Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги
Завдяки навичкам уважної поведінки (активного слухання спостереження за клієнтом) консультант чує = сприймає = відчуває клієнта, опрацьовуючи його мовлення - він розуміє його. Мовленнєва комунікація консультанта і клієнта є предметною основою психотерапевтичної діяльності: „Корінним феноменом всіх видів психотерапій є дискурс - мова, занурена в життя учасників терапевтичного процесу" (Н.Ф. Каліна, 1999, с.8). Доцільні зміни в системі значень і особистісних смислів суб'єктивного досвіду клієнта стають можливими завдяки створенню єдиного семіотичного простору, внутрішню і зовнішню межу і слруктуру якого контролює терапевт. Тому, крім різниці у тезаурусі, змісті метафор, конвенційних норм впливу тощо, кожен психотерапевтичний напрям має свій унікальний спосіб вербального структурування комунікативного акту. Майже всі психотерапевтичні напрями так чи інакше приділяли увагу роботі з мовою клієнта, а, наприклад, структурний психоаналіз взагалі вибудовує психотерапевтичний процес здебільшого на основі мовного аналізу словесних виразів клієнта. Ж. Лакан, основоположник структурного психоаналізу, стверджує, що тільки лінгвістичний аналіз мовлення і його механізмів може адекватно розкрити структуру несвідомих процесів людини. Аналіз формальної сторони мовлення має велике значення і для консультування. Тому варто вивчати не тільки принципові положення щодо структури психотерапевтичного дискурсу, які розроблялись відомих концепціях (психоаналіз, гештальт-терапія та ін.), але й дріб технологічні прийоми, що дозволяють глибше розуміти те, про щ розповідає клієнт (нейро-лінгвістичне програмування). „Мовлення - спосіб досягнення неврозу", - писав Ф. Перлз. Щоб не поглиблювати деформацій клієнта, він постулював такі правила роботи: 1.Не використовувати в дискурсі слів, що заміщують реальних людей або ситуації. (Уникати слова "це"). 2.Говорити „Я", замість: „Ми", „Вони" і т. ін. 3. Замінити вислів "Я повинен" на - "Я хочу".
4.Не використовувати минулого і майбутнього часу у висловах, користуватись тільки формами теперішнього часу. 5.Говорити про почуття, а не домислювати і фантазувати. 6.Щоб актуалізувати емоційні переживання, розповідаючи про нього, тобто говорити з …, а не про… і т.д.
Секрети ефективного консультанта. Упорядковуючи мовлення клієнта, консультант може сподіватись на суттєві зміни в референції його суб'єктивної картини світу.
Звичайно, найбільш суттєві індикатори унікальної особистості клієнта описуються смисловими характеристиками його мовлення. В.Франкл взагалі вважав, що без без цього аспекту мова залишається псевдомовою, яка виражає лише настрій, і подібно до говоріння шизофреніка, втрачає зв'язок з реальністю. Однак в нашому посібнику ми свідомо не приділяємо уваги семантичній стороні мовлення в зв'язку з глобальністю та трудомісткістю подібного завдання.
4.1.1. Поняття про метамодель комунікації Коли двоє розмовляють один з одним, щось насправді відбувається. Св. Клара
Щоб полегшити аналіз мовлення та формалізувати мовні конструкти, в НЛП говорять про метамодель мовлення. Префікс „мета..." в даному випадку означає те незмінне, що характеризує формальну сторону мовленнєвого акту, на що можна тертися, аналізуючи конкретне висловлювання. Метамодель створена для того, щоб навчити слухача, в нашому випадку - консультанта, звертати увагу на форму комунікації партнера. Адже чітке висловлювання тягне за собою чітке усвідомлення ситуації. Саме форма побудови фраз дозволяє відзначити те, який порядок панує в суб'єктивному світі партнера, як він моделює та контролює свою ситуацію. Метамодель як набір засобів для створення кращої комунікації стимулює постановку певних запитань на ті чи інші специфічні форми висловлювань партнера. З допомогою метамоделі можна швидко встановити повноту та обмеження наданої інформації, а також процес моделювання, який використовує співрозмовник. Однак це стає можливим тільки тоді, коли консультант залишається в рамках зовнішнього сенсорного досвіду, тобто в метамоделі клієнта, а не заповнює прогалини в мовленні клієнта уявленнями з власного досвіду. Наприклад, коли клієнт говорить: „Я не повернуся додому, бо мій чоловік мене ображає", то і сенсу залишати це так, як сказано, і домислювати, що відбувається, власного досвіду чи з контексту. Краще поставити запитання: „Що са вас ображає?", „Як ображає?", „Коли?", „Чим саме?", „Що сталося?", „II заважає вам не ображатися?" та ін., і тоді виявиться, наприклад, образою для жінки стало не що інше, як те, що чоловік відмовився купи їй дорогу шубу, а вона звикла до його безвідмовності. Отже, потреба в реакціях на метамодель з'являється тоді, коли розуміння партнера консультант змушений спиратися на свій внутрішн досвід. З одного боку, це добре, бо помічається прогалина в інформації, іншого - погано, бо виникає спокуса швидко заповнити її суб'єктивниі досвідом. Практикуючись у використанні реакцій метамоделі, вару блокувати процеси домислювання, тому що вони не стимулюють клієи більш повно усвідомити власні переживання.
Секрети ефективного консультанта Клієнта варто слухати так, ніби нічого не знаєш про цей світ. Добудовуючи інформацію з власної суб'єктивної реальності, консультуємо, скоріше, себе, ніж його. Мовлення людини лише приблизно відображає те, що вона наспрі хоче передати. Буває, що висловлене досить поверхово описує глибі структуру, яка формується не просто з набору слів, а, скоріше, з відч; образів, ідей та ін. Тому моментів для застосування метамоделі комунікації більш, ніж достатньо, однак не всі вони варті уваги. Часто що потребує поглиблення, має відчуватися інтуїтивно. Про необхідні реагувати згідно метамоделі консультанту сигналізує відчуття, що в клієнта чогось не вистачає або сказане ним не має смислу. В противагу змісту, який може безліч разів змінюватися, фо| подання інформації формалізована настільки, що дозволяє дібрати мої реакцію, котра сприятиме відновленню більш повної картини кожного пропуску чи спотворення мовлення є свій спосіб, яким мо: скористатися, щоб максимально зрозуміти партнера. Ці способи упорядкування сказаного можна класифікувати в три великі групи: 1. Відновлення пропусків та заповнення прогалин. 2. Встановлення обмежень суб'єктивного простору партнера. 3. Виправлення семантично-помилкових формулювань. 1
145
4.1.2. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні Своєю реакцією терапевт впливає не тільки на те, що клієнт вербально висловив, але й на процес сприйняття. Ю.Джендлін Повний і гарно сформований опис містить інформацію про те, що саме відбувається (процес), хто це робить, коли і як. В ньому правильно визначено причини та обставини. Крім того для потреб консультування дуже важливою є інформація про зв'язок мовлення клієнта з його переживаннями. Однак мовлення людини часто відхиляється від повного опису. Щоб відновити прогалини в зборі інформації використовується кілька способів роботи з пропусками: - вилучення - узагальнення 1. Вилучення. Під категорію вилучень підпадають випадки, коли людина пропускає певні частини речення, залишаючи щось недомовленим. Користуючись контекстом чи власним досвідом, пересічний слухач самостійно реставрує прогалини, вкладаючи свої думки в уста співрозмовника. Та консультант повинен не пропустити такі місця і максимально відновити втрачене. Полегшити вирішення цього завдання допоможе конкретна схема роботи: 1.1. Прості вилучення, або післядієслівні пустоти - лінгвістичні структури, для яких характерна відсутність інформації після дієслова про місце, час і учасників даного процесу. Щоб відновити відсутній матеріал метамодель містить запитання : „Що? чого? " - Об'єкти „Хто? кого? кому?" - Суб'єкти
„Коли? «Де?" - Час - Місце
Наприклад: -Я не розумію. - Реакція: "Чого Ви не розумієте?", „Кого ви не розумієте? ", „Коли ви відчули, що не розумієте? ", „А коли почали розуміти? ". - Я боюсь. - Реакція: "Чого або кого Ви боїтесь?". -Я хочу сказати.-Реакція: „Кому?", „Що?", „Коли?", „Де?", „В який спосіб?" та ін. - Він мені не подобається. - Реакція: „Що саме вам в ньому не подобається?" У випадку вилучень за допомогою запитань "Що саме?", "Як саме?" можна встановити репрезентативну систему, котру використовує клієнт. Наприклад: Я не розумію. - Реакція: „Як саме ви не розумієте?" - Ну, мені неясно... (візуально).
146 1.2. „Неконкретні" прикметники - це слова, які вказують на значущі якості предмета або суб'єкта неявно, без потрібної для розуміння конкретності. Порівняйте: „конкретні" прикметники - синій, солодки квадратний та ін.; „неконкретні" - чудовий, смачний, ефективний достойний, вигідний. „Неконкретні" прикметники ніби запрошують дискусії, щоб виявити, які саме критерії, властивості, якості має на; співрозмовник. Запитання метамоделі: „Який? яка? яке конкретно?", „Який саме?" Наприклад: - Я пропоную йому кращий варіант. - Реакція: "Кращий чим?", „Кращий, ніж що?" „Що ви маєте на увазі, коли говорите „кращий"?", „В чому переваги запропош варіанту?". - Я маю іншу точку зору. - Реакція: "Іншу - це яку конкретно?". - Це невигідна пропозиція.-Реакція: "Невигідна-в чому?", „Що значить невигідна?". 1.3. Пропуски в порівняннях - це вилучення прикметників прислівників, що формують порівняння. В зв'язку з пропуском не говориться про те, з чим (або з ким) порівнюють, тобто вилучаєть інформація про підґрунтя порівняння, сутність критерію та автор критерію, за яким проведено порівняння. а) Підґрунтя порівняння. Якщо мета полягає в тому, щоб встанови з чим (ким ) здійснюється порівняння, то запитання такі: „В порівнянні з чим? З ким?" Наприклад: - Він вважає себе розумнішим. - Реакція: „Розумнішим за кого? В чому?". - Звичайно, все було пристойно. - Реакція: „В порівнянні з чим? ", „Пристой» - як? ". - Подруга діяла ефективніше. - Реакція: „Ефективніше за кого? Ят чином? ". б) Еталон. Якщо мета полягає в тому, щоб виявити еталон (критерій) порівняння, тобто основу для порівняння, запитання такі: „На основі чого?" „ За яким критерієм?" „Що підтверджує сказане?" Наприклад: - Все закінчилося б краще, якби він там був. - Реакція: „Що дає вам право так думати? ". - Знання іноземної мови все вирішило. - Реакція: „ Чим це підтверджується? ". - Я потрапила в незручне становище. - Реакція: „ Згідно з якими критеріями ви так вважаєте? ", „За якими критеріями ви так оцінюєте своє становище?". в) Автор критерію. Якщо мета полягає в тому, щоб встановити авторство, того, хто запропонував еталон, критерій, то запитання таке: „Чия це думка?" Наприклад: - В житті жінки більш практичні. - Реакція: „Хто це сказав? ". -Мама любить дитину більше, ніж тато. Реакція: „Хто це визначав? "
147 2. Узагальнення. Втрата конкретності в консультуванні завжди загрожує тим, що консультативна бесіда перетвориться на дискусію або гру в піддавки. Універсальні квантифікатори, або слова-узагальнення, „розмивають" картину переживання, вносять відчуття безнадійності. Пошук винятків, суперечностей та контрприкладів, звернення до конкретики розширюють сприймання, збільшують можливості вибору. 2.1. Універсальні узагальнення - слова типу „все", „ніколи", кожен", „завжди", „увесь час" тощо, які вказують на узагальнення. В метамоделі є кілька способів нівелювати безвихідь, в яку заганяє себе людина при їх використанні. Так, наприклад: а) можна нівелювати сказане, перебільшивши, поставивши під сумнів, підкреслюючи інтонацією, додавши інший універсальний квантифікатор, перепитавши: „Все-все?", „Ніколи-ніколи?". Такий поворот змушує людину шукати винятки, тобто відмовлятись від узагальнення. Наприклад: - Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „Всі-всі? ". - Всім на мене наплювати ". - Реакція: „Всім - всім, справді? ". - Я ніколи нічого не роблю правильно. - Реакція: „Ви абсолютно ніколи нічого не робите правильно? ". б)можна конкретизувати зроблене надузагальнення: „Хто конкретно?", „Що саме?". Наприклад: - Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „Які конкретно жінки вчинили егоїстично? Кого конкретно ви маєте на увазі? ". - Всім на мене наплювати. - Реакція: „Назвіть для початку хоча б одну людину, котрій дійсно на вас наплювати ". в)можна знайти досвід, який буде суперечити зробленому узагальненню, тобто навести контрприклади. Як правило, такі приклади були або будуть в житті самої людини, або вона знає реальні приклади інших людей з найближчого оточення, що заперечують сказане. В метамоделі можна зреагувати так: „І ви хочете сказати, що у вашому житті не було випадку, щоб ... (контрприклад)?", „Знаєте, в моєму житті зустрічались ситуації... (контрприклад)", ,А ви могли б уявити собі, що... (контрприклад)?". Наприклад: - Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „Невже ви не згадаєте хоча б одну жінку, яка 6 не була б егоїсткою?", „Чи здатні ви уявити ситуацію, в якій жінка по відношенню до вас не вела б себе егоїстично? ". - Всій на мене наплювати. - Реакція: „ Невже не було жодної людини, яка турбувалася про вас? ", „Якщо ви говорите про це з таким надривом, то, мабуть, ви до себе не байдужі і вам на себе не наплювати ". - Ви завжди підтримуєте протилежну позицію. - Реакція: „Я ЗАВЖДИ підтримую протилежну позицію? ".
148
г) можна запропонувати або створити досвід, який виходить за р узагальнення. Наприклад, провокувати клієнта - зробити явно безпід ну пропозицію, довести сказане до абсурду, збільшуючи або зменш масштаби узагальнення, або просто перевести все на жарт. Наприклад: - Всі жінки - егоїстки. - Реакція: „І ваша мама теж?", „Я теж жін тільки й думаю про те, як вас використати у власних цілях? Чи не так?". - Всім на мене наплювати. — Реакція: „Імені в тому числі? Так?", „ Тобто хочете сказати, що втомились віддавати запльований одяг до хімчистки? ". - Неможливо отримати те, чого я хочу. - Реакція: „А коли-небудь отримували те, чого хотіли? ". 22. Універсальні посилання або втрачені референтні індекси - в мовленні немає вказівки на те, до чого відноситься або кому належить сказане, вжиті сл множини: неконкретні" іменники (наприклад, „чоловіки", „жінки", ,депуга „люди" тощо) і займенники („всі", „це", „вони", „ми" та ін.). Цей тип узагальн" обмежує модель світу людини внаслідок відсутності деталей, необхідних отримання свободи дії в ситуації. Людина накопичує і узагальнює досвід так, він не вкладається у відповідні рамки і не проектується на майбутнє. В подіб ситуації корисно поставити запитання: „Хто саме?", „Що саме?", , конкретно", „І ви хочете сказати, що у вашому житті, ніколи не було вшг" (контрприклад)", „ Знаєте в моєму житті був випадок... (контрприклад)", „ А могли б уявити собі, що.... (контрприклад)?", „Тобто ви хочете сказати (справжнісінька неправда або узагальнення доведене до абсурду)?"
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мовлення як інструмент психотерапевтичної допомоги» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
