Етика роботи практичного психолога базується на загальнолюдських та духовних цінностях, на положениях Декларації прав людини. Передумови вільного i всебічного розвитку особистості, повага до и унікальності та гідності, поліпшення якості життя людей, створення гуманного сустльства є визначальними для діяльності психолога. Етичні принципи i правила роботи психолога створюють умови, в яких відточується його професюналізм, на новий щабель підноситься яюсть психотерапевтичних та людських стосунків. В нашій кpаїнi психолог-консультант організовує взаємодію з клієнтом i несе відповідальність за професіоналізм та якість наданих послуг відповідно до норм Етичного Кодексу психолога, який прийнято на I Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 року. Правове регулювання консультативної д!іяльності передбачає іншу низку нормативних документів (законів), які, однак, у нашій державі поки що не прийнято. Професійну психологічну консультативну допомогу може надавати спеціалист-психолог, який сформував необхщні особистісні якості, отримав психологічну освіту i набув навичок ведения консультативної бесіди. В процесі консультативної роботи психолог гарантує клієнту повагу до його особистості та гідності, прав i свобод, безумовну установку на благо клієнта, доброзичливість та безоцінне сприйняття того, про що говорить клієнт, а також, як відзначалось вище, намагається зайняти позицію "поряд". Консультант повинен уникати подвідних стосунків, що можуть зашкодити його професійній позиції: не можна використовувати професійні стосунки для розв'язання власних проблем, експлуатувати довіру i залежність юпента. Специфічною нормою є вимога уникати фізичного контакту з клієнтом, особливо якщо це не передбачено технічними чи процедурними маніпуляціями. Варто продовжувати терапевтичні стосунки лише до тих пip, поки очевидно, що клієнт отримуе користь, психологічно 27 прогресує. Аморально підтримувати стосунки для отримання фінансової чи іншої вигоди. На відміну вад психотерапевтичної та психіатричної практики, психолог-консультант працює здебільшого зі здоровими людьми, стан яких характеризуеться психічною нормою, тому він поважає право клієнта самостчйно розпорядитись отриманою психологічною інформаціею i не несе відповідальності за його подальшу поведінку. Показником майстернocтi психолога у цьому плані є вміння спонукати клієнта брати на себе відповідальність за прийняті рішення. Психолог-консультант гарантує кліентові анонімність (клієнт може не називати свого імені) та конфіденційність (інформація не підлягає розголошенню). Клієнт сам обирає, яку інформацію i як глибоко хотів би повідомити психологу. Biн кожної хвилини має право сказати: „Цю тему обговорювати не будемо". Консультант повинен обов'язково попередити клієнта про те, в яких випадках не зобов'язаний дотримуватися конфіденціальності: 1) коли в інформація йдеться про загрозу життю клієнта чи будь-кого з його оточення; 2) в ситуаціях, що мають кримінальний характер; 3) коли психолог може бути притягнутий правоохоронними органами як свідок. У Bcix інших випадках конфіденційна інформація може бути розголошена лише за попередньо отриманою від клієнта письмовою відмовою від права збереження таємнищ згідно з умовами, які вказані письмово. Навіть тоді, коли клієнт просить розголосити якусь інформацію в його ж інтересах (наприклад, допризовник перед військкоматом), психолог може видати довідку клієнту особисто в руки, тобто передати право збереження чи розголошення інформації самій людині. Скористатися конфіденційною інформац1іею для навчальних чи інших (супервізія, публічний виступ тощо) цілей можна лише при наявності письмової відмови клієнта від права на конфіденційність або при здійсненні певних крокфв для захисту його ідентичності. Психолог не повинен брати на себе відповідальтсть за збереження таємниць, особливо тих, яю мало стосуються психолопчної роботи. Дотриматись цього принципу цілком можливо, коли працювати не з інформацєю, a зi ставленням до неї, емоціями та переживаниями, Доцільно також заздалегідь попереджувати клієнтів про те, що зміни умов, які настають в консультативному процесі, можуть призвести до змін у гарантії конфіденційності. Так, наприклад, при переростанні індивідуального консультування в консультування СІМЇ кліент зобов'язаний розповісти своєму подружжю (чоловіку, дружині), дітям про специфічні моменти, що обговорювалися, i можуть стосуватися їx iнтересів. Психолог не повинен відмовляти в професійній допомозі, а також залишати клієнта без надання підтримки чи лікування, якщо це необхідно.
28 Однак консультанта з великою осторогою повинні ставитися до звернень людей, чії проблеми мають психіатричний характер. Психологу слід відмовитись від послуг, якщо паралельно з психологічним втручанням здійснюється незалежне i не узгоджене з психологом втручання в психіку клієнта. Консультанти не беруться діагностувати, лікувати або консультувати з проблем, що виходять за межі їх компетенції. Є смисл зважати на те, що маючи велику здатність впливати на життя інших людей, консультанти повинні проявляти особливу обережність в наданні рекомендацій, викла-денні власних думок, поданні інформації. Вони повинні передбачати спотворення або деформації ixніх тлумачень чи діагностичних матеріалів та уникати цього. Не варто підтримувати необгрунтовані надії та обіцяти те, що перевищує межу компетенції. У свою чергу, клієнт має право вибирати собі спеціаліста, з яким хотів би працювати (для цього йому потрібно надати свободу вибору), самостійно вирішувати питания про необхідність одержання психолопчної допомоги та її продовження (останнє слово з приводу того, консультуватися чи не консультуватися, має бути за клієнтом: „Якщо ви приймете рішення про нашу спільну роботу в тому обсязі, який ми визначили, зателефонуйте мені напередодні..."). Він має право брати участь в обговоренні методів та психотерапевтичного напряму, в рамках якого буде вестись робота. До речі зарубіжні консультанти спеціально ознайомлюють кліентів з сутністю психотерапевтичного процесу, оскільки вважають, що це полегшує процес консультування. Клієнт повинен бути в курсі того, як просувається робота, оріентуватися в її тривалості, впливати на оцінку результатів психолопчної допомоги під час її надання, у будь-який момент (добре, якщо з огляду на контракт) прийняти рішення про відмову від послуг психолога, заздалегідь повідомивши його про останню зустріч. Клієнт має право знати про освіту і практичний досвід консультанта, а також про те, яка група професіоналів рекомендує вибраного ним консультанта i куди можна поскаржитись на неякісну роботу. Основу консультативної практики становить добровільність звертання за професійною психологічною допомогою. В цьому гарантія результативності консультації, прогресивноії трансформації душевного життя кліента, ycпixy та професійного задоволення консультанта. Консультанту не варто робити себе заручником ситуації, в яких він дозволяє собою маніпулювати будь-яким чинникам зовні (батьки щодо дітей, чоловік/дружина щодо свого подружжя, вчителі щодо школярів, керівництво щодо підлеглих тощо) або зсередини, сліпо підкоряючись власним амбіціям, гонору чи марнославству. Для перестороги варто остерігатися „професійного кретицізму" психолога-консультанта - бажання „ощасливити" всіх, хто просить про допомогу i хто її „потребує" (хоча и не просить). Як правило, таке бажання провокується відсутністю зрілості - як професійної, так i людської.
29 Мені сподобався вислів моєї колеги, що якось сказала: „Я прийшла в психологію з бажанням допомогти людині. Однак чим більше я працюю в консультуванні, тим більше я розумію, що поки людина сама не захоче coбi допомогти, їй ніхто не допоможе".
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етичні аспекти консультативної діяльності» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
