Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
Психологічний ефект консультування пояснюеться не лише особистісними якостями (харизма), авторитетом i майстерністю консультанта (дослідники консультативної діяльності в першу чергу вказують саме ці якості), але и психофізіологічними механізмами, що лежать в основі формування нових думок та поведінкових установок. Дієвість__консультативного впливу забезпечується закономірностями психічної переробки інформації. Сама інформація може суттєво и не змінюватися, проте через створення різноманітних рефлекторних зв'язків з іншими центрами кори вона ніби по-новому переписуеться структурами мозку. Такі процеси консолідують принципово новий досвід для людини. Ефектом новоутворень виступае зміна емоційного забарвлення переживань, а відтак - i зміна напрямку вciєї психічної діяльності. Імовірний механізм змін можна змоделювати через взаемодію правої i лівої півкуль мозку. Так, емоційні переживания, що становлять основу будь-якого психолопчного дискомфорту, продукуються здебільшого центрами правої півкулі. Подальше опрацювання емоційних переживань повинно відбуватися в лівій півкулі, в центрах інтелектуального та мовленневого аналізу. Однак не кожна людина вміє самостійно включитесь в напружену інтелектуальну діяльність. Як правило, для цього потрібен якийсь зовнішнній поштовх. Стимулом може виступити що завгодно: вчасно сказане слово чи сприйнята аналогія, приклад, що розгортає подібну ситуацію, музика, мистецтво, спілкування з природою тощо. Запущений механізм консолідує діяльність кори, зв'язує розрізнен! враження, веде до інсайту, катарсису, включения інтуїції, чогось, що, можливо, до цього часу залишаеться мало вивченим. Однак чекати самостійного спрацювання відповідних механізмів немає ніякого сенсу. Надійним засобом швидко i кваліфіковано отримати необхідну спонуку є медіаторські вміння психолога. В процесі конструктивної консультативної взаємодії він допомагає людині віддзеркалити, дистанціювати пережите, рефлексувати та усвідомити те, що з нею відбувається. Подібна внутрішня діяльність плюс факт вербалізаци (проговорювання) дають можливість відділити себе від своїх емоцій i думок, внести критику, оцінити ситуацію. Адже розривно-телеграфний та образно-символічний процес внутрішнього мовлення, набуваючи форми зовнішнього мовлення, „мови для іншого", будується за новими законами - законами логіки i причинно-наслідкових зв'язків. Тобто, коли починається розмова „про" почуття та переживання, то їх влада закнічується, i робиться перший крок у напрямку контролю за ситуаціею.
19 Вербалізащя проблем є дуже важливою навіть тоді, коли вони, як здається, не мають виршення. Чому? Та тому, що в такий cпociб людина нарешті починає слухати не вcix навколо, а себе. Прислухаючись до себе під чутливим керівництвом психолога, вона нарешті чує те істинне, що є в ній, i тільки в ній, свою самість, котра не дозволить схибити, вибираючи вихід з конкретної ситуації. Таку інтервенцію, за якої змінюеться психічна реальність інщої людини i формуються нові для неї переживания та риси, називають впливом. Вплив в консультативній практиці будується на основі тези про самобутню цінність кожної людини. Здійснюючи його, часто говорять ще про формування та управління. Однак формування передбачає зміну психічної реальності людини у відповідності з уявленням про її соціальну та індивідуальну норму, яку вона сама не в змозі досягти, а управління як зміна психічної реальності людини у відповідності до її властивостей передбачає відсутність у людини можливостей для адекватної саморегуляції. Серед різновидів інтервенцїї найбшьш неприйнятним для практикного психолога е машпулювання, тобто зміна психічної реальності iншої людини у відповідності з цілями i завданнями чогось чи когось, хто зацікавлений в них.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Механізми психологічного впливу в консультативній роботі» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
