництва, що забезпечує їм контрольовану свободу, завдяки якій вони не можуть вплинути на суперників, внаслідок чого останні можуть втратити свій соціально-економічний суверенітет; 4) систему акціонерної форми організації виробництва (SJS), яка виникла внаслідок конкуренції між власниками засобів виробництва і привела до інтеграції незалежних суб'єктів господарювання з метою подолання відчуження найманих працівників від засобів виробництва та перетворення будь-кого з них в потенційного власника. Отже, вказані складові системи ринково орієнтованого організаційно-економічного механізму (SM, SI, SR, SJS) на основі максимально ефективного їх функціонування (Е) мають привести економіку до усталеного рівноважного стану (ЕEQUIL → const), який може бути описаний цільовою функцією (1.1):
EEQUIL const , E E при E E (SM ) max (SI ) max , (SR ) max (SJS ) max (1.1)
де Е(SМ) – ефективність системи маркетингу; Е(SI) – ефективність системи сприяння зайнятості населення; Е(SR) – ефективність системи державного регулювання конкуренції і монополізму; Е(SJS) – ефективність системи акціонерної форми організації виробництва. Незважаючи на ефективність вказаних регуляторно-управлінських систем ринкового механізму господарювання, його не слід ідеалізувати, нехтуючи негативними наслідками. Оскільки досконала ринкова система передбачає обов'язкову наявність стабільного, урівноваженого пропозицією, попиту; необмежену кількість учасників господарської діяльності; абсолютну мобільність факторів виробництва; вільну конкуренцію серед покупців (споживачів) і продавців (товаровиробників); наявність необхідного обсягу інформації у суб'єктів ринкових відносин, то досконалого ринку не існує: діє конкурентний ринок, головним завданням якого є задоволення платоспроможного попиту за допомогою наявних у суб'єкта господарювання цінових і нецінових (маркетингових) засобів. Самими дійовими з них є вивчення платоспроможного попиту шляхом маркетингових досліджень, його формування та подальше скоординоване стимулювання збуту вироблених на основі отриманої інформації товарів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Роль і місце підприємств в структурованому ринковому середовищі» з дисципліни «Економіка підприємства»
