Визначення стратегічних потреб в інформаційних продуктах і послугах
Майбутній підприємець повинен встановити: Кому може бути необхідним продукт підприємства і яка місткість потенційного ринку? Які інформаційні продукти та послуги (ІПП) конкурують на ринку? Над розробленням яких ІПП працюють конкуренти? Чи може хто-небудь заблокувати канали збуту ІПП? Чи існують товари-аналоги і товари-замінники? Якій технології віддати перевагу (це є найсуттєвішим)? Необхідно прийняти рішення щодо технології: лідерство чи використання досвіду інших? Чи дасть обрана технологія конкурентоспроможний продукт? Чи існують альтернативні технології? Які їх переваги та вади? Обираючи технологію, слід урахувати не тільки витрати на саму технологію, а й витрати на використання її, тобто експлуатацію (затрати праці, електроенергії і т. д.) Не слід поспішати з вибором на користь найсучаснішої технології. Вона, як правило, найдорожча. Обирати слід ретельно, по-діловому, оцінюючі всі «за» і «проти». Слід пам’ятати, що з однаковим успіхом можна застосувати технологію вчорашнього, нинішнього та завтрашнього дня. Багато в чому це залежить від самого підприємця, його команди, вміння знаходити для себе оригінальні рішення. Організуючи свій бізнес варто пам’ятати, що неможливо навчитися підприємництву на досвіді інших. Необхідно знайти способи швидкого освоєння чужого досвіду, беручи участь у процесі виробництва і реалізації безпосередньо, не залишаючись «сліпим» виконавцем. Дуже важливим є оцінювання частки ринку, яка може бути охоплена та утримана, тобто економічні можливості пропозиції. З цією метою необхідно розрахувати мінімально рентабельний обсяг виробництва, що забезпечить підприємцю, як мінімум, нормальну величину прибутку (доходу). Нормальний прибуток (дохід) — це той прибуток, який на думку підприємця, є достатнім для початку бізнесу. Загальна формула для розрахунку мінімально рентабельного випуску має такий вигляд: , де — мінімально рентабельний випуск продукції (послуг); FС — фіксовані або постійні витрати; In — нормальний прибуток (дохід); In = Pn + Wn , де Pn — розмір нормального прибутку; Wn — розмір нормальної зарплати; R — ціна одиниці продукції; AVC — питомі змінні витрати. Наведена формула випливає з необхідності, щоб виручка від реалізації дорівнювала витратам на виробництво і величині нормального доходу. . де AVC — питомі змінні витрати. Для проведення таких розрахунків необхідно зібрати маркетингову, виробничу і фінансову інформацію. Маркетингова інформація включає інформацію: про потенційних покупців продукції, їх потреби, запити, побажання; про технічні, експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції або послуг і ціни на них; про особливості просування товарів і взагалі про все те, що характеризує ринок, на якому фірма вважає за краще діяти. Не менш важливою є виробнича інформація про технологію, склад і кількість обладнання, кваліфікаційний і кількісний склад персоналу, рівень заробітної плати, потреби у виробничих площах тощо. Аналіз цієї інформації дуже важливий, оскільки часто приваблива з ринкових позицій підприємницька ідея може натискатися на непереборні виробничі перешкоди: відсутність необхідного обладнання, каналів зв’язку, кваліфікованого персоналу і т. п. Необхідна така фінансова інформація: рівень рентабельності аналогічних реально існуючих фірм; розміри первинних фінансових витрат, пов’язаних зі створенням фірми; потреби в коротко- і довгострокових кредитах; особливості руху готівки у даній сфері. Фінансова і маркетингова інформація є найважливішою. Бажано мати в своєму розпорядженні первинну інформацію, отриману внаслідок проведення спеціальних досліджень потенційного ринку, однак це дорого коштує, а підприємець-початківець, як правило, не має в своєму розпорядженні достатніх коштів. Тому основними джерелами інформації є: власний досвід практичної роботи та інтуїція; безпосередні контакти з майбутніми клієнтами, постачальниками; відомості про конкурентів, набуті через придбання їх товарів; відвідування спеціальних виставок товарів конкурентів; бесіди з колишніми і нинішніми працівниками конкурентів; збирання рекламної інформації конкурентів; статистична інформація про тенденції розвитку даної сфери; поточні огляди економічних ситуацій, публікацій з питань підприємництва; самостійно проведені опитування потенційних споживачів. Отже, постійними об’єктами для спостереження мають бути: конкуренти; ринки; інформаційні технології; законодавство; трудові ресурси; загальні тенденції. Усебічний аналіз цих об’єктів буде базою стратегічного планування діяльності фірми, основою для складання бізнес-плану і дасть можливість: 1. Визначитися з майбутніми споживачами та їх потребами у продукції майбутньої фірми. 2. Сформулювати місію фірми. 3. Провести зовнішній аналіз, тобто визначити потенційні можливості, які надає зовнішнє середовище, а також небезпеки та загрози з боку зовнішнього середовища, насамперед загальноекономічні (політична нестабільність, зміни в законодавстві тощо) та галузеві — з боку конкурентів (виробництво нових ЕОМ, НІТ та ін.). 4. Виявити сильні та слабкі сторони фірми. Сила та слабкість визначається перш за все щодо конкурентів. Сильні сторони — це особливі, унікальні, оригінальні переваги, або характерні риси фірми, на яких хочуть побудувати бізнес. Слабкі сторони — це те, чого бракує для успішної діяльності. Наприклад, якщо у процесі аналізу своїх можливостей підприємцем з’ясовано, що бракує стартового капіталу, він повинен спробувати себе як посередник у продажу обчислювальної техніки. 5. Визначити цілі діяльності фірми. Ціль — це кінцевий стан, якого фірма прагне досягти у визначений момент у майбутньому (тобто це ідеальне уявлення про майбутні рубежі фірми). Цілі визначаються у таких термінах: прибутковість (обсяг прибутку, дохід на інвестований капітал, відношення прибутку до обсягу продажу тощо); продуктивність або ефективність (витрати на виробництво одиниці продукції, виробіток на одного працюючого та ін.); продукція (зміна номенклатури, впровадження нових видів ІПП). Стосовно підприємницької діяльності в інформаційній сфері слід звернути увагу на: розвиток структур інформаційного обслуговування та їх технічну базу; рівень охоплення інформаційним обслуговуванням управлінських структур різних рівнів і сфери соціального забезпечення населення (рівень комп’ютеризації/інформатизації); розвиток виробництва технічних засобів інформаційного обслуговування; склад використовуваних програмних засобів. Доцільно скласти картотеку спостережень. Приклад рубрик такої картотеки: 1. Тенденції розвитку інформаційного обслуговування: рівень комп’ютеризації/інформатизації країни; організаційні форми інформаційного обслуговування і тенденції їх розвитку; перспективні сфери інформаційного обслуговування . 2. Нові технології галузі: зберігання, подання та оброблення інформації; передавання інформації; засоби автоматизованої обробки текстів; АРМ ; локальні та інші мережі; експертні системи та інші засоби інтелектуалізації процесів оброблення інформації; сучасні види інформаційного обслуговування: електронна пошта; телеконференції; відеографічна система Відеотекс; система інформаційного обміну Телетекс; інформаційна служба Телетекст. 3. Потенційні конкуренти: перелік фірм-конкурентів; основні економічні показники діяльності конкурентів; інформація про нові розробки конкурентів; проблеми (продукти), над якими працюють конкуренти; інша інформація про конкурентів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Визначення стратегічних потреб в інформаційних продуктах і послугах» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
