У процесі передання й приймання інформації між партнерами по спі¬лкуванню відбуваються, нажаль, її суттєві втрати. Часто, передаючи ін¬формацію, ми думаємо, що слухачі засвоюють її майже на 100 %. На¬справді це не так. Багато інформації втрачається з різних причин. Це до¬бре показує Абраам Моль у книжці «Соціодиналііка культури». При¬чиною цих втрат є різні бар'єри. Уявімо, наприклад, що офіцер задумав передати певну інформацію, яка мас набути словесних форм (внутрішня мова), про військовий об'¬єкт військовослужбовцям строкової служби. Бар'єром на цьому шляху стає межа уяви офіцера про цей військовий об'єкт (перекодування думки в слова). При цьому втрачається приблизно до 30 % інформації. Інший бар'єр — активний мовний фільтр, словниковий запас офіце¬ра. Набуває мовних форм тільки 80 % тієї інформації, яка стосується військового об'єкта, тобто перекодована на внутрішню мову. Ще один бар'єр — словниковий запас реципієнта (військовослуж¬бовця строкової служби). Безперечно, з огляду на різні обставини, у тому числі й освітні та життєві, збіг словникового запасу комунікатора (офіцера) і реципієнта (військовослужбовця строкової служби) різний. Залежно від словникового запасу реципієнт сприймає майже 70 % ви¬словленої інформації. Обсяг цих втрат залежить від уміння слухати і концентрувати увагу, не дозволяючи собі відволікатися на сторонні по¬дразники. Інші втрати інформації виникають через необхідність перекладу того, що почуто, в образи уяви, тобто від здатності реципієнта розуміти значення слів. При цьому втрачається майже 60 % інформації, почутої реципієнтом. Подальші втрати відбуваються за рахунок обмеженості обсягу нам 'яті. Не все зрозуміле залишається в пам'яті. Отже, у ході монологічного спілкування (лекція, бесіди) у слухачів залишається в пам'яті близько 20 % інформації* За умов людської комунікації можуть виникати специфічні комуні¬кативні бар 'єри, пов'язані із вразливими місцями в будь-якому каналі комунікації або з помилками у кодуванні чи декодуванні. Вони мають соціальний або психічний характер. З одного боку, такі бар'є¬ри можуть виникати через відсутність єдиного розуміння ситуації спілку¬вання, зумовленого не просто різною «мовою», якою говорять учасники комунікативного процесу, а відмінностями глибшого плану. Це можуть бути соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності, які не тільки при¬зводять до різної інтерпретації одних і тих самих понять, а й взагалі до різного світосприймання, світорозуміння. Такі бар'єри породжені об'єктивними соціальними причинами, належні¬стю партнерів до різних соціальних груп. Комунікація в цьому випадку де¬монструє тількгТтс, що вона є стороною спілкування. Зазвичай процес кому¬нікації здійснюється і за наявності таких бар'єрів. Але за цих обставин вся ситуація комунікативного акту значно ускладнюється. З іншого боку, бар'єри під час комунікації можуть мати виражений психічний характер. Вони виникають або внаслідок різних індивідуально-психічних особ¬ливостей партнерів по спілкуванню (наприклад, скритність одного, соро¬м'язливість іншого, наявність «некомунікабельних» рис третього тощо), або через якісь особливі соціально-психологічні взаємини, що склалися між партнерами (антипатія, недовіра один до одного). У цьому разі досить чітко простежується і той зв'язок, який існує між спілкуванням і стосунками між партнерами. Розв'язати таку проблему можна через навчання спілкуванню завдяки використанню соціально-психологічного тренінгу. У ході комунікації відбувається не тільки передання інформації, а й соціальна орієнтація учасників. На думку Б.Ф. Поршнева, поширення інформації в суспільстві відбувається через своєрідний «фільтр» дові¬ри або недовіри. Цей фільтр діє так, шо абсолютно істинна інформація може стати неприйнятною, а хибна — прийнятною. Психологічно важ¬ливо з'ясувати, за яких обставин той чи інший канал інформації може бути блокований цим фільтром. Адже існують різні засоби, які допома¬гають прийняттю інформації, послабленню або підсиленню дії філь¬трів. Сукупність таких засобів А.А. Брудний називає фасцинацією, під якою розуміються спеціально організовані засоби впливу для зменшен¬ня втрат семантично значущої інформації під час її сприймання реципі¬єнтами і підвищення довіри до неї. Засоби фасцинації відіграють роль підсилювача семантично значущої інформації, створюючи їй додаткове «тло», яке частково долає фільтр недовіри. Прикладом таких засобів може бути музичний супровід повідомлення, просторовий або кольо¬ровий супровід дії тощо. У людських культурах сформовані різні традиції спілкування лю¬дей. Наприклад, правила поведінки, зовнішні стосунки між людьми в українському суспільстві, манери, оформлення зовнішності, церемоніал і порядок процедур і ритуалів спілкування називається українським етикетом. Основні положення цього етикету містяться у книзі Н.І. Бу¬гай «Український етикет» (К., 2000) [14]. Цікавою щодо цього є японська культура, в якій дуже поширена ввічли¬вість. Японець намагається не допускати занадто категоричних формулю¬вань, висловлювань. Той, хто говорить, не стверджує: «Я вважаю, що...», а говорить: «Мені здасться, що..г». Ті, хто обговорюють проблему, не зая&ая-ють, що попередній оратор не має рації. Просто думка одного підхоплюєть¬ся і розвивається у висловлюванні іншого з певними змінами. Тому в по¬всякденному житті з двох фраз «будь-ласка, встаньте» і «чи не встанете Ви» з точки зору японця прийнятнішою буде друга фраза, оскільки вона не має характеру примусу, залишає свободу вибору. Інакше кажучи, у процесі спілкування обов'язково мас бути взаємо¬розуміння між його учасниками. Це передбачає не тільки сприймання зовнішніх ознак партнера по спілкуванню, а й зіставлення їх з його осо-бистісними характеристиками та інтерпретацію на цій підставі його поведінки. Все це становить зміст перцептивного боку спілкування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бар'єри спілкування» з дисципліни «Військова психологія»
