У поведінці особистості Г. Том виокремлює такі категорії: • Спокій – активність (частота фаз, форм спокою і активності). • Одноманітність – різноманітність (ступінь повторюваності або частота зміни різних напрямів і форм поведінки). • Залежність – незалежність (поведінка залежить від зовнішніх обставин або визначається ініціативою самої людини). • Ступінь упередженості (періодична емоційна ізольованість від соціальної ситуації або постійний тісний зв’язок). • Неузгодження – врівноваженість (ступінь розриву між цілями і можливостями людини). • Негативна і позитивна тональність (частота відчуття невдоволення чим-небудь). • Замкнутість – відвертість (ступінь ухвалення вимоги ситуації, своєї ролі в ній). • Мала або велика тематизація (наявність або відсутність чіткої «Я» – концепції, розробленої системи життєвих цілей). Г. Том виокремлює сім фундаментальних тематик мотивації: • регулятивна (гомеостатична) мотивація (особисті події, компенсація, порушення і відновлення рівноваги); • антиципаційна тематика – прагнення до профілактичного зняття потенційного майбутнього порушення; • активація існування – прагнення до активності, до діяльності, до повноти життя; • соціальна інтеграція (прагнення до розширення, продовження соціальних зв’язків); • соціальне виділення (бажання відрізнятися від інших, прагнення до влади, престижу); • креативна тематика (творче самоздійснення); • нормативна тематика (прагнення наслідувати норми, правила).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Теорія особистості Г. Тома» з дисципліни «Психологія особистості»
