ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Банківська справа » Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини

Схема акредитивної форми розрахунку
Послідовність здійснення розрахунків описана вище.
При здійсненні міжнародних розрахунків з використанням акредитивної форми сторони, які залучені у цей механізм, особливо бенефіціар, повинні звертати увагу на вид використовуваного акредитива.
В залежності від характеру відповідальності банку, від обсягу забезпечення та моменту прийняття ним на себе ризику у міжнародній банківській практиці розрізняють такі основні види документарних акредитивів;
Відкличний.
Безвідкличний, який, у свою чергу, має 2 підвиди:
а) підтверджений; б) непідтверджений.
Покритий.
Непокритий.
Відкличний акредитив (revocable L/C) передбачає, що банк-емітент, відкривши його, у будь-який момент і без попереднього повідомлення бенефіціара (продавця) може змінити інструкцію або взагалі дотерміново анулювати (відкликати) акредитив. Це може бути зроблено як за вказівкою наказодавача (покупця), так і самостійно банком, коли погіршується фінансове становище покупця, і банк не впевнений, що він буде у змозі оплатити товар. Продавець у цьому випадку може здійснити поставку товару, оплата якої вже нічим не гарантована, оскільки акредитив був уже анульований до того, як він подав документи до банку-платника, або умови акредитива були змінені таким чином, що він не може їх виконати після здійснення відвантаження. Навіть якщо експортер уже подав документи до свого банку, але інструкція про зміни акредитива надійшла до їх фактичної оплати, бенефіціар може не отримати платіж від банку-емітента. Лише тоді, коли банк-емітент або його банк-кореспондент здійснив платіж по документах, відклик акредитива не тягне правових наслідків відносно платежу по акредитиву.
Відкличний акредитив не обумовлює жодного реального правового платіжного зобов'язання з боку банку, не забезпечує інтересів продавця, тому на практиці він зустрічається дуже рідко. Такий акредитив ніколи не підтверджується банком-кореспондентом і використовується лише у ділових відносинах між партнерами, які співпрацюють тривалий час і довіряють один одному.
Безвідкличний акредитив (irrevocable L/C) - це тверде зобов'язання банку-емітента перед експортером (бенефіціаром). Він не може бути змінений або анульований до закінчення зазначеного у ньому строку дії ні банком-емітентом, ні покупцем без згоди на те бенефіціара чи уповноваженого банку. Він дає бенефіціару гарантію одержання платежу за поставлені товари за умови виконання умов акредитиву. У разі невиконання наказодавачем у строк своїх зобов'язань, не здатним з якоїсь причини здійснити платіж, банк-емітент не звільняється від даних іноземному продавцю платіжних зобов'язань.
Про відкриття безвідкличного акредитива бенефіціару повідомляється через банк-кореспондент, якому банк-емітент може доручити авізувати акредитив бенефіціару або також підтвердити його.
Безвідкличні акредитиви дорожчі за відкличні, оскільки поєднують у собі зобов'язання банку-емітента організувати платіж та гарантію здійснити платіж при будь-якому фінансовому стані покупця, що на час дії таких акредитивів іммобілізує відповідні банківські активи.
Незважаючи на те, що згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів (Париж, 1993 р.) зазначено, що "якщо у тексті акредитива не зазначена форма акредитива, такий акредитив завжди вважається безвідкличним", необхідно у назві такого акредитива та інструкції чітко вказати, що акредитив є безвідкличним.
Безвідкличний підтверджений акредитив (irrevocable confirmed L/C), означає, що до відповідальності банку-емітента додається відповідальність іншого банку, який додатково підтверджує безвідкличний акредитив і бере на себе зобов'язання здійснити платіж у разі неплатоспроможності банку-емітента або при виникненні непередбачуваних обставин політичного та економічного характеру.
Зазвичай вимогу відкрити безвідкличний підтверджений акредитив продавці включають в умови ЗТК з контрагентами із країн з нестабільними економічними системами.
Згідно з Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів "якщо банк-кореспондент підтверджує бенефіціару акредитив, то тим самим він зобов'язується здійснити платіж по документах, які відповідають умовам акредитива та які надані у строк". Отже, у цьому випадку ступінь забезпечення платежу для бенефіціара суттєво зростає.
Підтвердження акредитива повинно здійснюватися через першокласний банк (країни експортера або третіх країн зі стабільним режимом), більший, ніж банк-емітент, тому що найменш надійні відносно платоспроможні дрібні та середні банки. Слід мати на увазі, що банк-кореспондент (банк експортера) може мати різного роду причини, щоб відхилити доручення на підтвердження акредитива. Тому перед укладенням ЗТК експортерам необхідно з'ясувати зі своїм банком, чи готовий він підтвердити акредитив з тієї чи іншої країни, від того чи іншого банку-емітента та на яких умовах.
Безвідкличний акредитив, який підтверджений першокласним вітчизняним банком експортера, надає експортеру максимально можливі гарантії. Певний валютний ризик може бути покритий валютними строковими контрактами, якщо можна спрогнозувати строк настання платежу. Крім того, іноді підтверджений акредитив може використовуватись як інструмент кредитування експортера. Ця можливість виникає при підтверджених акредитивах з відтермінуванням платежу, коли банк здійснює дострокове погашення-вимогу постачальнику за вирахуванням облікового відсотка, що є важливою перевагою цього виду акредитива для експортера.
Безвідкличний підтверджений акредитив дорожчий за просто безвідкличний акредитив.
Безвідкличний непідтверджений акредитив (irrevocable unconfirmed L/C) не містить розглянуте вище зобов'язання банку-кореспонданта (банку продавця або іншого банку) платити по акредитиву. Банк-кореспондент у даному випадку лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. За виконання платежу відповідає тільки банк-емітент - банк покупця.
Оскільки бенефіціар може покластись виключно на банк-емітент за кордоном, цей вид акредитива є доцільним лише у разі наявності незначного політичного ризику та ризику переказу коштів у країні банку-емітента. Якщо банк-кореспондент має гарні стосунки з банком-емітентом, і в країні імпортера стабільна економічна та політична ситуація, то банк-кореспондент сам може здійснити платіж проти документів з метою прискорення операції в інтересах свого клієнта.
Продавець товару для повної гарантії платежу має намагатись одержати від покупця безвідкличний підтверджений акредитив.
За способом забезпечення валютними коштами акредитиви поділяються на покриті та непокриті.
Покритий акредитив (covered L/C) передбачає, що при його відкритті банк-емітент одночасно переказує виконуючому (тобто тому, який оплачує) банку відповідні валютні кошти у формі акредитива, які є забезпеченням та джерелом платежу по даному акредитиву. Отже, покритий акредитив, як і безвідкличний, містить тверде зобов'язання банку виплатити суму платежу.
Експортер наполягає на виставленні покритого безвідкличного акредитива, коли він виявляє недовіру до імпортера або його банку. При відкритті покритого безвідкличного акредитива банк-емітент дебетує поточний рахунок свого клієнта-імпортера на суму акредитива та блокує її на особливому рахунку з моменту відкриття акредитива до закінчення строку його дії. Після закінчення строку дії акредитива його невикористана частина або вся невикористана сума поновлюється на поточному рахунку імпортера.
Цей вид акредитива невигідний для імпортерів, оскільки вилучає з обігу кошти на весь строк дії акредитива, який може бути тривалим, і дуже вигідний банку-емітенту, оскільки ці кошти надходять у його розпорядження на заздалегідь обумовлений строк.
Покритий акредитив фактично є для імпортера найбільш безпечним способом передоплати товарів, що постачаються, а для експортера - засіб максимально швидкого отримання грошей.
В Україні комерційні банки, які емітують акредитиви за дорученням імпортерів, у багатьох випадках самі наполягають на наданні наказодавачем покриття, оскільки не можуть повністю покладатись на фінансову стабільність та правдивість нових учасників ринкових відносин. Через ті самі причини західні експортери так само наполягають на виставленні на їх користь покритого безвідкличного акредитива.
Непокритий акредитив (uncovered L/C), не передбачає попереднього переказу валюти акредитива.
В Україні непокриті акредитиви відкриваються комерційними банками в основному за дорученням пріоритетних клієнтів або ж на незначні суми. Але зі зростом конкуренції у банківському середовищі українські банки будуть відходити від практики
емітування покритих акредитивів і в інтересах клієнтів будуть йти на певний ризик, який зв'язаний з відкриттям непокритих акредитивів.
Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити таким чином:
це самостійна від торгового контракту угода, яка містить як чітке зобов'язання платежу на користь експортера, так і можливість одержання кредиту імпортером;
він дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку-емітента на користь обох контрагентів;
усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;
підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;
забезпечує ефективну допомогу та консультації банку з питань відкриття акредитиву, визначення та оформлення документів, які мають бути надані згідно з його умовами;
передбачає об'єктивну та ретельну перевірку банками документів, на підставі яких здійснюється платіж;
експортер не отримує платіж, якщо не надасть певні відвантажувальні документи згідно з умовами акредитива;
дає можливість імпортеру одержати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;
імпортер може наполягати на відвантаженні товару у певні часові рамки шляхом внесення відповідної умови в акредитив;
підпорядкування Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів, а також нормам звичайного права у більшості країн дозволяє використовувати акредитив при розрахунках фактично з усіма країнами світу;
акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторгового кредитування експортера;
він дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;
авізування акредитива через банк захищає бенефіціара від підробок та фальшивих акредитивів, оскільки без завірення авізуючим банком автентичності акредитива він залишається лише "зобов'язанням на папері".
До недоліків акредитива (переважно з точки зору імпортера) можна віднести такі:
банки мають справу лише з документами, а не з товарами, і платіж здійснюється на підставі надання експортером документів згідно з умовами акредитива незалежно від характеристик та кондиції самих товарів;
відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов'язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;
акредитивна форма розрахунків є найдорожчою і тягне за собою цілу низку витрат у вигляді комісій, зборів і, можливо, виплати відсотків у період його дії, які частіше збираються з наказодавача; відкриття акредитивів на незначні суми,як правило, недоцільно;
акредитив зобов'язує банк здійснити платіж, як тільки відповідні документи йому будуть надані, тоді як експортер є вільним у виборі, надати документи чи ні і, таким чином, вільний від будь-яких зобов'язань до моменту, поки сам не вирішить скористатись виставленим акредитивом;
він відволікає кошти наказодавача на весь строк дії акредитива.
Частка акредитивів у міжнародній торгівлі значно менша, ніж частка інкасо та відкритого рахунка. Проте є ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним та необхідним:
нове торгове партнерство;
сумніви у кредитоспроможності покупця;
нестабільність економічного та політичного становища у країні покупця;
наявність валютних або інших нормативних актів контролю та обмежень у країні продавця;
прохання покупця про комерційний кредит;
великомасштабні програми;
спеціальні товари, виготовлені на спецзамовлення, подальша реалізація яких іншому покупцю може бути об'єктивно утруднена.
Крім розглянутих вище найпоширеніших видів акредитивів, при торгівлі готовою продукцією можуть використовуватися й інші їх види:
переказний, або трансферабельний, акредитив;
револьверний акредитив;
акредитив з "червоним застереженням";
компенсаційний акредитив;
резервний акредитив;
транзитний акредитив;
чистий рамбурсний акредитив;
акредитивні листи.
Переказний (трансферабельний) акредитив (transferable credit) дає право першому бенефіціару наказати банку, який виконує негайний платіж, платіж з відтермінуванням платежу, акцепт тратт або негоціацію, або, у разі вільної негоціації, банку, який уповноважений бути переказуючим банком, здійснити платіж на всю суму чи на її частину другому бенефіціару / другим бенефіціарам.
Відкриття переказного акредитива доцільне у таких випадках:
коли продавець, який не є постачальником усієї партії товару, взяв зобов'язання швидко розплатитися із своїми кредиторами та субпідрядниками валютою. Переадресування платежів дасть змогу уникнути перерозрахунків із ними. Крім того, даний вид акредитива дешевший за відкриття окремих акредитивів своїм субпідрядникам;
коли перший бенефіціар не поставляє товар сам, а є посередником та бажає передати частину або всі свої права та обов'язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару) у своїй країні чи за кордоном. При цьому торговому посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, який має бути чітко позначений як трансферабельний.
Після отримання від банку повідомлення про відкриття акредитива торговий посередник може доручити банку перевести акредитив на свого постачальника, або другого бенефіціара. При цьому переказ має відповідати умовам первісного акредитива, за такими винятками:
назва та адреса наказодавача акредитива можуть бути замінені на назву та адресу першого бенефіціара, таким чином частина акредитива, яка переказується, буде відкрита наказу першого бенефіціара (посередника). Це дозволяє приховати особу первісного покупця від другого бенефіціара;
сума акредитива (та ціна за одиницю товару) може бути зменшена, що дозволить першому бенефіціару отримати свій прибуток;
строк дії акредитива та період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволяє першому бенефіціару мати час для подання документів по акредитиву після того, як їх надав другий бенефіціар;
перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також тратти другого бенефіціара на свої власні. Але при обміні цих документів банк має розраховувати на оперативну співпрацю торгового посередника: якщо він не надасть їх на першу вимогу, на адресу банку-емітента можуть бути відіслані рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання таким ситуаціям банк вимагає від торгового посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказ акредитива.
У тексті акредитива повинно бути зазначено, що він є переказним (або трансферабельним), тому що у протилежному випадку бенефіціар не має права переадресування платежу.
Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз, тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бенефіціару. Але "зворотний переказ" другим бенефіціаром першому бенефіціару не є другим переказом акредитива.
Переваги трансферабельного акредитива для посередників:
він дозволяє посереднику не використовувати власні грошові кошти та кредитні можливості у банку;
він може бути використаний таким чином, що покупець не буде знати про особу первісного постачальника. Для цього основний акредитив не повинен наказувати жодних документів, які могли б містити ім'я первісного постачальника.
Револьверний (відновлювальний) акредитив (revolving credit)- це акредитив, який автоматично відновлюється на попередніх умовах у міру здійснення розрахунків за чергові партії товару. За таким акредитивом визначаються загальний термін його дії та загальна сума, у межах якої здійснюються платежі.
Револьверний акредитив використовується тоді, коли ЗТК передбачає декілька регулярних приблизно рівних за вартістю поставок товарів, які розтягнуті у часі. Контрагенти у цьому разі домовляються про відкриття револьверного акредитива на весь період поставок на суму, яка приблизно дорівнює вартості однієї поставки за умови, що після оплати кожної поставки на акредитиві відновляється встановлена первісна сума.
Після відправки чергової партії товару продавець подає документи до банку та одержує платіж. Банк, який відкрив акредитив, відновлює його до первісної суми, як тільки покупець відшкодує банку здійснені за акредитивом платежі.
Використання револьверного акредитива дозволяє знизити вартість послуг банків, яка залежить від виду акредитива, суми, на яку він відкритий, та строку його дії. Наприклад, ЗТК передбачає поставку товару протягом року чотирма партіями на загальну суму 1 000 000 USD. У цьому разі револьверний акредитив може бути відкритий на весь період поставок на суму 250 000 USD, але за умови, що сума чотирьох платежів не має перевищувати 1 000 000 USD. Вартість акредитива уданому випадку буде розраховуватись, виходячи не із 1000 000 USD протягом року, аз суми 250 000 USD за той же період часу, тобто буде у чотири рази дешевша.
Револьверні акредитиви можуть бути відновлюваними відносно двох параметрів - суми та строку, наприклад:
1) акредитив може бути відкритий на суму 100 000 USD для однократного списання, після якого сума акредитива автоматично відновлюється. Кількість списань на суму у межах 100 000 USD не обмежується (за винятком застереження суми щоденного
списання). Списання за такими акредитивами можуть тривати до закінчення строку дії акредитива. Такого роду револьверні акредитиви рідко підтверджуються, оскільки важко визначити сумарні зобов'язання протягом строку дії акредитива;
2) акредитив може бути відкритий для використання на суму до 100 000USD на тиждень або місяць. Цю суму дозволяється списувати щотижня або щомісяця незалежно від того, чи була використана яка-небудь сума у попередній тиждень чи місяць. При цьому використання можуть здійснюватись за допомогою одного з двох різновидів револьверного акредитива:
кумулятивного акредитива, який означає, що невикористані або неповністю використані суми з одного періоду можуть бути додані до сум наступного періоду, що на практиці зустрічається не часто;
некумулятивного акредитива, при якому строк використання своєчасно не затребуваних сум закінчується.
Такого роду акредитиви підтверджуються з більшою імовірністю, оскільки можна визначити загальну суму зобов'язань.
Якщо відновлення суми акредитива відбувається не автоматично, а залежить від отримання певних інструкцій після кожного списання, такий акредитив не є револьверним акредитивом у чистому вигляді. Він може бути акредитивом на фіксовану суму, яка збільшується шляхом внесення змін.
Револьверні акредитиви не слід плутати з акредитивами, які виконуються шляхом поступових платежів. Наприклад, якщо акредитив обмежений за сумою та строком дії і при цьому дозволені певні списання сум (без наступного автоматичного відновлення) у міру часткових відвантажень товару, він не є револьверним акредитивом, а виконується шляхом поступових платежів.
Акредитив з "червоним застереженням" (red clause credit) - це акредитив зі спеціальною умовою (вона раніше вносилась червоним чорнилом), яка дозволяє авізуючому або підтверджуючому банку надати аванси бенефіціару (експортеру) до надання обумовлених в акредитиві документів. Ця умова може бути внесена в акредитив на вимогу заявника на акредитив (покупця/імпортера).
Такий документ є не авансовим платежем, а розпорядженням, згідно з яким постачальник отримає аванс від авізуючого/підтверджуючого банку до відвантаженням товарів. Отже, цей акредитив використовується як метод фінансування перед відвантаження для покупки товарів, які потім будуть відвантажені. Прикладами таких угод є: закупки вовни, бавовни, м'яса, деревини тощо у фермерів, можливо, на аукціоні, та відвантаження цих товарів. Іноземний покупець користується послугами експортера як посередника, і експортеру необхідні гроші заздалегідь, щоб оплатити своїм постачальникам.
Авізуючий/підтверджуючий банк може надати бенефіціару кредит на двох основних типах "червоної"умови:
незабезпеченій, або чистій, умові, коли авансування здійснюється проти простої заяви бенефіціара, що аванс необхідний в оплату за передвідвантаження товару, без будь-якого зобов'язання з його боку;
забезпеченій, або "зеленій", умові, коли авансування здійснюється проти зобов'язання бенефіціара закупити товар та надати у банк відповідні документи (складські квитанції та розписки, акт прийняття-здавання, розписку в отриманні авансового платежу) разом зі страховим полісом, який покриває ризик пожежі, а також зобов'язанням бенефіціара надати у строк коносамент або інші відвантажувальні документи.
Виплата авансу здійснюється із коштів банку-кореспондента, але під відповідальність банку-емітента. Якщо продавець не надасть у строк відвантажувальні документи або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати банк-емітент на суму авансу (разом з нарахованими відсотками), тобто набуває сили право регресу. Банк-емітент утримує цю суму з наказодавця акредитива.
Компенсаційний акредитив (back to back L/C) - це домовленість між банком та бенефіціаром по акредитиву (який є не постачальником товару, а посередником) про відкриття другого акредитива на користь фактичного постачальника (експортера) за умови, що перший акредитив (не переказний) використовується як гарантія випуску другого акредитива для покриття тієї ж угоди купівлі-продажу. Таким чином, компенсаційні акредитиви є насправді двома акредитивами.
Компенсаційні акредитиви, на відміну від переказних, спеціально не розглядаються в Уніфікованих правилах для документарних акредитивів. У деяких випадках компенсаційний акредитив є альтернативою переказному акредитиву. Наприклад, у таких ситуаціях: 1) якщо покупець товару через посередника погоджується на акредитив, але не на переказний; 2) якщо первісний постачальник товару наполягає на акредитиві, який має бути виставлений на його користь першокласним банком його країни, і тому посередник (другий постачальник з тієї ж країни) не може просити свого покупця в іншій країні виставити переказний акредитив, оскільки він буде виставлений банком у країні покупця, а не першокласним банком країни первісного постачальника.
Компенсаційний акредитив має багато спільного з переказним, проте у випадку компенсаційного акредитива дві угоди цілком незалежні одна від одної. Банк-емітент компенсаційного акредитива не обов'язково є банком, який авізує або підтверджує перший акредитив. За жодних обставин документи по першому акредитиву не можуть бути використані для отримання платежу по другому.
При відкритті компенсаційного акредитива банк вимагає, щоб його умови точно відповідали умовам першого акредитива. Винятком є сума, яка має бути зменшена, а різниця складе прибуток наказодавця компенсаційного акредитива.
Банк-емітент компенсаційного акредитива здійснить платіж проти подання документів незалежно від стану першого акредитива, тому бенефіціар першого
акредитива повинен оперативно замінити рахунки-фактури та тратти (якщо вони обумовлені), для того щоб вони разом з іншими документами були надані для отримання платежу по першому акредитиву. Якщо бенефіціар запізниться із заміною зазначених документів або через поштові затримки документи постачальника не надійдуть вчасно для заміни та пред'явлення по першому акредитиву, платіж по ньому не буде здійснений. Існують два види компенсаційного акредитива:
співпадаючий, умови якого вимагають надання документів, що можуть бути без змін використані по першому акредитиву (за винятком рахунка та тратти);
неспівпадаючий, умови якого передбачають, що документи, які вимагаються по компенсаційному акредитиву, можуть лише частково використовуватись для надання по першому акредитиву.
Зазвичай банки не відкривають компенсаційний акредитив, якщо перший не був відкритий або підтверджений ними. Це пояснюється тим, що існування двох окремих акредитивів та участь в угоді декількох банків підвищує ризик виникнення суперечок.
Резервний акредитив (stand-by L/C) - умовна гарантія, надана банком-емітентом, який відповідає Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів. Резервні акредитиви використовуються у тих випадках, коли місцеве законодавство не дозволяє банкам видавати гарантії платежу.
Перевагою резервних акредитивів є те, що вони регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, порівняно з банківськими гарантіями, які підлягають дії національних законів.
Резервні акредитиви використовуються для гарантування платежів у разі настання чи ненастання цілком визначеної події. Отже, вони більш універсальні, ніж банківські гарантії (на які вони подібні), оскільки передбачають не лише переказ коштів, а й акцепт платіжних зобов'язань. Наприклад, у ЗТК можна передбачити, що, коли продавець поставить товар на 3 місяці раніше строку, зазначеного у ЗТК, то покупець виплатить продавцю додаткову преміальну суму з відкритого ним резервного акредитива. За саму поставку продавець отримує гроші зі звичайного акредитива, за достроковість - з резервного.
Резервний акредитив базується на концепції відмови наказодавця від виконання своїх зобов'язань за ЗТК. Бенефіціар резервного акредитива має право на отримання розрахунку лише у випадку небажання або нездатності покупця оплатити відвантажений товар чи надані послуги. Якщо наказодавець не виконає гарантоване платіжне зобов'язання, бенефіціар може спонукати банк-емітент зробити це, подавши у комплекті документів заяву про невиконання наказодавцем своїх зобов'язань. При використанні резервного акредитива, як і інших гарантій, при поставці у кредит до заяви у банк про невиконання покупцем платіжних зобов'язань додаються неоплачені тратти.
Транзитний акредитив передбачає, що банк-емітент вимагає від банку-посередника в одній країні підтвердити або авізувати акредитив на користь бенефіціара-резидента іншої країни. Авізуючий банк може направити транзитний акредитив безпосередньо бенефіціару або авізувати його через вибраного агента у країні бенефіціара.
Транзитні акредитиви відкриваються з таких причин:
банк-емітент не має можливості зв'язатись напряму з банком у країні бенефіціара через політичні причини;
банк-емітент може не мати з банком у країні бенефіціара кореспондентських відносин.
Чистий рамбурсний акредитив - це інструкції щодо задоволення платіжних вимог, отримуваних зазначеним банком, з якого слід вимагати рамбурс. Наприклад,
коли банк-емітент звертається до банку-посередника з проханням здійснити розрахунок по акредитиву, але не має розрахункового рахунка у цьому банку, то він інструктує, що рамбурс слід вимагати із зазначеного третього банку, який отримує окремі інструкції щодо задоволення платіжних вимог. Ці інструкції називаються чистими рамбурсними акредитивами, оскільки Для отримання платежу за ними не треба пред'являти інші документи, крім платіжних вимог, які іноді супроводжуються заявою про відповідність документів умовам акредитива. Агенти по рамбурсу - це першокласні банки, в яких банк-емітент тримає свої кошти.
Якщо рамбурс не був отриманий від рамбурсуючого банку, банк-емітент не звільняється від жодних зобов'язань із забезпечення рамбурсу; він також відповідає за втрату відсотків, яка виникає, якщо рамбурсуючий банк не надав рамбурс на першу вимогу.
Акредитивні листи (Letter of Credit)- безвідкличні акредитивні листи, які випускаються банками-емітентами і містять зобов'язання оплатити або гарантувати оплату товарів іншими банками проти надання продавцями (бенефіціарами) певного комплекту документів. Бенефіціари мають право звертатись до будь-яких банків своєї або іншої країни з проханням виплатити їм гроші, надавши зазначені у листі документи. Банку, який виплатив гроші бенефіціару за акредитивним листом, банк-емітент акредитивного листа гарантує негайне відшкодування коштів та виплату комісії за послуги. Продавці повинні приймати акредитивні листи, які випущені лише солідними банками-емітентами. Такі акредитивні листи діють у ряді країн колишньої Британської співдружності націй.
Витрати по акредитивних операціях
Відкриття акредитива є дорогою операцією. При цьому розмір витрат залежить від суми акредитива, його складності та часу дії. Додаткову плату за страхування платежів збирає банк, який підтверджує акредитив.
Наприклад, витрати при імпортних акредитивах, які відкриваються західноєвропейськими банками, такі:
збір за відкриття - 2%;
збір за безвідкличність - максимально 1% на місяць;
попереднє авізування акредитивів -ЗО EUR;
збір за зміни-ЗО EUR;
збір за діловодство - 3%
акцептний збір при акцептних акредитивах - 1,5% на місяць;
збір за відтермінування платежу - 1,5% на місяць.
Розподіл витрат за відкриття акредитива між сторонами угоди встановлюється під час переговорів та залежить від їх позицій. Покупець, базуючись на тому, що кон'юнктура ринку складається на його користь, може намагатися покласти ці витрати на продавця. Продавець же, враховуючи надійність акредитивної форми оплати, у разі непоступливості покупця, може прийняти їх на себе. На практиці частіше комісію за відкриття акредитива сторони ділять порівну.
З метою економії коштів необхідно ретельно визначити час відкриття акредитива та термін його дії.
Акредитив найчастіше відкривається за певний час від початку відвантаження товару. Нормальна практика свідчить, що цей період становить півроку, 90 днів, 2 місяці, ЗО днів. Термін, на який відкривається акредитив, має бути достатнім, щоб продавець мав можливість, відвантаживши товар, підготувати документи та надати їх до банку. Відповідно, термін дії акредитива також приймається значним (від місяця до року).
У контракті може бути передбачено, що акредитив буде відкритий протягом декількох днів після отримання телеграфного повідомлення продавця про готовність товару до відвантаження.
Якщо товар є в наявності при підписанні контракту, то за згодою сторін акредитив може бути виставлений одночасно з укладенням контракту або через незначний термін (10-15 днів) після його підписання.
В окремих випадках акредитив може бути відкритий до початку виготовлення товару, перш за все тоді, коли товар, на вимогу покупця, має індивідуальні характеристики і при відмові покупця його важко буде реалізувати. Отже, продавець отримує додаткову гарантію платежу за товар, що знаходиться у стадії виготовлення.
На практиці нерідкі випадки, коли акредитив не використовується протягом терміну його дії і виникає необхідність його продовження. Це відбувається або через неправильне визначення терміну, або, головним чином, через запізнення продавця з відвантаженням товару. Тому можливість продовження акредитива на певний термін може бути передбачена у контракті або це може бути зроблено під час виконання угоди покупцем. У цьому випадку слід обумовлювати, що витрати з продовження акредитива несе продавець.
Одночасно у контракті повинні бути передбачені різного роду санкції за несвоєчасне відкриття акредитива покупцем.
При використанні акредитивної форми розрахунків необхідно враховувати особливості законодавства або звичаї окремих країн щодо її застосування. Наприклад, за валютним законодавством деяких країн (Греція, Туреччина та ін.) обов'язковим є застосування покритих акредитивів, а японські банки практикують акредитиви з дебетуванням рахунка банку-кореспондента, які забезпечують високу швидкість надходження платежу.

Тема 2.3. Організація міжнародних розрахунків за допомогою інкасо.
Загальна характеристика міжнародного інкасо.
Порівняти типи інкасо: чисте, документарне інкасо.
Учасники документарного інкасо: трансант, ремітент, інкасуючий банк, трансат.
Механізм реалізації документарного інкасо.
Проблеми, переваги і недоліки інкасової форми розрахунків.
Охарактеризувати зміст інкасового доручення.
Обґрунтуйте зручність використання інкасової форми розрахунків з позиції експортера та з позиції імпортера.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «Схема акредитивної форми розрахунку» з дисципліни «Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: ШВИДКІСТЬ ОБІГУ ГРОШЕЙ
Способи залучення капіталу
Повседневный опыт и научное знание
Особливості фінансових інвестицій
Визначення вартості капіталу


Категорія: Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні відносини | Додав: koljan (07.04.2012)
Переглядів: 1534 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП