Одним з найважливіших шляхів підвищення ефективності спілку¬вання у військовому середовищі є його оптимізація. її необхідність ви¬никає тоді, коли мають місце міжособистісні і внутрішньоособистісні конфлікти, спостерігається самозаспокоєність особового складу, коли необхідний пошук додаткових внутрішніх резервів активізації особо¬вого складу для формування здорового морально-психологічного клі¬мату у підрозділі. У ряді випадків виникає також необхідність подолан¬ня бар'єрів спілкування. Якщо звернутися до досвіду добре відпрацьованих, ефективнодій-них груп в умовах високозначущої діяльності військових колективів, у найбільш узагальненому вигляді завдання оптимізації спілкування в підрозділі містять: — попередження (або зняття) надмірно агресивної поведінки лідерів та сублідерів щодо низькостатусних воїнів; — цілеспрямоване створення ситуації термінового «щадного» охоронного режиму спілкування для найбільш нестійких і легковразливих членів колективу; — активізацію спілкування ведених із високостатусними (і най¬більш підготовленими) воїнами та зменшення ймовірності конфліктів між ними; — затвердження гуманних і демократичних принципів спіл¬кування між різними категоріями особового складу. Для оптимізації спілкування у військовому середовищі можуть бути застосовані три основні підходи: 1) реорганізація структури групи (зміна складу, перегрупуван¬ня та перестановки військовослужбовців у різних сполучен¬нях); 2) цілеспрямована реконструкція завдань; 3) безпосередня регламентація характеру взаємодії військово¬службовців з метою їх термінової взаємної адаптації. У загальному вигляді оптимізація спілкування військовослужбовців через організацію їх спільної діяльності здійснюється через: — виділення ситуацій, які сприяють, стимулюють або, навпа¬ки, блокують, погіршують, навіть виключають ті чи інші форми взаємних впливів; — виключення небажаних (невизначених, конфліктогснних) форм предметно-практичної взаємодії військовослужбовців; — практикування нових форм взаємодії з орієнтуванням на реальні ресурси військовослужбовців або утворення умов для найповнішого вияву набутих умінь або компенсації від¬сутніх. У процесі спілкування можуть бути застосовані такі способи впливу на групу: зараження, навіювання, переконання, інформування, насліду¬вання тощо. Зараження — це спосіб впливу, що інтегрує навіть великі маси воїнів. Зараження визначається як несвідоме, мимовільне охоплення індивіда певним психічним станом. Навіювання — це цілеспрямований, неаргументований вплив одного воїна на іншого або на групу. Воїн, що сприймає інформацію, не здатний критично її оцінити. На відміну від зараження, навіювання не передбачає переживання ідентич¬них емоцій великою групою осіб. Цей процес має однобіч¬ний характер. Навіювання виробляється мовним впливом і прагне до сприйняття індивідом інформації на необгрунто¬ваному висновку. Навіювання належать до смоційно-вольо-вої сфери. Ступінь навіювання залежить від віку (діти є податливішими за дорослих), стану здоров'я (втомлені та послаблені легше піддаються навіюванню) та інших соці¬ально-психологічних факторів. Переконання — специфічний компонент у структурі особис¬тості й спосіб свідомо організованого соціально-психоло¬гічного впливу на психіку ззовні. Як спосіб впливу переко¬нання базується на системі логічних доказів та передбачає усвідомлені взаємини того, хто сприймає, залежить від його зацікавленості в одержаній інформації та усвідомленні про¬блеми. Інформування також с способом впливу в процесі спілкуван¬ня. Порівняно з переконанням цей спосіб слабший. Живу¬чи у суспільстві, людина постійно потребує інформації про події, що відбуваються. Якщо ця потреба задовольняється не повністю або не задовольняється зовсім, люди самі на¬магаються пояснити емоційно забарвлені ситуації. Таким чином, виникають чутки, під якими розуміють повідомлен¬ня. Чутки виходять від однієї або кількох осіб, стосуються деяких подій та нічим не підтверджуються. Чутки виника¬ють, як правило, у погано організованому військовому ко¬лективі (групі) і готують його членів до санкціонування пев¬них дій. При цьому розрізнюють чутку-«лякало», яка по¬роджує страх; агресивну, яка викликає у воїнів вороже став¬лення до кого-небудь або чого-небудь; чутку-бажання, яка видає бажане за дійсне. З чутками борються за допомогою своєчасного інформування членів військового колективу (групи) про всі важливі події, як внутрішні, так і зовнішні. Наслідування — спосіб впливу, який виявляється як на інди¬відуальному, так і груповому рівні й полягає у відтворенні поведінки, яка демонструється. Особливу роль відіграє на¬слідування в розвитку дитини, де воно слугує способом опанування світу. Певною мірою ця функція зберігається і в дорослої людини. За відсутності інших способів опану¬вання будь-якою дією наслідування може з успіхом викори¬стовуватися для засвоєння професійних прийомів або ін¬ших навичок. Наслідування може стосуватися поведінки окремого воїна та норм поведінки, які вироблені групою.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оптимізація спілкування у військовому середовищі» з дисципліни «Військова психологія»
