Індивідуальне консультування як вид діяльностіФілософія консультування
Психолог тільки допомагае індивіду допомогти самому co6i. К.Роджерс Відповідно до одного з основних постулатів психотерапії, клієент повинен рано чи пізно навчитися відповідати за CBOЇ вчинки. Р. Мей Якби мене попросили визначити кредо індивіуального психологичного консультування, я, ні на хвилину не задумуючись, повторила б вслід за К.Роджерсом: „Допомогти людині надати допомогу самії coбi"
11 Цей влучний вислів напрочуд точно описує те, що має статися завдяки Зустрічі консультанта i кліента, Зустрічї у високому ceнci сакральній, коли двоє проникають в ексклюзивну таїну життєтворення i в процесі взаємного обміну збагачуються знаннями про закономірності його пepeбiгy та переживання. Саме таке розуміння вкладають екзистенціалісти в поняття „зустріч". Саме так повинно трактуватися консультативне інтерв'ю в індивідуальній психолопчній роботі. Повна відмова від концепції хвороби урівнює клієнта i консультанта відповідно до ЇХНІХ потенцій жити i будувати своє життя, знімає відповідальність за прийняття рішень - кожне життя є самоцінністю i кожен має право прожити його так, як забажає. Коли одна людина приходить по допомогу до іншої, то це означає, що є потреба звернутися до себе внутршньої, отримати потрібні опори, знання, подивитись збоку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінити i в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувавши можливі альтернативи. Копйов О.Ф пише, що оволодіти „внутршньою людиною", побачити i зрозуміти ії неможливо, якщо робити ії об'єктом байдужого i нейтрального аналізу. Неможливо оволодіти нею i через злиття з нею, вчування в неї, але до неї можна підійти i її можна розкрити, точніше примусити розкритися, лише через спілкування з нею, тобто, діалогічно" (Копйов А.Ф, 1987, с. 293). У процесі консультативного діалогу людина, що звернулася по допомогу, відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Допомогу у набутті такого досвіду може надати інша людина, причому тільки така, яка може "угледіти" принципово невидимий для клієента зовнішній контекст його життя, "почути" принципово "непочутий" смисл його слів i занять, вникнути в тi його переживания i цінності, які и приводять до відчуття обмежень його "Я". Рідні i друзі не в змозі зробити щось подібне внаслідок своєї реальної задіяності. Важливо мати позицію „неперебування", відсторонення, аби бути достатньо авторитетним, незалежним у судженнях. Брак такої позиції призводить до прогресуючого "опобутування" або професійно-рольової формалізації стосунків. Якщо ж консультант зводить особистість кліента до суб'екта, який підлягає моральному оцінюванню, чи до об'екта байдужого наукового аналізу, то він, назавжди губить смисл психотерапевтичних стосунків, які за своєю сутністю мають бути насамперед стосунками з площини мистецтва, такими, як приміром, стосунки письменника i його героя чи художника-портретиста та його модель Сприйняття клієнта як будівничого свого життя від початку i до кінця взаємодії дає змогу розставити все по місцях перед лицем жорсткої правди життя: консультантові не варто виступати в ролі Бога, брати на себе бшьше, ніж може зробити звичайна людина. В його компетенції - вивести дещо на рівень усвідомлення, зробити потрібні підказки, а
12 чудо переродження особистості має здійснити саме життя. Як мовиться: „Лікap лише створює умови, а безконечність виробляє ліки" (Мей Р., 1994, с. 100). Лікар може обробити i перев'язати рану, а заживлюють її цілющі сили організму. Перед ними смиренно схиляє голову i консультант. Чим більше він визнає людську істоту, тим чіткіше усвщомлюе мізерність своїх зусиль порівняно з величию природи. Є сенс думати про консультанта лише як про „дзвін", що пробудив до роботи. Початок душевній роботі часто може покласти лише занадто сильний тиск страждання, переживания розпачу та відчаю. Коли вони відсутні, кліент не спроможний досягти потрібної мотивації для серйозної роботи. Його „незрілсть" ускладнює консультативну роботу, дезорієнтуючи її. Взаемодія з „незрілим" клієнтом більше скидається на обмін думками, рідко - емоціями. „Зрілий" кліент, навпаки, будучи „ситим" своїми проблемами, чутливо реагує на слова консультанта, справді витягує з консультацїї максимум корисного, бо настроєний чути, переживати, брати не тільки до уваги, але и у роботу. 3 огляду на професнійсть i перше, и друге консультативне інтерв'ю можуть бути побудовані та проведені на відповідному pівні, однак у другому випадку трансформація душі почалася, в першому - працюємо на перспективу. Клієнти різняться не лише тим, наскільки готові до душевноїї роботи. Важить i той життєвий шлях, який вони мають за плечима. Зокрема те, яких психологічних життєвих навичок вони набули, чи усталилися в їхній психіці певні структури узагальнення та обробки досвіду, чи сформувалося філософське ставлення до світу. Адже важко не заплутатись у подіях i стосунках, не вміючи, наприклад, позитивно, ніби збоку, подивитись на те, що відбувається, знайти в ньому смисл, знайти в собі резерви діяти, здавалося б, у безнадійній ситуації та інш. „Допомогти допомагати собі" означає тільки одне: навчити особистість справлятися зі своїми проблемами, зі своїм життям. Мало сказати людині, яка хвилюється, „заспокойся". Потрібно пояснити, показати, навчити (тобто потренувати), як це зробити. Щоб людина мала можливість розвиватись далі, реалізовувати себе, вона повинна освоїти нові, більш складні елементи i блоки свідомості. Образно кажучи, свідомість радше схожа на програму або сукупність програмних блоків i підпрограм, що керують людиною i організують и функціонування. Саме на створення функціональних новоутворень усвідомлення та вміння їx експлуатувати i має бути направлена робота консультанта. Немає сенсу „годувати голодного рибою, краще навчити його її вудити". Чи задумувалися ви над тим, як провокуються зміни в житті клієнта? Стратсгія змін може мати найрізноманітніші вигляди, але, як узагальнює О.Ф. Бондаренко, по суті "спосіб впливу на кліента один - запропонувати його свідомості іншу символічну реальність, освячену авторитетом науки,
13
ввести його в інший контекст, в інший зміст символічної діяльності, щоб забезпечити умови для реконструктивного переживания" (Бондаренко А.Ф., 1991, с. 39). Тому багато практиків поділяють думку про те, що мимовільно чи довільно клієнт з часом починає вірити у психотерапевттичний міф, який йому пропонує консультант, i стає активно ним користуватися. Результати гарантуються більш конструктивним підходом до життя, який несе психотерапевтична метафора. Тобто за допомогою консультанта він засвоює нову філософську, світоглядну основу, за якої стають можливими розв'язування проблеми, подолання кризи та інш. Варто зауважити, що робота з широким змістом свідомості - необхідна умова ефективності не тільки психотерапії, але и консультування. Воно, на думку багатьох авторів, так само, як i психотерапія, має бути надлишковим. Чим кардинальніші зміни відбудуться в свідомості клієнта, там менш ймовірними будуть рецидиви хворобливих станів. Принципова надлишковість психологічної допомоги порівняно з запитом клієнта, психологічні трактування широкого кола переживань з'являються не внаслідок схильності консультанта до читання проповідей (хоч i це не виключено), а як cпоіб зробити ефект терапії довготривалим. Що ще вкладають в поняття „надлишковості"? Подолання тактики звуженого (у всix можливих смислах) втручання. Якось Альберт Лацарус провів опитування кліентів психотерапевтів i дійшов висновку, що вони, провівши роки в певного виду психотерапії (наприклад, у психодинамічній, де ретельно досліджувались елементи несвідомого, чи в гештальттерапії, де працювали над поглибленням „тут i тепер"-самоусвідомлення, та інш.), досягали значного розуміння своїх проблем, однак при цьому могли притримуватися дисфункцюнальних філософських поглядів на життя (можливо, тому, що HIXTO з ними не обговорював їхні ірраціональні ідеї), були дуже напружені (зокрема, тому, що ніколи не вчились застосовувати просте глибоке м'язове розслаблення), страждали від міжособистісноії неефективності (тому що ніколи не навчалися потрібним соціальним навичкам) тощо. Інакше кажучи, якщо консультант вузько зосереджений лише на одному вимірі, то ефект від його роботи дійсно буде незначним i нетривалим. На нашу думку, найбільш надлишковим консультування має бути саме в напрямку духовного змужніння особистості (див.: 4.6, 4.7, додаток № 6). Якщо в більшості терапевтичних напрямів цілі психотерапії формуються в термінах „від" - позбутися внутрішнього конфлікту, деструктивного психологічного захисту, розпустити м'язові затиски, припинити мигтіння незавершених гештальпв, то фшософія консультування має формуватися в термінах, до", тобто створення ефективних додаткових систем самоусвідомлення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Індивідуальне консультування як вид діяльностіФілософія консультування» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
