Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків
Міжбанківські розрахунки - безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим. розрахунків 133 Рис. 4.6. Роль центрального банку в організації міжбанківських Відповідальність за здійснення платежів несе центральний банк (рис. 4.6). Завданнями центрального банку при організації платіжної системи країни є: • підтримка стабільності фінансової системи; забезпечення ефективного функціонування платіжної системи; проведення грошово-кредитної політики. Системи міжбанківських розрахунків різних країн суттєво відрізняються. У світі відсутня єдина платіжна модель, одначе можна вирізнити загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем. До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків належать: підтримка комерційними банками своєї ліквідності на рівні, що забезпечує неперервне, у повному обсязі, проведення розрахунків з іншими банками, особливо щодо платежів клієнтів; проведення контролю за правильністю здійснення міжбанків ських розрахунків, що полягає в постійному взаємному контролі за синхронністю і повною ідентичністю переказів. Залежно від засобів здійснення з урахуванням зазначених принципів розрізняють три основні методи здійснення міжбанківських розрахунків: розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин; розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків (як правило, це установи централь ного банку); розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ). Розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин Комерційні банки для проведення міжбанківських і міжнародних операцій встановлюють кореспондентські відносини з іншими банками. Кореспондентські відносини можуть виникати між банками як усередині країни, так і поза її межами. Кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку - це договірні відносини між банками, метою яких є здійснення платежів, розрахунків і надання інших банківських послуг за взаємними дорученнями. Організація кореспондентських відносин між банками передбачає відкриття рахунків один в одного. Банки-кореспонденти - це банки, які встановили між собою кореспондентські відносини з відкриттям кореспондентського рахунку. Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається бан- 134 ку (філії) для обліку коштів і проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і коштом іншого банку на підставі укладеного договору. Кореспондентський рахунок лоро - кореспондентський рахунок, що його відкриває банк банку-кореспонденту та за яким банк здійснює операції списання й зарахування коштів («ваш рахунок у нас»). У банку-кореспонденті цей рахунок є кореспондентським рахунком ностро. На лоро-рахунки заносять усі суми, що надходять чи видаються згідно з дорученням банку. Кореспондентський рахунок ностро - кореспондентський рахунок банку в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі («наш рахунок у вас»). Рахунок ностро одного комерційного банку є рахунком лоро для банку-кореспондента. Основні записи роблять на рахунку лоро. Вони є вирішальними для забезпечення своєчасності платежів, нарахування процентів. На рахунку ностро записи відображаються методом «дзеркальної» бухгалтерії. Банки-кореспонденти, здійснюючи операції за кореспондентськими рахунками, повідомляють один одного про це. Для цього використовується авізо (італ. ауізо - повідомлення). Авізо - офіційне повідомлення про виконання розрахункових операцій, направлене одним банком іншому. Авізо оформлюються на спеціальних бланках і поділяються за способом розсилання на поштові і телеграфні. Підставою для проведення операцій за кореспондентськими рахунками банків, відкритими в банківських установах України, можуть бути розрахункові документи і повідомлення платіжних систем або систем телекомунікаційного зв'язку. Переваги розрахунків через організацію прямих кореспондентських відносин: задоволення потреб клієнтів - це відповідає інтересам клієн тів, які зацікавлені в тім, щоби банк, котрий їх обслуговує, мав корес пондентські відносини з банками, які обслуговують їхніх контрагентів; оперативність розрахунків - значно пришвидшуються термі ни розрахунків, оскільки вони здійснюються напряму, без будь-яких проміжних ланок; точність розрахунків - банки-партнери матеріально зацікавлені в точності взаємних платежів, оскільки у випадку виявлення будь-яких порушень санкції застосовуватимуться проти цих же комерційних банків (договірні відносини між банками передбачають чіткі стандарти вико нання розрахунків та інших операцій, штрафні санкції за помилки); конфіденційність розрахунків; можливість відслідковувати стан свого кореспондентського рахунку після виконання кожної операції; 135 ■ можливість активної роботи на закордонних фінансових ринках і застосування різних фінансових інструментів. Водночас можна назвати такі недоліки прямих кореспондентських відносин між банками: велика трудомісткість; значні витрати на здійснення розрахунків; " погіршення стану ліквідності банку через розпорошення коштів у численних банках-кореспондентах; ■ зростання ризику, оскільки ці розрахунки не контролюються центральним банком, що вимагає ретельного підходу до вибору бан ків, з якими встановлюються кореспондентські відносини. Зазначених вад можна уникнути відкриттям рахунків в установах центрального банку, що має мережу кореспондентських рахунків у всіх банках і надійність якого є незаперечною. Проте розрахунки через кореспондентські рахунки, відкриті в установах центрального банку, зазвичай є можливими лише в межах банківської системи країни. Розрахунки з іноземними банками можуть здійснюватися лише встановленням прямих кореспондентських відносин між банками. Розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків Розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків, застосовуються практично в кожній країні. У більшості випадків роль агента з розрахунків виконує центральний банк, що надає розрахункові послуги всім учасникам банківської системи. Такі розрахунки здійснюються на валовій основі (брутто-розрахунки). При цьому банки відкривають у центральному банку кореспондентські рахунки ностро, а центральний банк відкриває для банків рахунки лоро. Здійснення операцій за цими рахунками відбувається на основі бездокументарних первинних документів, тобто за допомогою електронних джерел (комп'ютерних і телекомунікаційних систем), що значно скорочує термін розрахунків. Центральний банк, створюючи централізовану систему розрахунків, відшкодовує за рахунок банків витрати на її функціонування і підтримання. Проте розмір цієї плати є значно нижчим, ніж витрати банку за прямими кореспондентськими рахунками. У більшості країн банки оплачують комісійні за платіжні послуги центрального банку, а за залишками на цих рахунках проценти не нараховуються. Центральний банк може встановлювати необхідність підтримування певного мінімального розміру залишку коштів на цих рахунках.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
