Особливості нормування праці програмістів з допомогою Типових норм часу на програмування задач для ЕОМ
Нормування робіт з програмування функціональних задач для ЕОМ здійснюється на основі Типових норм часу, затверджених Держкомітетом СРСР з питань праці та соціальних питань і ВЦРПС у 1987 р. (друга редакція, перша — в 1981 р.) і рекомендованих для застосування в усіх галузях народного господарства. В основу Типових норм покладено метод функціональних балів (FPA), розглянутий вище. Типові норми часу призначаються для нормування праці фахівців, зайнятих розробленням програмного забезпечення для ЕОМ, установлення чисельності виконавців, обґрунтування трудомісткості розроблення проекту. Крім того, типові норми часу на програмування задач для ЕОМ містять установлені норми часу роботи ЕОМ для налагоджування та впровадження програм. Норми часу охоплюють роботи, що виконуються фахівцями на таких стадіях розроблення проектних матеріалів: технічне завдання; ескізний проект; технічний проект; робочий проект; впровадження. Норми часу, розраховані на комплекс задач (задачі), зазначені в людино-днях для п’ятиденного робочого тижня з тривалістю робочого дня 8 год. 12 хв. У разі іншої тривалості робочого дня норми часу перераховуються. Типові норми охоплюють усі комплекти задач (задачі) всіх підсистем управління, а також статистичні задачі, задачі розрахункового характеру, обліку пенсій і дотацій, обліку страхових операцій. Усього виділено 13 підсистем і комплексів задач. Норми часу розраховано залежно від факторів, що чинять найбільший вплив на трудомісткість розроблення проекту. Це: кількість різновидів форм вхідної інформації; кількість різновидів форм вихідної інформації; ступінь новизни комплексу задач (задачі); складність алгоритму; вид використовуваної інформації (змінна інформація, нормативно-довідкова, БД); складність контролю вхідної і вихідної інформації; використання типових проектних рішень, типових проектів, типових програм, стандартних модулів. Типовими нормами передбачено чотири ступеня новизни комплексів розроблюваних задач (задачі): А — розроблення комплексу задач (задачі), що передбачає застосування принципово нових методів розроблення, проведення НДР; Б — розроблення типових проектних рішень, оригінальних задач і систем, що не мають аналогів; В — розроблення проекту з використанням ТПР за умови їх зміни; розроблення проектів, що мають аналогічні рішення; Г — прив’язка ТПР. Складність алгоритму представлено трьома групами: алгоритми оптимізації, моделювання систем та об’єктів; алгоритми обліку звітності, статистики, пошуку; алгоритми, які не передбачають застосування складних числових і логічних методів або реалізують стандартні методи розв’язання. Складність організації контролю вхідної та вихідної інформації представлено такими групами: — вхідні дані і документи різного формату і структури; контроль здійснюється перехресно, тобто враховується зв’язок між показниками різних документів; — вхідні дані і документи одноманітної форми і змісту, здійснюється формальний контроль; — вихідні документи складної багаторівневої структури, різноманітної форми і змісту; — вихідні документи одноманітної форми і змісту, виведення масивів на машинні носії. Норми часу, вказані в нормативних таблицях, розроблено для комплексів задач (задачі) міри новизни В, третьої групи складності алгоритму за використання змінної інформації. При цьому об’єм вхідної інформації не повинен перевищувати 50 тис. документо-рядків, складність контролю вхідної інформації — 1.2, а контролю вихідної інформації — 2.2. Для визначення трудомісткості розроблення задач з іншими характеристиками використовуються поправкові коефіцієнти. У випадках, коли ТЗ не передбачає розроблення окремих стадій, трудомісткість цих стадій не враховується в загальній трудомісткості проекту. За одностадійного проектування трудомісткість ТРП складається з 85% трудомісткості ТП і 100% трудомісткості РП. У разі застосування декількох коефіцієнтів узагальнюючий поправковий коефіцієнт визначається як добуток усіх застосовуваних коефіцієнтів: Кзаг = К1 ( К2 ( … ( Кn , де Кзаг — загальний поправковий коефіцієнт; К1 , К2 , … , Кn — поправкові коефіцієнти, що враховують вплив якісних факторів на зміну трудомісткості. Норма часу на і-й стадії проектування з урахуванням загального поправкового коефіцієнта визначається так: , де, — базисна норма часу на i-й стадії, визначена за нормативною таблицею; — загальний поправковий коефіцієнт. Розрахунок загальної трудомісткості проекту визначається за формулою:
Плановий термін виконання звичайно задається. Планова чисельність виконавців r, необхідна для виконання робіт за стадіями проектування, визначається так: , — норма часу (трудомісткість) i-ї стадії проектування; — ефективний фонд часу одного фахівця в розрахунковому періоді. Склад виконавців установлюється підприємством самостійно. Норма часу включає витрати часу на виконання робіт, супутніх проектуванню: узгодження та ув’язування робіт усередині відділу або групи, перевірка і приймання робіт, унесення змін і доповнень. Витрати праці на підготовку даних, виконання машинописних, креслярсько-графічних, розмножувальних та інших подібних робіт у нормах не враховано.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості нормування праці програмістів з допомогою Типових норм часу на програмування задач для ЕОМ» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
