Практичні рекомендації щодо рятування від залежності
М. Орман рекомендує всім, хто прагне позбутися від інтернет-залежності, такі дії: • Визначити час, який можна проводити в Інтернеті. • Змушувати себе час до часу кілька днів поспіль не працювати в Інтернеті. • Програмними діями заблокувати доступ до певних ресурсів. • Встановити для себе правило: у жодному разі не заходити в Інтернет упродовж робочого дня (якщо тільки це не є частиною робочих обов’язків). • Ввести вагомі для себе (однак без заподіяння шкоди здоров’ю) санкції за недотримання цих правил і обмежень. • Накладати на себе такі санкції доти, доки не відновиться здатність виконувати обіцянки самому собі. • Змушувати себе замість роботи в Інтернеті займатися чимось іншим. • Призвичаїтися до інших насолод, здатних замінити або перевершити задоволення, яке дає Інтернет. • Звертатися по допомогу щоразу, коли власних зусиль недостатньо. • Уникати зустрічей і перебування в місцях, що могли б спонукати повернутися до аддиктивної поведінки. Д. Грінфілд пропонує скорочувати тривалість сесій в Інтернеті і влаштовувати «вихідні» (спершу – раз на тиждень), уникаючи при цьому контактів з людьми, які могли б спонукати «зірватися». Як і М. Орман, він рекомендує ні від кого, і особливо від друзів і членів родини, не приховувати своє захоплення Інтернетом, а в разі необхідності звернутися до фахівця з психічного здоров’я. Радить також знайти нові інтереси, нових друзів і приятелів. Для порятунку від віртуальної залежності Д. Грінфілд рекомендує фізичні вправи і менше часу дивитися телепередачі. Стратегія оцінки довготермінових наслідків інтернет-залежності вимагає чесної відповіді самому собі на запитання: кому з близьких людей ти завдаєш болю своєю поведінкою? Що буде, якщо тебе виженуть з роботи або виключать з навчального закладу? Чи не варто краще використати свій час, сили й енергію? Чи хочеться тобі стати зовсім іншою особистістю, ніж ким ти був до захоплення Інтернетом? Чи справді тобі хочеться віддавати Інтернетові стільки часу? Якщо такі «перспективи» видадуться тобі неприйнятними, це додасть сил для часткової (хоча б) відмови від найбільш саморуйнівних способів перебування в Інтернеті. Набір симптомів, на підставі яких менеджер може зробити висновок про наявність у працівників залежності від Інтернету: швидка стомлюваність, часті посилання на нездужання і необхідність звернутися до лікаря; зменшення продуктивності роботи і збільшення кількості помилок; підвищена дратівливість або, навпаки, депресивність; мінімізація спілкування з колегами і нетерплячість у робочих контактах; підвищена готовність говорити про Інтернет або, навпаки, уникання цієї теми в розмовах з колегами; надто часте перевіряння електронної поштової скриньки. Існує низка рекомендацій батькам і вихователям. Необхідно привчити дітей звертатися по допомогу дорослих, яким вони довіряють, якщо хтось закликає її до неетичних або заборонених батьками дій. Про залежність дитини від Інтернету можуть засвідчувати такі ознаки: дитина виглядає стомленою, у неї погіршується успішність, вона втрачає інтерес до захоплень і хобі, цурається друзів і приятелів, перестає слухатися, особливо коли це стосується обмеження часу роботи в Інтернеті. Феномен інтернет-залежності постійно видозмінюється разом зі стрімким розвитком Інтернету і заслуговує досконалого вивчення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Практичні рекомендації щодо рятування від залежності» з дисципліни «Психологія особистості»
