Проблеми, з якими людина звертається до психолога, не зажди викликані об'єктивною реальністю, а часто є викривленим відображенням деяких законів буття. Кожна людина має свою внутрішню концептуальну структуру - сукупність висновків про світ, інших людей і себе. Порівняйте концепції людей: „У мене позитивне ставлення до світу, я можу сприймати себе та інших людей і вірю, що кризи, що час від часу виникають, можуть бути розв'язані і мають певний смисл" та „Мені доводиться підозрювати всіх і приховувати свої таланти, я ніколи не довіряю іншим людям і маю сумніви щодо сенсу мого життя". Недивно, що психологічна робота з кожною людиною є абсолютно унікальною, тому що, як би цього не хотілося, неможливо створити такі умови, за яких сформувалися б ідентичні концептуальні структури. Секрети ефективного консультанта Небезпечно і шкідливо „розуміти" проблему клієнта до того, як він сам її зрозуміє. Пропонуючи скаргу, клієнт чекає від терапевта активності. Не варто потрапляти на цю вудочку до тих пір, поки клієнту не буде надано „достатньо місця" для того, щоб дійти до деякої логічної паузи, що символізує консолідацію всього необхідного матеріалу, починаючи від відчуттів, образів, асоціацій, переживань аж до моменту вичерпування можливих значень. Тобто не варто бути занадто „розумним" і поспішливим консультантом. Потрібно врахувати, що розв'язання тієї чи іншої проблеми в одній конкретній концептуалізації може бути присутнє, а в іншій - ні. Перспективи подолання перешкод та психологічних негараздів, з якими зустрічається людина, формуються приблизно так: наприклад, проблема - хвороба, логічне рішення в локус-контроль зовнішньої людини - звернутися до лікаря, в локус-контроль внутрішньої людини - зрозуміти, що відбувається, та спланувати, як можна собі допомогти. Або, наприклад, проблема - агресія іншої людини. Кожен з досвіду знає, що логічних рішень тут буде стільки, скільки людей для себе вирішує таку проблему. Рішення найрізноманітніші: від імпульсивного пориву - зупинити агресора силою - до того, щоб втекти самому. Концептуальна структура обмежує кількість рішень. В НЛП говорять, що „клієнти не розуміють, що концептуальна структура - це карта, але не
194 територія", тобто концептуальна основа не є реальністю, і те, що для однієї людини є логічним, для іншої може бути парадоксальним. Наприклад, психолог допомагає розібратися в ситуації, коли тринадцятирічний хлопчик втікає з дому. Логічне рішення батьків: контролювати і не дати втекти. А психолог, знаючи характерні риси цієї вікової групи та акцентуації конкретної дитини, може дотримуватися думки, що є сенс перекласти відповідальність за втечі на підлітка і відмовитись від контролю, замінивши його на повагу та право самостійно приймати рішення. Кардинально змінити внутрішню структуру людини неможливо. Однак можна, наприклад, доповнити її новою інформацією, переструктурувати якісь частини тощо. Для того, щоб вписати щось нове в сталу концептуальну структуру, потрібно подивитись на старе під новим кутом зору. Консультант допомагає це зробити, формуючи альтернативну систему відліку. Щоб запропонувати альтернативу, психологи з-поміж інших технік часто вдаються до інтерпретації, тобто приписування тих чи інших значень подіям та переживанням, які клієнт окреслив, однак не зовсім усвідомив. Інтерпретація - це психологічне пояснення проаналізованого матеріалу, нова точка зору на почуте. Через інтерпретацію психолог виражає власне бачення ситуацій чи проблем клієнта. Звичайно, що це бачення формується не на порожньому місці, його гарантом виступають знання предмету дослідження, тобто особливостей і закономірностей розвитку та функціонування психіки. В процесі інтерпретування консультант прагне викликати інсайт завдяки розкриттю істинного смислу, який приховується за деякими патернами поведінки клієнта, наприклад: „Безмірно люблячи свого батька, ви весь час прагнете знайти його риси в інших чоловіках. Чи не цим пояснюється ваш інтерес до старших чоловіків, які б турбувалися про вас так, як він?" Або співставляє розрізнені факти, що створюють більш цілісну картину, наприклад: „Чи не помічали ви останнім часом, що, як тільки загострюються ваші стосунки з чоловіком, в сім'ї виникають клопоти, пов'язані зі здоров'ям дитини?" та ін. Якість знань психолога та його професійна проникливість сприяють точності та конструктивності переданої клієнту інформації. Тому інтерпретація - один з найдієвіших та найбільш уживаних способів впливу на клієнта Будується вона за такою схемою: уважне вислуховування клієнта, проведення інтерпретації, далі перевірка реакції клієнта на нову точку зору („Як ви ставитесь до такої думки, сприймаєте таке трактування?"). Якщо інтерпретація невдала, психолог може, зваживши отриману під час перевірки інформацію, дати іншу, більш вдалу версію. Секрети ефективного консультанта Якщо до інтерпретації консультант прагнув залишатися в системі відліку клієнта, то після - він будує нову систему відліку, використовуючи теоретико-психологічні чи власні орієнтири.
195 Різні етапи інтерв'ю вимагають інтерпретацій відповідного типу. Досвідчений консультант налічує в своєму активі велику кількість інтерпретацій для кожного конкретного випадку і вибирає, що запропонувати клієнтові, керуючись принципом актуальності чи перспективних цілей. Адже, формулюючи інтерпретацію, можна змінювати не тільки ступінь впливу, але й глибину проникнення в концептуальну структуру особистості. Так, наприклад, клієнт чутливо переживає незначне зауваження начальника. Психолог на цю ситуацію може відреагувати по-різному: 1. „Здається, ви дійсно занадто реагуєте на будь-яку критику з боку свого керівника" 2. „Виявляється, що у вас існує стереотип, який зумовлює труднощі спілкування з начальством". 3. „Ви почуваєтесь невпевнено і потребуєте схвалення для того, щоб підтверджувати свою цінність". 4. „Ваш керівник дуже схожий на вашого батька, і ви такі вразливі до його критики, бо маєте незакінчені стосунки з батьком". Оскільки будь-яка ситуація може мати безліч інтерпретацій, вибір конкретної інтерпретації може формуватися залежно від психотерапевтичної моделі, на яку зорієнтований консультант, або даних нетестової діагностики, проведеної безпосередньо під час інтерв'ю, чи аналізу якогось додаткового діагностичного матеріалу (зчитування символіки образної, метафоричної, сновидної діяльності та ін.) тощо. Завдяки існуючим парадигмам, концепціям, моделям кожен життєвий факт може бачитися більш об'ємно, в кількох системах координат. Зазвичай, навіть побіжна проекція на якусь з них вже дещо додає до того, що знає клієнт. Погляньмо, як, наприклад, можна відреагувати на вже наведений випадок з основ психодинамічного підходу: „Всередині вас досі живе страх малого хлопчика, якого батько обов'язково покарає (каструє) за любов до матері"; з позицій транзакційного аналізу „Включіть своє доросле „Я" і скажіть, чим загрожує вам ця ситуація"; поведінкова парадигма: „Якщо ви так реагуєте на ситуацію, то згадайте де і коли ви цьому навчилися"; в дусі НЛП: „Ви повністю включаєтесь в ситуацію, тобто асоційовані з нею; зовсім інакше виглядає ситуація, коли на неї подивитися збоку (з третьої позиції)". Однак найпрактичнішими є інтерпретації, в яких не тільки щось констатується, але й наявне пояснення механізму, який до цього призвів. Наприклад, інтерпретації: „Ви залежні від рідної для вас людини" -замало, якщо клієнт не отримає відповіді на питання: „Чому я такий залежний?", „Чи відрізняюсь я від інших людей, і якщо так, то як я став таким?", „Як мені на це реагувати?", „Чи повинен я перестати бути залежним, і якщо так, то що я повинен зробити для цього?" і т. д.
196
Яка з інтерпретацій правильна? Залежно від контексту і ситуації будь-яка інтерпретація може бути корисною або шкідливою. Та коли говорити про професійність, то: • цінність інтерпретації визначається реакцією клієнта на неї; • хороші інтерпретації не бувають нейтральними: клієнт має відчувати, що консультант „воює" з його патогенними переконаннями на його боці; • інтерпретації рідко бувають корисними, якщо не дають клієнтові того, що він підсвідомо хоче отримати; • інтерпретація буде дієвою тоді, коли консультант зумів довести клієнту, що його поведінка, як би там не було, сформувалася так, щоб розв'язувати позитивні, розумні завдання (наприклад, виразити лояльність до батьків, виправити свою поведінку, стати кращим за інших, адаптуватися до світу, який сприймається як ворожий тощо). Людина повинна дивитися на себе з симпатією, відчувати себе нормальною і хорошою, щоб зуміти простити себе і виправити ситуацію. Отже, за допомогою інтерпретації психолог може впливати на внутрішню карту клієнта, упорядковуючи її елементи, перерозподіляючи або й зовсім знімаючи напругу в тих чи інших її місцях. Приписування нових значень дозволяє змістити усталені точки зору, поліпшує пристосування до навколишнього світу. Часто саме з інтерпретації починається терапевтична робота. Тому ще одна порада з досвіду: Секрети ефективного консультанта Завжди вигідніше клієнта робити ПРИЧИНОЮ, а не наслідком подій, про які він розповідає, і замість того, щоб з'ясовувати: "Що вони з тобою зробили?" краще запитати: "Як ти потрапив у таку ситуацію?"
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інтерпретація» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
