До вербальних методів належать: переконання, навіювання, психологічна консультація. Головне їх призначення полягає в тому, щоб формувати правильне уявлення про необхідні зміни у психіці воїнів і психології військового колективу та викликати їх. Переконання — один із основних методів психологічної підготовки, який забезпечує ефективність усіх інших методів, а також лежить в основі діяльності та поведінки воїна. Переконаннями є такі знання, які мають для нього особистісний смисл, тобто вони формують його свідомість і світогляд, регулюють світосприйняття і світорозуміння. Переконання звернене до логіки та розуму воїна. У роботі з особовим складом офіцерові допомагає знання основних умов ефективності переконання: — особиста переконаність офіцера та його захопленість військовою справою; — всебічна та досконала професійна підготовленість і компетентність; — знання й уміле використання індивідуально-психічних особливостей воїнів та елементів психології військового колективу; — уміння контактувати з підлеглими, здобувати їхню довіру та виливати на них; — логіка, ясність та правдивість у викладанні матеріалу; — відвертість, емоційність і власний оптимізм; — уміння доводити, заперечувати та пояснювати різноманітні твердження, уміло використовуючи факти й приклади; — дотримання правил педагогічного такту тощо.
Переконання перебуває у тісному зв'язку зі світоглядом, емоціями, почуттями та волею воїна, безпосередньо впливає на зміст мотивації діяльності воїна та формує його настанову й життєві орієнтири. Переконаність — основа таких вольових рис, як мужність, рішучість, вірність ідеалам, стійкість, цілеспрямованість, послідовність, що допомагають воїнові успішно оволодівати необхідними військово-професій-ними навичками і вміннями, успішно долати труднощі військової служби та сучасної війни. Навіювання, яке спрямоване до підсвідомості військовослужбовця, розраховане на некритичне сприйняття інформації та має на меті сформувати відповідні мотиви поведінки та діяльності. Різниця між переконанням і навіюванням полягає в тому, що перше спрямоване до логіки й розуму воїна, а друге — до підсвідомості й почуттів, на некритичне сприйняття певної інформації. Навіювання — закономірне психічне явище, що ґрунтується на особливій властивості людини — сугестивності (нахил до навіювання), яка тією чи іншою мірою притаманна кожній людині, з часом вона стає характеристикою воїна, психіці якого властиві такі сприятливі до навіяння риси, як невпевненість у собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності, покірність, довірливість, сором'язливість, полохливість, надмірна вразливість та емоційність, низький темп психічної діяльності. Сугестивність —~ це нормальна властивість психіки воїна, але надмірна сугестивність, а особливо за критичних обставин, може викликати дезорганізацію поведінки та паніку, і тому є вкрай небажаною. Протилежною рисою сугестивності є критичність (табл. 14-3).
Табл. 14-3. Сугестивність
Низька сугестивність Висока сугестивність сильний тип нервової системи слабкий тип нервової системи швидкий темп психічної діяльності повільний темп психічної діяльності , інтроверт екстраверт скептичний довірливий спокійний тривожний затятий податливий високий рівень спрямування до самовираження низький рівень спрямування до самовираження творче мислення репродуктивне мислення прагнення до самостійності прагнення працювати шаблонно
Навіювання можна успішно застосовувати в практиці психологічної підготовки з метою активізації психічних резервів особового складу, формування настанов на успішне подолання труднощів військової служби взагалі й сучасного бою зокрема. Воно може здійснюватись у двох формах: гетеросугестії (сторонній вплив) та автосугестії(самонавіювання). Об'єктом гетеросугестії може бути як окрема особистість, так і колектив. Джерелом навіювання може бути офіцер, військовий колектив, інші групи військовослужбовців, елементи психології військового колективу, ЗМІ тощо. Автосугестія передбачає поєднання в одній особі суґестора (джерело навіювання) та сугеренда (об'єкт впливу). Для опанування автосугестією необхідно навчити воїнів техніці автотренінгу. Навіювання досягається вербальними та невербальними засобами. До вербальних засобів належать слова та інтонація. У навіюванні величезний вплив на психіку воїна має слово. Особливо таке, що свідчить про небезпеку. Наприклад, гучно промовлене слово «обережно» примушує воїна миттєво зосередитися. Слово та пов'язаний із ним збуджувальний образ створюють у корі головного мозку потужний центр збудження, який, у Свою чергу, призводить до сповільненої діяльності інших частин головного мозку. При цьому навіяна думка стає єдиною у свідомості та підсвідомості, особливо за критичних обставин. Інтонація відіграє важливу, а в екстремальних умовах — вирішальну роль. За допомогою інтонації відбувається передання почуттів, що призводить до посилення ступеня впливу. В організації процесу навіювання офіцерові слід обов'язково це враховувати. До невербальных засобів навіювання належать міміка, пантоміміка, жести, дії, фактори навколишнього середовища. Тому офіцер має також зважати на середовище, в якому відбувається навіювання, на власну поведінку, міміку та пантоміміку. Невербальні засоби мають навіть більший вплив, ніж вербальні, тому командир має вміло застосовувати різноманітні кольори, за потреби — відповідний музичний супровід для посилення ефекту навіювання. У зв'язку з цим постає питання про методи навіювання. Вони поділяються на прямі та посередні, а також на навмисні й ненавмисні. Пряме навмисне навіювання полягає у використанні офіцером спеціальних «словесних формул», які закарбовуються в підсвідомості підлеглого і стають активним елементом його свідомості тa поведінки. При застосуванні посередніх засобів зміст навіювання вкладається до повідомлення у замаскованому вигляді й сприймається воїном мимовільно. Залежно від стану об'єкта навіювання поділяються на: навіювання в бадьорому стані, уві сні, гіпнотичне та пост гіпнотичне. Причому навіювання під час гіпнозу сильніше, порівняно з навіюванням у бадьорому стані. Воно допомагає переборювати нав'язливі стани, фобії, страх, які виникають у бойовій обстановці. Останніми роками в деяких закордонних арміях впроваджено методи штучного впливу на поведінку та дії військовослужбовців із застосуванням електронного маніпулювання мозком за допомогою ультразвуку й мікрохвильового випромінювання. Створено цілі програми людської поведінки з використанням комп'ютеризованої технології у поєднанні з гіпнозом та іншими засобами впливу на психіку. Для того щоб людина не замислювалася про те, що її поведінку штучно запрограмовано, організм піддають впливу наркотичних речовин, електрошоку, подовженого сну.
Завершуючи аналіз цього методу, слід наголосити, що навіювання є сильнодійним методом психологічної підготовки воїнів. Його ефективність визначається особистими якостями офіцера; якостями особистості піднавіюваного; стосунками, що складаються між ними; засобами побудови повідомлення. Своєчасно надана психологічна консультація поширена за кордоном, де розроблено відповідні методики та технології, і є одним із найважливіших методів психологічної допомоги. Психологічна допомога сприяє зняттю психічної напруженості в колективі та в поведінці окремого воїна, пошукові оптимальних моделей поведінки в критичних ситуаціях. За допомогою спеціально організованого процесу спілкування психологічна консультація сприяє усвідомленню воїном критичної ситуації, актуалізації її причин, мобілізації додаткових сил та резервів для її подолання. Розв'язання кожної проблеми під час психологічної консультації потребує від офіцера відповідного настрою та виконання таких умов: — налагодження взаєморозуміння між офіцером і воїном, який звернувся за допомогою; офіцер має переконати воїна, що прагне допомогти і щиро зацікавлений його проблемами; — створення доброзичливого морально-психологічного мікроклімату, коли воїн має можливість відверто висловитися; — формування настанови на заспокоєння; — допомога воїнові усвідомити причини ситуації, що склалась, і організувати спілкування таким чином, щоб воїн сам поставив собі психологічний діагноз; — допомога воїнові розробити план його подальшої поведінки, виходячи із ситуації, що склалася; — закріплення настанови військовослужбовця на виконання ухваленого рішення за допомогою переконання або навіювання. Таким чином, професійна майстерність офіцера, його глибоке знання психології особистості та спілкування, уміння побачити проблему очима воїна, вміле використання різноманітних прийомів психологічного впливу забезпечують успіх психологічного консультування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вербальні методи» з дисципліни «Військова психологія»
