За своїм змістом і формою психологічні засади військової дисципліни діляться на дві групи — індивідуальну і колективно-групову. Психологічні засади індивідуальної військової дисципліни: а)особистісна дисциплінованість воїна; б)забезпечення дисциплінованості підлеглого командиром; в)колективно-групова, соціально-психологічна підтримка індивідуальної дисциплінованості військовослужбовців взагалі і кожного конкретного їхнього вчинку зокрема. Колективна дисципліна, на відміну від індивідуальної, являє собою нормативно керовану урегульованість групової поведінки і додатково до неї спирається на такі психологічні засади: а)особистісні якості, авторитет і професійну підготовленість командирів (начальників); б)сукупність спеціальних колективних поглядів, думок, ставлень, настанов, предметом і змістом яких є певні аспекти військової дисципліни, у тому числі — норми поведінки особового складу; в)ряд колективних традицій, що закріплюють конкретні правила і стереотипи поведінки військовослужбовців у підрозділі; г)зміст соціально-психологічних явищ військового колективу, що дає змогу його дисциплінованим членам ефективно впливати на поведінку недостатньо дисциплінованих. Всі названі ланки утворюють комплексний соціально-психологічний механізм саморегулювання колективної поведінки, здатний підтримувати чіткий порядок. За наявністю такого механізму завдання командира полягає в тому, щоб на цей механізм спиратися, вдосконалювати його, але в жодному випадку не підміняти і не ігнорувати його дії. Вирішальною ланкою в психологічних засадах військової дисципліни є дисциплінованість, яка віддзеркалює її суб'єктивний бік. Вона знаходить відображення в тому, що дії воїна збігаються з нормами і вимогами військової дисципліни. Це означає те, якою мірою воїн, як особистість, внутрішньо сприймає всі правила і норми армійського життя, яке його до них ставлення та якою мірою все це сприяє підтримці суворого статутного порядку, високої бойової і мобілізаційної готовності підрозділу (частини), беззастережному виконанню ним наказів та розпоряджень командирів (начальників). Дисциплінованістю заведено називати комплексну якість особистості воїна, роль якої полягає в самоорганізації і саморегуляції поведінки через приведення її у відповідність із статутними і загальновизнаними моральними нормами та правилами поведінки. За своїм змістом це — психічне віддзеркалення норм права, основних вимог і принципів воїнського етикету, високоморальної поведінки та військової дисципліни у особистісних якостях воїна. У міру засвоєння, усвідомлення і сприйняття воїном цього змісту формується його дисциплінованість, що виявляється у його здатності керувати своєю поведінкою, власною діяльністю відповідно до вимог законодавства України, загальновійськових статутів, воїнського етикету і загальновизнаних норм поведінки в суспільстві. Ознаки дисциплінованості воїна: — усвідомлення воїном вимог Військової присяги і статутів з позицій громадських потреб; — розуміння особистої вагомості дисципліни та її сприйняття; — беззастережне сприйняття ним статутних вимог, їх підтримка і схвалення; — стійка, самоорганізована і впорядкована поведінка, приведена до суворої відповідності з мораллю і статутними нормами. Таким чином, у дисциплінованості воїна органічно поєднуються два боки: внутрішній і зовнішній. Внутрішній бік дисциплінованості відіграє провідну роль, оскільки вимоги військових статутів, накази командирів без особистого сприйняття не можуть стати регулятором поведінки воїна. Цей бік, як будь-яке Інше психічне явище, має складну психічну структуру, яка включає знання, навички, вміння і звички дисциплінованої поведінки, а також мотиви, мотивації й настанови, якими керується воїн у власній поведінці. Основою дисциплінованості військовослужбовців є знання. Оскільки дисципліна ґрунтується на усвідомленні кожним із них військового обов'язку, розумінні завдань, які стоять перед Збройними силами України, а також знанні вимог, що висуваються суспільством людині, нормами воїнського етикету і загальнолюдської моралі до її поведінки у військовому середовищі. Найважливішим чинником у психологічній структурі дисциплінованості є переконання. Відомо, що для того, щоб особистість була дисциплінованою, одних знань недостатньо. Необхідні переконання, сформовані на основі наукових знань. Переконаннями є такі знання, які для воїна мають особистісний смисл, які ним пережиті, сприймаються і не викликають у нього негативних реакцій. Антон Макаренко наголошував, що дисциплінованою людиною ми маємо називати тільки того, хто завжди, за будь-яких обставин зможе вибрати правильну поведінку, найбільш корисну для суспільства, і знайде в собі рішучість поводити себе так до кінця, незважаючи на жодні труднощі і неприємності. Але сьогодні, коли в українському суспільстві панує правовий нігілізм, сформувати у військовослужбовців правову свідомість, яка має складати фундамент дисциплінованої поведінки військовослужбовця, дуже важко. Нажаль, існує також проблема правової некомпетентності командирів (начальників). Переконання, закріплюючись у свідомості воїна у вигляді норм дисциплінованої поведінки, спонукають його поводити себе згідно зі статутними вимогами, допомагати командирам у зміцненні порядку й організованості. Досвід показує, що розвиток переконань у людини йде повільніше, ніж засвоєння нею певної суми знань. Процес перетворення знань у глибокі переконання складний, внутрішньо суперечливий і тому вимагає від вихователя наполегливої праці. Суттєвим чинником у психологічній структурі дисциплінованості воїна є навички, тобто дії, що автоматично виконуються і являють собою складову частину свідомої діяльності. Навички, які стали стійкою внутрішньою потребою воїна, перетворюються у звички, які також відіграють велику роль у процесі формування дисциплінованості. «Наше завдання — не тільки виховувати у собі правильне, розумне ставлення до питань поведінки, — наголошував Антон Макаренко, — але ще й виховувати правильні звички, тобто такі звички, коли б ми діяли правильно зовсім не тому, що сіли і подумали, а тому, що інакше ми не можемо, тому, що ми так звикли. І виховання цих звичок — значно складніша справа, ніж виховання свідомості». Формуванню навичок і звичок дисциплінованої поведінки сприяє статутний порядок у підрозділах (частинах), повсякденне виконання особовим складом вимог статутів, настанов І інструкцій, ефективна організація всіх видів його діяльності, й особливо — бойової підготовки, бойового чергування і вартової служби. Отже, знання, переконання, навички та звички дисциплінованої поведінки перебувають у безпосередній залежності один від одного і виявляються у процесі дисциплінованої поведінки воїна в своїй єдності. Провідна роль у цій єдності належить знанням. На основі знань формуються і розвиваються переконання, навички і звички, які, в свою чергу, розширюють, поглиблюють і закріплюють знання. При цьому, чим глибше воїн засвоює знання, тим успішніше в нього утворюються стійкі навички й уміння, що дають йому підстави чітко діяти і виявляти високу дисциплінованість і організованість за будь-яких обставин. Дисциплінованість військовослужбовця невід'ємно пов'язана з мотивами і мотиваціями його діяльності. Встановлено, що існує прямий позитивний зв'язок між зрілістю мотивації і дисциплінованою поведінкою воїна. Формування мотиву дисциплінованої поведінки — це розвиток у воїнів потреби наслідувати певну модель поведінки, яка міститься у вимогах статутів і воїнського етикету. Вони, без їхнього свідомого сприйняття воїном, не можуть стати внутрішнім мотивом його свідомої поведінки. При поглибленому вивченні мотивації дисциплінованої поведінки воїнів можна побачити, що поведінка може бути детермінованою мотивами, різними за ступенем зрілості. Командирам обов'язково треба розрізняти рівні зрілості мотивації дисциплінованої поведінки військовослужбовців, оскільки тут міститься ключ до відгадки рівнів їх дисциплінованості. Ці мотивації можна звести до чотирьох груп; 1. Свідома мотивація— визначається такими соціально вагомими мотивами, як: почуттям обов'язку, бажанням оволодіти конкретною військовою спеціальністю, намаганням сумлінно виконувати свій громадянський обов'язок і отримати особистісний та професійний розвиток тощо. На основі такої мотивації воїн оцінює вимоги військових статутів і накази командирів як суспільно необхідні та особисто вагомі. 2. Критична мотивація — спонукає воїна до дисциплінованої поведінки через те, що він боїться покарання або інших негативних наслідків за невиконання вимог, що висуваються до нього. Причина такої мотивації — неусвідомлення воїном суспільної необхідності дотримання цих вимог, особливо —статутних. Ця мотивація є найнеефективнішою, бо ускладнює формування у воїнів дисциплінованості. Побоювання воїнів отримати догану не є сильним мотивом дисциплінованості. Воїни з такою мотивацією здійснюють значну кількість дисциплінарних провин. Така поведінка досить стала і пригнічує статутну мотивацію. 3. Конформна мотивація — характерна для тих, хто ще не усвідомив вимог військових статутів, воїнського етикету. їхня поведінка нестійка і тому піддається впливу інших, як правило, недисциплінованих воїнів. Така мотивація особливо характерна для воїнів першого періоду служби, які вже прийшли в армію з викривленою настановою щодо вимог військової служби та виявів порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями. Такі воїни цих порушень просто чекають, а коли вони виявляються, то терпляче переносять. Інколи такі вияви вони вважають нормальним явищем. 4. Прагматична мотивація — визначається намаганням воїна за дотримання вимог військової дисципліни досягнути своєю поведінкою певних пільг, переваг і прихильності командира. Отже, рівень дисциплінованості військовослужбовця обумовлений першою чергою внутрішніми чинниками, тобто розвитком мотивів і мотивації статутної поведінки. Виходячи з цих типів мотивації дисциплінованої поведінки воїнів, можна визначити такі рівні дисциплінованості: високий, середній, низький. Високий рівень дисциплінованості викликаний соціально вагомими мотивами і мотивацією та характеризується високим рівнем розвитку навичок, звичок і вмінь дисциплінованої поведінки. За своєю суттю — це свідома дисциплінованість. Такі воїни у 3,5 рази рідше порушують військову дисципліну, навички та звички статутної поведінки розвиваються у них в 4 рази швидше. Воїни, які мають середній рівень дисциплінованості, організують свою поведінку на основі мотивів і мотивації наслідування товаришів по службі, командирів (начальників). Сталість їхньої поведінки значно нижча, вони зазнають тиску з боку недисциплінованих воїнів. Ставлення до своїх обов'язків у цілому позитивне. При низькому рівні дисциплінованості соціально вагомі мотиви і мотивації у воїнів розвинуті слабо. Вони значною мірою на їхню поведінку не впливають. Такі воїни найчастіше порушують військову дисципліну. Суттєвою психологічною проблемою є настанови особистості воїна, які у дисциплінованій поведінці воїна відіграють вирішальну роль. Живучість порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями є яскравим прикладом того факту, наскільки вони можуть впливати на поведінку людини у військовому середовищі. Ці порушення, як правило, породжені антидисциплінарними настановами, які формують у військовослужбовців викривлене уявлення про цілі і смисл військової служби, сприяють розвитку неправдивого колективу і кругової поруки, дезорганізують військову діяльність, нормальне спілкування і поведінку особового складу. Часто з цими фактами мають справу призовники, які до військової служби духовно не готові. їм такі настанови дають можливість «виправдовувати» будь-які випадки порушення військової дисципліни. Як наслідок формується субдисципліна особового складу певного підрозділу, яка має не тільки антигуманний характер, а й — антизаконний. Розвитку такої викривленої культури поведінки військовослужбовців сприяють також такі різноманітні соціальні відхилення нашого суспільства, як пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція. Отже, зовнішній бік дисциплінованості є похідним від її внутрішнього боку та виявляється у виконавчих елементах поведінки військовослужбовця. Вище викладене переконує нас у тому, що фундаментом дисциплінованої його поведінки є знання, навички, звички, уміння, мотиви, мотивації і настанови, які безпосередньо впливають на дисципліновану поведінку воїна. Формування дисциплінованості — це складний педагогічний процес. Антон Макаренко справедливо розглядав дисципліну як загальний результат всієї виховної роботи або як її продукт. Він наголошував, що поведінка є досить складним результатом не лише самої свідомості, а й знання, сили, звички, хоробрості, здоров'я і найголовніше— соціального досвіду. У дисциплінованості синтезовано відбиваються всі провідні риси особистості в цілому і якості її характеру. Ось чому дисциплінованість військовослужбовця перебуває в тісній залежності від рівня розвитку всіх провідних рис та якостей особистості.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психологічні засади військової дисципліни» з дисципліни «Військова психологія»
