Організаційно-правові форми господарської діяльності, їх характеристика і вплив v на методику та організацію обліку
Зарубіжна практика виділяє декілька основних типів підприємств, які відрізняються кількістю власників капіталу, їх правами та обов'язками, а також фінансовими можливостями. Основними формами організації підприємницької діяльності за кордоном є наступні: О одноосібне володіння (приватне підприємство); <=> спільно-приватні підприємства (партнерства); <=> корпорація (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю). Основні відмінності цих організаційних форм підприємницької діяльності полягають в кількості власників підприємства та в масштабі розповсюдження фінансових обов'язків підприємства на особисту власність його власників. Усі типи підприємств відіграють свою роль у господарстві країни. А їх тісне співіснування забезпечує гнучкість механізму функціонування економіки. 70-80 % усіх підприємств є одноосібними володіннями. 20-30 % діляться приблизно порівну між партнерствами та компаніями з обмеженою відповідальністю. За обсягами активів, продажу та прибутку перше місце посідають корпорації. Наприклад, у США їм належить 80 % вартості всіх продажів, одноосібним підприємствам - 13 %, а партнерствам - 7 %. При цьому перші одержують 90 % усього прибутку, другі - 4 %, треті - 6 %. Власником одноосібного володіння (приватного підприємства) є одна людина. Ця форма організації підприємницької діяльності отримала найбільше розповсюдження в малому та сімейному бізнесі. Власник такого підприємства одночасно є його керівником і основним працівником. Переваги та недоліки одноосібного володіння наведено в таблиці 2.1. Таблиця 2.1. Переваги та недоліки одноосібного володіння Переваги Надзвичайна простота та відносна дешевизна створення, оскільки не має необхідності складання та реєстрації статуту фірми Управління підприємством здійснюється на розсуд його власника ; ■■ • ' Недоліки Обмеженість фінансових можливостей, які залежать від матеріального стану власника підприємства Відповідальність власника одноосібного володіння за борги є необмеженою, і в разі банкрутства він може втратити не тільки кошти, інвестовані в підприємство, а й частину власного майна 3. Період існування фірми обмежується тривалістю життя її засновника, діяльність підприємства може бути припинена за його бажанням, що є фактором нестабільності 22-192 - 35 - Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах Деякі зарубіжні економісти, аналізуючи переваги та недоліки одноосібних володінь, роблять висновок, що вони не настільки привабливі для інвесторів, як партнерства або корпорації. З точки зору бухгалтерського обліку, господарська діяльність приватних підприємств розглядається відокремлено від домашнього сімейного господарства власника підприємства, тобто в обліку і в звітності такого підприємства відображаються тільки ті операції, які пов'язані з безпосереднім здійсненням підприємством своїх виробничих функцій. Однак не дивлячись на це, за законами більшості країн, власник такого підприємства несе повну персональну майнову відповідальність за його борги. В бухгалтерському балансі приватного підприємства в розділі Капітал власника вказується прізвище власника і вартість капіталу, інвестованого ним в дане підприємство. Власник може вилучати гроші з бізнесу на власні потреби, що є аналогом виплати дивідендів в корпорації, однак на відміну від цих виплат не підлягає оподаткуванню. Такі вилучення протягом звітного періоду відображаються на '" контрпасивному рахунку "Вилучення", який є регулюючим рахунком до рахунку власного капіталу. Можливості по залученню додаткового капіталу для таких підприємств невеликі, термін існування обмежений бажанням чи смертю власника. Продаж бізнесу веде до появи нового підприємства. До спільно-приватних відносяться підприємства, власниками яких є дві і більше особи. В назві таких підприємств присутнє, як правило, одне з наступних визначень: товариство, партнерство компаній. Ці визначення вказують на належність підприємства до спільно-приватної форми організації підприємницької діяльності. ' Цікаво... У Великобританії та деяких інших країнах поширена назва "кампанія лтд."(Company Ltd.). Термін "компанія", що походить від французького compagnie, може застосовуватись до будь-якої групи осіб, яка офіційно існує як економічна одиниця (фірма), в тому числі до одноосібних володінь, та партнерств. Якщо у назву фірми, окрім слова "компанія", додано ще й "лтд." (від limited.- обмежений), це означає, що підприємство створене на принципі обмеженої відповідальності його власників. Партнерство - це підприємство, яке належить двом чи більше особам та управляється ними, звичайно на основі письмової згоди, яка називається "згода про партнерство". Така згода визначає права та відповідальність партнерів, визначає порядок розподілу прибутків та збитків, порядок -36- Розділ 2. Система бухгалтерського обліку: національний аспект ліквідації тощо. В США при відсутності такої згоди діяльність партнерства регулюється "Єдиним актом про партнерство", версії якого прийняті в кожному штаті. Партнерство не є юридичною особою, і для цілей оподаткування прибуток кожного з власників включається до їх персональної декларації про прибутки. В обліку партнерство трактується як окрема господарська одиниця, головною обліковою проблемою для якого є розподіл функцій партнерів як власників, кредиторів та працівників підприємства. Власники спільно-приватних підприємств також несуть повну майнову відповідальність за борговими зобов'язаннями свого підприємства, яка може розповсюджуватись і на їх особисте майно. Відображенню в бухгалтерському обліку і звітності спільно-приватних підприємств підлягають тільки ті операції, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності і не стосуються ведення особистого домашнього господарства власників. В бухгалтерському балансі спільно-приватних підприємств капітал, внесений кожним партнером в дане підприємство, відображається окремим рядком в розділі Капітал власників. Капітал кожного партнера являє собою вкладений партнером капітал, частину прибутку, яка припадає на даного партнера, заробітну плату, якщо вона трактується як зменшення прибутку (вираховується), відсотки на вкладений капітал, якщо він вважається позикою, наданою підприємству, стягнення партнерів (вираховується) тощо. Партнерства є підприємством з необмеженою відповідальністю, за виключенням специфічних форм партнерств, які отримали назву партнерства з обмеженою відповідальністю. З історії... У США партнерства з обмеженою відповідальністю почали створюватися на початку XIX століття. В основі цього процесу були: по-перше, потреба зростаючого капіталу в нових формах організації підприємницької діяльності; по-друге, існуючі на той час труднощі реєстрації документів при створенні корпорацій. Законодавчого оформлення цей процес набув лише на початку XX століття. В Англії закон про партнерства з обмеженою відповідальністю був прийнятий парламентом у 1907 році, а в США подібний документ схвалено в 1916 році. На сучасному етапі"цей вид партнерства набув широкої популярності, їх називають також командитиими партнерствами, тобто "партнерствами на довірі". Вони поширені в галузі інвестицій у нерухомість, нафто- та газодобування, наукові дослідження, лізинг, фінансування кіно- та інших проектів. Підприємства корпоративного типу з'явилися у 1850 році в залЬничній індустрії, а в 1880 році - в галузях, що виробляли споживчі товари. На сучааюму епшпі вотг досягли найвищого розвитку і відіграють надзвичайно важливу роль в економіці Переваги та недоліки партнерств наведено в таблиці 2.2. 2** -37- Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах Таблиця 2.2. Переваги та недоліки партнерств _ Переваги , За перевагами партнерства в цілому схожі на одноосібні володіння Недоліки Незважаючи на те, що фінансові можливості партнерств більші, ніж у одноосібних володінь, вони обмежені і не завжди достатні для розширення виробництва Власники партнерства несуть необмежену відповідальність за всіма його зобов'язаннями Фірма припиняє своє існування в разі бажання одного з її власників не продовжувати своє членство в ній, або у випадку його смерті. Така ситуація потребує укладання нової угоди між партнерами, що пов'язано із певними труднощами, оскільки вимагає перегляду розмірів внесків у капітал підприємства та пропорцій розподілу прибутків (збитків) З доходів партнерств стягуються податки по доходах фізичних осіб Важливі рішення з управління партнерстврм повинні прийматися.більшістю голосів його членів Практично всі великі підприємства, господарська діяльність яких базується на використанні значних фінансових ресурсів, організовані у вигляді корпорації. Корпорація (акціонерне товариство) є єдиною формою організації підприємницької діяльності, при якій майнова, відповідальність власників обмежується розмірами вкладів у спільний корпоративний (акціонерний) капітал. Через це нерідко в назві таких підприємств присутнє визначення "Товариство з обмеженою відповідальністю". Порядок створення корпорації в різних країнах в основному однаковий. Як правило, засновники мають подати у відповідний департамент за місцем реєстрації підписану ними заяву, яка містить у собі договір про інкорпорування, і тобто надання згідно із законом групі осіб статусу юридичної особи. В даному документі відображаються наступні реквізити: назва корпорації, її цілі (рід занять), капітал (кількість, сума та види цінних паперів, що- свідчать про власність на частину капіталу), місцезнаходження головного офісу, прогнозований строк існування корпорації, кількість директорів, їх імена та адреси. Наприклад, у Великобританії засновники готують два документи: меморандум асоціації та договір або статут асоціації. Обидва документи оформлюються в спеціальному реєстраційному офісі Англії, Уельсу або Шотландії. З історії... У країнах ЄС до кінця 60-х років правовий статус корпорацій регулювався національним законодавством, що відрізнялися вимогами до створення та ліквідації підприємств, складу капіталу, порядку здійснення операцій та іншими умовами. Зближення національних законодавств протягом більш ніж 10 років здійснювалося поетапно, головним чиїюм шляхом прийняття Радою ЄС директив з окремих -■ аспектів діяльності компаній. Директива, як підкреслюється в an. 189 Римського договору, за обов'язковості поставленої мети передбачає вільний вибір форм та засобів її здійснення країнаии-члепами. На сучааюму етапі в ЄС прийняті єдині правила, що регулюють найважливіші питання зааіування та ф\рікціонувапня корпорацій Переваги та недоліки корпорацій наведено в таблиці 2.3. - 38 - •і Розділ 2. Система бухгалтерського обліку: національний аспект Таблиця 2.3. Переваги та недоліки корпорацій Переваги Власники капіталу, інвестуючи свої кошти в підприємство, безпосередньо не беруть участі в його діяльності. Вони несуть обмежену відповідальність по боргах фірми, що саме по собі є стимулом для інвестування коштів у ризиковану, але потенційно прибуткову або необхідну для суспільства справу Можливості розширення капіталу корпорації практично необмежені. її фінансування простіше і дешевше в порівнянні з одноосібними володіннями та партнерствами, оскільки власники капіталу наділені обмеженою відповідальністю, а кредиторам закон гарантує повернення боргів компанії Недоліки :: ":'■■ ' : 1. Складніший і довший порівняно з попередніми двома видами підприємств порядок 'створення, хоча на практиці це не стає серйозною перешкодою . 2, Подвійне оподаткування. По-перше, прибуток фірми як юридичної особи оподатковується; а по-друге, з доходів власників капіталу - дивідендів, що сплачуються з прибутку, стягується податок по доходах фізичних осіб Існують два види корпорацій: відкриті та закриті. У США вони були законодавчо визначені в 1908 р. До відкритих належать ті корпорації, цінні папери яких вільно купуються та продаються. Кількість власників таких підприємств практично не обмежена, але їх має бути не менше семи. У закритих корпораціях всі або більша частина цінних паперів належать декільком особам, і лише незначний їх відсоток може бути проданий за згодою керівництва компанії. У Великобританії в назві фірми, яка зареєстрована як відкрите акціонерне товариство, мають обов'язково бути присутніми слова "Public Limited Company". Великі корпорації (акціонерні товариства) є, як правило, основними платниками податків. Через ці причини діяльність таких корпоративних підприємств, включаючи ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, регулюється спеціальними законодавчими актами держави. Зокрема, корпорації (акціонерні товариства) зобов'язані відкрито представляти детальний звіт про результати роботи за календарний рік, супроводжуючи його детальним аналізом результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності. Крім того, вони зобов'язані щоквартально складати і публікувати скорочені варіанти фінансової звітності, давати огляд і пояснення суттєвих змін, які відбулися за звітній період. Важливою особливістю бухгалтерського балансу корпорації є те, що інформація про капітал власників дається в першій частині балансу в спеціальному розділі, який має спеціальну назву "Власність акціонерів" і складається з двох основних розділів: "Акціонерний капітал" і "Накопичений прибуток". "Акціонерний капітал" характеризує суму грошових коштів, яка була з самого початку інвестована акціонерами в обмін на акції даної корпорації. "Накопичений прибуток" відображає приріст власності акціонерів, досягнутий за час існування корпорації. 2* - 39 - Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах Приватне підприємство, партнерство та корпорація мають певні особливості щодо складання звітності, які представлені в таблиці 2.4. Таблиця 2.4./Форми звітності різних видів підприємств
Типи підприємства. Баланс Звіт про прибутки та збитки Звіт про нерозподілений прибуток Звіт про зміни у власному капіталі Звіт про рух грошових коштів Одноосібне володіння (приватне підприємство) розділ капіталу представлений одним рядком - капітал власника відсутній рядок податок на прибуток відсутній складається може не складатися Партнерство розділ капіталу представлений рядками - капітали партнерів відсутній рядок податок на прибуток відсутній складається відповідно до умов угоди про партнерство може не складатися Корпорація два підрозділи: інвестований капітал та нерозподілений прибуток відображається оподаткування прибутку складається може на складатися; інформація про інвестований капітал складається Одночасно з удосконаленням форм бізнесу розвиваються господарські зв'язки між окремими компаніями та створюються їх різноманітні об'єднання. Головними формами монополістичних об'єднань є картелі, синдикати, трести, концерни та конгломерати. Відносини між підприємствами також можуть будуватися на основі так званої системи участі, за якою одна компанія володіє частками капіталу інших або володіння взаємне. Фірма, яка є власником хоча б частини капіталу іншої компанії, може називатися холдинговою. Як правило, холдингові фірми контролюють діяльність інших компаній. Фактично функції холдинг-компанії здійснює будь-яка компанія або банк, яким належить контрольний пакет акцій інших фірм. З історії... Перші холдинг-компанії з'явилися наприкінці XIX ст. У США в 1888-1889 pp. в штаті Нью-Джерсі законодавство дозволило фірмам придбати і володіти частками капіталу однієї або декількох інших фірм Холдингові компанії називаються також материнськими. Материнській компанії може належати 100 % капіталу підконтрольних їй фірм. Останні є дочірніми компаніями, які, у свою чергу, можуть підкоряти собі внучаті. Дочірні та внучаті компанії є юридично самостійними фірмами. Розрізняють два види холдингових компаній: чистий холдинг, який створюється спеціально для контролю та управління іншими підприємствами; та змішаний холдинг, який займається ще й підприємницькою діяльністю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Організаційно-правові форми господарської діяльності, їх характеристика і вплив v на методику та організацію обліку» з дисципліни «Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах»
