Одним із напрямів аналізу послуг комерційного банку кредитного характеру є вивчення лізингових операцій банку. Термін «лізинг» походить від англійського дієслова «to lease» — орендувати, брати в оренду. Лізингові операції прирівнюються до кредитних з усіма правами та нормами державного регулювання, які випливають із цього. Проте від кредиту лізинг відрізняється тим, що після закінчення його терміну та виплати всієї обумовленої суми договору об'єкт лізингу залишається власністю лізин-годавця (якщо договором не передбачено викуп об'єкта лізингу за залишковою вартістю або передання у власність лізингоотри-мувача). При кредиті банк залишає за собою право власності на об'єкт як заставу позики. Лізинг — це довгострокова здача в оренду з правом викупу основних засобів, куплених орендодавцями з метою їх виробничого використання. Розрізняють три форми лізингу: — прямий; —зворотний; — змішаний. Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об'єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний момент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов'язаних із придбанням об'єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінансування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря. Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лі-іипг та фінансовий лізинг. Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Як водиться, це виникає, коли орендатори об'єкта лізингу швидко міняються. Зазвичай лізингова компанія бере на себе технічне обслуговування об'єкта лізингу — плановий ремонт, страхування тощо. Після закінчення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду. Фінансовий лізинг — характеризується тривалим терміном контракту (від п'яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії орендатор може повернути об'єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об'єкт за залишковою вартістю. За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг. Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків: —з дозволу орендодавця; — після того, як відбулася певна непередбачена подія; — якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем. Відмовний лізинг — це будь-яка інша оренда, крім відмовної. Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позиками сприяє його поширенню. До них відносять: 1) малим та середнім підприємствам простіше отримати контракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу забирає своє майно; 2) лізинг передбачає 100% кредитування і не вимагає негайного початку платежів. Орендні платежі, як правило, починаються після поставки майна орендарю або пізніше; 3) лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можливість вибрати зручну для покупця схему фінансування; 4) ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання; 5) платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням. Водночас лізинговим операціям притаманні і недоліки: • у випадку фінансового лізингу, незважаючи на моральне старіння обладнання під впливом науково-технічного прогресу, орендні платежі не припиняються до кінця дії контракту; • вартість лізингу більша кредиту, але ризик старіння обладнання лягає на орендодавця, і береться більша комісія для компенсування цих втрат. Комерційні банки в основному використовують фінансовий лізинг, за якого роль банку зводиться до виплати постачальникові вартості обладнання, замовленого орендарем, і передання його в оренду. Основною метою аналізу лізингових операцій є визначення їх ролі для банку як додаткового джерела отримання доходів та пошук невикористаних резервів підвищення рівня їх ефективності. Досягнення цієї мети відбувається через вирішення таких завдань: — визначення масштабів лізингових операцій у банківській діяльності; — оцінка динаміки та структури лізингових операцій; — аналіз дохідності та рентабельності лізингових операцій; — визначення ризикованості лізингових операцій. Джерелами даних для аналізу лізингових операцій є: • файл 02 — дані про обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют та груп країн; • ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна); • ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (місячна); • ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий баланс комерційного банку»; • ф. № 11 «Балансовий звіт комерційного банку»; • ф. № 2-КБ «Звіт про прибутки та збитки комерційного банку»; • ф. № 611 «Звіт про дотримання економічних нормативів»; • дані аналітичного й оперативного обліку за рахунками 1525, 2075, 4532, 4538, 6018, 6028, 6395,7018,7028,7395.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз лізингових операцій банку» з дисципліни «Аналіз банківської діяльності»
