Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, визначених законами України, на вибір підприємця. Однією з основних організаційно-правових форм підприємницької діяльності є підприємства. Вони поділяються на такі види, визначені Законом України «Про підприємства в Україні»: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу; господарське товариство; підприємство, засноване на власності об’єднань громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державні підприємства, засновані на державній власності, у тому числі казенні. Підприємство — основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство — самостійний господарю- ючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб. Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств. До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства з чисельністю працюючих до: у промисловості та будівництві — 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери — 50 осіб; у науці та науковому обслуговуванні — 100 осіб; у галузях невиробничої сфери — 25 осіб; у роздрібній торгівлі — 15 осіб. Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України. У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Підприємства можуть об’єднуватися в: асоціації — договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників; корпорації — договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників; консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети; концерни — статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств; інші об’єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Об’єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи, і на них поширюється дія Закону України «Про підприємства в Україні». Рішення про створення об’єднання (установчий договір) і статут цього об’єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством. Об’єднання є юридичною особою може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об’єднання проводиться в порядку, встановленому цим Законом для підприємства. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). Відносини, пов’язані з підприємствами в Україні, регулюються зазначеним Законом, а також спеціальним законодавством, (податкове, митне, валютне, фінансове, інвестиційне та ін.), що регулює окремі особливості, сторони та види діяльності підприємств в Україні. Крім підприємств заведено виділяти й такі організаційно-правові форми, як організації та установи. Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства переважно виробляють певну продукцію, товари, а організації, як правило, виконують певну роботу, надають послуги. Установи в основному надають послуги: культурно-просвітницькі, навчальні, медичні, здійснюють спеціальні послуги (приватні школи тощо). Господарськими товариствами за Законом України «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Залежно від форми об’єднання майна і відповідальності розрізняють такі організаційні форми господарських товариств: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ/LTD); товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ); повне товариство; командитне товариство; акціонерне товариство (АТ). Найменування товариства має містити зазначення виду товариства, для повних і командитних товариств — прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства зазначається в установчих документах товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) — це товариство, що має статутний фонд, розділений на частини, розміри яких визначаються установчими документами. Кожний учасник ТОВ вносить відповідну частку (пай) і несе обмежену відповідальність за борги фірми у межах своїх внесків. Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) — це товариство, уставний фонд якого розділений на частини, розміри яких визначаються уставними документами. Учасники ТДВ відповідають за його борги своїми вкладами у статутний фонд, а у разі недостатності цих сум — додатково власним майном у однаковому для всіх партнерів розмірі, кратному внеску кожного. Граничний розмір відповідальності передбачається в установчих документах. Повне товариство (ПТ), або товариство з необмеженою відповідальністю — це товариство, партнери якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном. Командитне товариство (КТ) — це товариство, до якого входять один або більше учасників, які несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повні товариші), а також один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується тільки вкладом у майно товариства (командитні товариші). Акціонерне товариство (АТ) — товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення акціонерного товариства. Розрізняють акціонерні товариства: відкриті, акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закриті, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і з внесенням змін до статуту товариства. Кожна з розглянутих організаційно-правових форм бізнесу має свої переваги і вади. Знання їх є важливим для прийняття рішення щодо конкретної організаційно-правової форми для бізнесу. Розглянемо їх, згрупувавши за формою власності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організаційно-правові форми бізнесу» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
