В роботі з депресивними клієнтами діяльність професіонала також регулюється певними етично-моральними нормами, які передбачають певні відношення між учасниками терапевтичного процесу. Як вказує Л.Ф. Бурлачук [44], це насамперед, принципи відповідальності ( психотерапевт бере на себе відповідальність за організацію, результат та процес терапії), конфіденційність, гуманність. Тому психотерапевт повинен мати знання по віковій, педагогічній, медичний, загальній та ін. психології. Добра теоретична підготовка, наявність навичок та практичних вмінь забезпечують позитивний терапевтичний процес. Спеціаліст несе відповідальність за правильність психологічного та психіатричного діагнозу, за необхідність участі психіатра в терапевтичній роботі. Терапевт повинен розуміти, що стан гострого психозу передбачає не тільки психотерапевтичне втручання. Факторами, що ускладнюють проведення психотерапії, є : - негативні переконання клієнта щодо ефективності психотерапії або можливостей психотерапевта зокрема; - надмірний рівень тривоги клієнта, який повністю дезорганізує його поведінку; - відсутність порозуміння, узгодження між клієнтом иа терапевтом щодо мети та засобів психотерапії; - психічна неадекватність клієнта; - нездатність клієнта до психологічного дослідження та рефлексії. Професійні навички, котрими повинен володіти психотерапевт: - уважне відношення до клієнтів, до справи; - активне слухання; - бути присутнім, не втручаючись активно в події; - вміння виказати співчуття; - використовувати активне мовчання; - не сприймати злобу та агресію на свій рахунок, якщо вона і виказується відкрито клієнтом; - переказ; - перефразування; - відображення почуттів; - виділення основного; - фокусування; - питання “обмеження можливостей” та робота в ситуації невизначенності; - здатність викликати симпатію клієнта до себе у будь-яких умовах взаємодії; - допомога клієнтам у розумінні, інформування, тобто педагогічні навички; - вміти поставити мету та завдання перед клієнтом; - розмова на рівні “ти – я” з клієнтом, вміння тримати доцільну дистанцію, а не зливатись з ним чи насторожувати його відчуженням; - узгодження плану дій; - розташування пріоритетів при вирішенні задач; - вміння вирішувати проблеми; - оцінювання доцільності та реальності дій. Соціальні працівники відіграють одну із основних ролей у допомозі клієнтам, які опинилися в скрутних умовах. Серед клієнтів можуть бути помираючі люди та ті, хто поніс втрату. Тому важливо визначити перелік тих знань та практичних компонентів, які необхідні для соціальних працівників для виконання їх функцій. По-перше, соціальні працівники потребують знання про: 1. Дані емпіричних дослідженнь стосовно психологічних реакцій помираючих та тих, хто поніс втрату; відомості про групи ризику, тобто клієнтів, в яких реакції можуть розвиватися за патологічними ознаками. 2. Інтерпретацію даних емпіричних досліджень, можливість використовувати цю інформацію на практиці. 3. Дані емпіричних досліджень стосовно втручання соціальних працівників в долю людей, які понесли втрату або знаходяться у важкому стані; питання визначення статусу, влади, повноважень, відповідальності за прийняття рішень, організаційних вимог щодо діяльності соціального працівника в даних умовах, політики закладів, які представляє соціальний працівник. 4. Власний особистісний та професійний досвід переживання втрат та ставлення до втрат; власну екзистенціальну модель помирання та стану понесення втрати.
По-друге, соціальні працівники повинні вміти виділити фокус інтервенції: 1. Індивідуум; (помираючий; чи людина, яка понесла втрату) 2. Група; (помираючий і той, хто поніс втрату, сім’я, соціальне оточення, громадські ресурси). 3. Інші професійні працівники; (медичний персонал в лікарні чи в громаді, соціальні працівники, працівники жеків). 4. Люди; (непряма інтервенція через зміну ставлення та зростання впевненості розуміння помираючих та тих, хто поніс втрату). 5. Організація; (вплив політики, розміщення ресурсів).
По-третє, соціальні працівники повинні діяти так, щоб їх бачили: 1. як таких, які заслуговують на довір’я; які не уникнуть страждання і мінімізують біль клієнта; 2. як таких, які є надійними; які не відцураються, будуть розсудливими, систематичними та послідовними у роботі; 3. як таких, які дотримуватимуться конфіденційності; не будуть збентеженими, сором’язливими, невпевненими; 4. як таких, що є уважними; слухатимуть, будуть доступними, рагуватимуть на натяки; 5. як таких; які намагатимусть зрозуміти значення ситуації, в якій опинився клієнт, будуть аналізувати, вивчати, досіджувати події і намагатися приймати єдино правильні рішення.
По-четверте, соціальні праціники повинні вміти: 1.спілкуватися вербально та невербально з клієгтами та колегами по професії; 1. аналізувати, переводити стан проблеми у визначений, з яким можна працювати далі; 2. звільнитися від почуттів страху та втрати контролю; 4. пояснити відчуття клієнта, потреби та почуття по відношенню до інших; 5. роз’яснити процеси взаємодії між клієнтами та іншими, в групах; 6. заохочувати визнання втрати, створення нових відносин, розвиток контролю та самоповаги; 7. просуватися вперед, ставити цілі, визнавати альтернативні джерела допомоги та незалежність. Робота з помираючими та тими, хто поніс втрати, не вимагає унікальних методів. Та така робота, насправді, потребує готовність соціального працівника практично вирішувати важливі екзистенгціальні питання про смерть та втрату.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етичні принципи психотерапії» з дисципліни «Технології соціально-психологічної роботи з клієнтами, які схильні до суїциду»
