Загальні положення організації обліку операцій перестрахування
Укладаючи договори страхування, страхова компанія бере на себе ризик клієнта. При цьому страхова сума, яку страховик повинен буде виплатити страхувальнику при настанні страхового випадку, може бути досить значною і перевищувати можливості страховика погасити її за рахунок власних накопичень. Отже, при укладанні договору страхування, страховик має бути переконаним, що при настанні страхового випадку він зможе компенсувати втрати клієнта, а страхувальник — що йому повернуть втрачене, компенсують збитки. Для гарантування такої впевненості існує система перестрахування, коли страховик укладає договір перестрахування з другим страховиком, сплачуючи йому частину отриманих від страхувальника страхових платежів. У договорах перестрахування визначаються частки відповідальності сторін, участь перестраховика у відшкодуванні збитків, порядок розрахунків. При цьому перший страховик залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування, а перестраховик веде всі розрахунки лише з першим страховиком. Перестрахування може бути добровільним або обов’язковим. Згідно з діючим законодавством України договори перестрахування обов’язково укладати у таких випадках: 1) коли страхова сума за окремим об’єктом страхування перевищує 10% сплаченого статутного капіталу і сформованих вільних резервів страховика; 2) якщо загальна сума страхових зобов’язань страховика перевищує можливість їх виконання за рахунок власних активів. Укладаючи договір страхування, страховик повинен визначити максимальну суму, яку він у змозі виплатити в разі настання страхового випадку (власне утримання страхової організації). Різниця між реально взятими на себе страховими зобов’язаннями і власним утриманням страхової організації повинна покриватися перестрахуванням.
Облік страхової діяльності
339
Перестрахування здійснюється за плату. За передачу ризиків у перестрахування перестрахувальник (перший страховик, децент) має право отримати від перестраховика комісійну винагороду або утримати її зі страхового платежу, який належить перестраховику. У перестрахувальника отримана комісійна винагорода відноситься на доходи від страхової діяльності, а у перестраховика — на витрати. Таким чином, при перестрахуванні відбувається перерозподіл ризиків, страхових платежів і доходів між окремими страховиками. Договір перестрахування може містити умови, за яких частина перестрахувальної премії залишається тимчасово (депонується) у перестрахувальника. Депонована премія створює перестрахувальнику деякий резерв коштів для виплати страхувальнику відшкодування в разі настання страхового випадку. На залишок депонованої премії нараховуються відсотки на користь перестраховика. Після закінчення дії договору страхування (перестрахування) сума депонованої премії та нараховані відсотки перераховуються перестраховику (якщо не сталося страхового випадку).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальні положення організації обліку операцій перестрахування» з дисципліни «Бухгалтерський облік у галузях економіки»
