Хоча загалом поведінка кожної особистості складається з окремих дій у межах тих чи інших соціальних ролей, усе ж таки можна стверджувати, що будь-яка роль як така існує окремо від особистості, яка її виконує. Звісно, будь-яка особистість зазвичай надає індивідуальної своєрідності в процес виконання соціальної ролі. Її інтереси, установки, переконання можуть виявлятися при цьому очевидно чи приховано. Деколи індивід навіть прагне підкреслити свою незалежність від ролі, демонструючи так звану рольову дистанцію. Наприклад, офіціант може своєю поведінкою показувати відвідувачам ресторану, що він не лише офіціант, а особа, яка вимушено займається цією роботою. Проблема співвідношення психічних властивостей особистості та її рольової поведінки складна й недостатньо вивчена. Ми можемо деколи спостерігати несхожі зразки поведінки різних людей, які постають в однаковій ролі. При цьому всі вони можуть досить успішно виконувати цю роль. Іноді в людини домінують однакові властивості під час виконання різних соціальних ролей. В інших ситуаціях людина, виконуючи одну роль, буде ззовні повною протилежністю собі самій в іншій ролі. Наприклад, людина серйозна й стримана на роботі, може виявитися балагуром у компанії близьких друзів. Проте не лише особа зі своїми особливостями впливає на перебіг виконання тієї чи іншої соціальної ролі, є й зворотний вплив ролі на особистість загалом і, зокрема, на її Я-концепцію. Наприклад, людина, яка обіймає великий державний пост, оточена помічниками, секретарями, охороною й увагою, постійно перебуває в центрі, де б вона не опинилася. Поступово людина настільки звикає до свого становища, знаків пошани з боку інших людей, що це відображається й на її самосприйнятті, неадекватно завищує самооцінку. Є підстави вважати, що тривале виконання індивідом якої-небудь ролі сприяє яскравішому вияву одних властивостей особистості й маскуванню інших. Це особливо добре помітно на прикладі професійних ролей. Є низка вітчизняних досліджень, у яких проаналізовано, як властивості особистості, що сформувалися в процесі виконання нею професійної ролі, стають рисами вдачі й починають виявлятися у всіх інших сферах життєдіяльності особистості. Важливим показником освоєння професійно-функціональної ролі є стан адаптованості особистості до соціально-виробничих умов праці. Адаптація ґрунтується не лише на пасивно-пристосованих, а й на активно-перетворювальних зв’язках особистості з навколишнім середовищем, як нерозривна єдність одних та інших форм зв’язку. Як засвідчили дослідження Є. О. Клімова, у процесі адаптації формується відповідний індивідуальний стиль діяльності особистості, який дає їй змогу успішно виконувати свою професійно-функціональну роль. Деколи високий ступінь інтерналізації професійної ролі та її тривале виконання можуть зумовлювати так звану «професійну деформацію» особистості. Йдеться про такі випадки, коли професійні стереотипи дій, відносин стають настільки характерними для людини, що вона не може і в інших соціальних ролях вийти за рамки стереотипів, які склалися, перебудувати свою поведінку відповідно до умов, які змінилися. Наприклад, бухгалтер, який систематично складає, враховуючи буквально кожну копійку, бюджет своєї сім’ї. Деколи у слідчого настільки розвиваються недовіра до людей і підозрілість, що багато хто з оточення починає здаватися йому потенційними злочинцями. Можна сказати, що в таких ситуаціях мінімізується рольова дистанція між особистістю і її професійною роллю. Остання у певному сенсі «оволодіває» особистістю, визначаючи її поведінку також в інших соціальних ролях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Взаємовплив особистості і соціальної ролі» з дисципліни «Психологія особистості»
