Разом з іншими методами використовується і метод опитування. Метод опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетування) базується на ці¬леспрямованому отриманні інформації через усне або письмове опиту¬вання. Він передбачає такі вимоги: — заздалегідь розробленої програми прямих та опосередко¬ваних запитань; — забезпечення лаконічного формулювання, однозначності та конкретності запитань, а також їх послідовності від прос¬тих до складних; — розробки надійної системи критеріїв оцінок запитань; — забезпечення офіцером-дослідником умов і ситуацій, що стимулюють та заохочують військовослужбовців до відпо¬відей; — забезпечення офіцером-дослідником зручної форми фікса¬ції відповідей та їх обробки. Бесіда у військовій психології — емпіричний метод одержання інформації через мовну комунікацію. Вона є допоміжним методом психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окремих випадках бесіда — це основний засіб отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб уведення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації. Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша пе¬редбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію. Неформалізована бесіда провадиться за гнучкішою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грунтуючись на ситуації, яка склалася. У ході такої бесіди, як правило, можна досягти тісного кон¬такту між дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню повні¬шої та глибшої інформації. Вимоги до методу бесіди:' 1. Конкретне визначення дослідником мети бесіди. 2. Чітке планування системи запитань, яка має відповідати ін¬дивідуально-психічним особливостям досліджуваного, бути зрозумілою, динамічною і конкретною. Крім того, у ході бесіди зміст запитань має залежати від змісту відповідей вій¬ськовослужбовця. 3. Бесіда має бути невимушеною і доброзичливою. 4. Офіцер-дослідник має дотримуватися таких правил спілку¬вання з досліджуваним:
— ставити військовослужбовцеві прямі й опосередковані запитання; — уникати неконкретних запитань, враховуючи психічний стан співрозмовника; — прийняти думку досліджуваного; — враховувати думку досліджуваного; — виявляти до нього педагогічний такт. 5. Не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані. 6. Обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто цьо¬му не заважав. Бесіда — це своєрідний (образний) вид спілкування, це наука і мис¬тецтво водночас, що мають базуватися на знанні психіки військовослуж¬бовця й постійно удосконалюватися. Інтерв'ю у військовій психології є способом отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. В основі інтерв'ю лежить звичайна бесіда. Проте, на відміну від неї, ролі співбесідників закріплені, нормовані, а цілі задані «ззовні» про¬грамою та завданнями психологічного дослідження. Специфіка інтер¬в'ю полягає в тому, що отримана інформація певною мірою формуєть¬ся в процесі спілкування офіцера-дослідника з опитуваним, а отже, несе на собі слід цього спілкування. Від характеру останнього, від тісноти контакту і ступеня взаєморозуміння сторін у багатьох випадках зале¬жить успіх інтерв'ю, повнота і якість отриманої інформації. Розрізняють два види інтерв'ю: вільні — нерегламентовані темою та формою бесіди, та стандартизовані — за формою вони близькі до ан¬кети із закритими запитаннями. Проте межі між цими видами рухомі (з цього приводу окремі автори виділяють також напівстандартизоване інтерв'ю) і залежать від складності проблеми, мети й етапу дослідження. Цей метод застосовується для: — формулювання робочої гіпотези на ранніх стадіях дослід¬ження; — збирання даних; — доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами. Анкетування — метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. Анкета — впорядкований за змістом і формою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з'ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та осо¬бистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформа¬ції та способів їх отримання використовуються різні типи анкетування: — суцільне (охоплюються великі групи військовослужбовців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних); —усне (за типом інтерв'ю) та письмове (робота з бланковими анкетами); — індивідуальне та групове; — безпосереднє (за умовою безпосередньої взаємодії) та за¬очне (поштою, телефоном тощо). Для будь-якого типу анкетування необхідне попереднє розв'язання двох методичних проблем: по-перше, визначення обсягу та забезпечен¬ня однорідності вибірки; по-друге, забезпечення репрезентативності вибірки. Ці параметри дослідження зумовлюють його завершеність та достатність. Анкетування має забезпечувати отримання таких відпові¬дей, які є правдивими стосовно й опитуваного, і проблеми досліджен¬ня. Тому суттєве значення має побудова анкети на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, і відповідно до цього оби¬раються параметри оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що мають ставитися. Отже, надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов: — відповідності запитань програмі дослідження; — вилучення «зайвих» та відбору необхідних запитань; — додержання правил розвитку теми; — ясності формулювання запитань, їх однозначності; — чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях); — достатнього простору для відповідей на відкриті запитання; — однозначності усіх елементів виміру в часі, частоті подій, згоді-незгоді («так» чи «ні») із запропонованими варіанта¬ми відповідей; — відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь; — наявності контрольних запитань; — наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особис¬тих та неособистих запитань. Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шля¬хами: повторним опитуванням за тією самою процедурою і тих самих осіб (так визначається стійкість інформації); контролем даних анкетно¬го опитування іншими методами (опитуванням третіх осіб, спостере¬женням, бесідою тощо). Правила формулювання запитань: — кожне запитання має бути логічно окремим; — слід уникати маловживаних, іноземних слів, вузькоспеці¬альних термінів і слів з подвійним значенням; — не можна ставити занадто довгі запитання; — якщо запитання стосується того, з чим опитуваний недо¬статньо ознайомлений або не знає спеціальних термінів, слід зробити відповідне роз'яснення; — кожне запитання має бути конкретним; — докладно вказувати всі можливі варіанти відповідей, які необхідно мати на увазі опитуваному, або не вказувати жод¬ного; — пропонувати опитуваному тільки такі варіанти відповідей, кожна з яких може бути сприйнята однаковою мірою; — формулювати запитання таким чином, щоб уникати стерео¬типних, шаблонних відповідей; — уникати вживання в запитаннях слів, які можуть викликати негативне ставлення опитуваних до дослідження; — запитання не мусить мати характеру навіювання. Таким чином, анкетне опитування є порівняно економним методом збирання даних, який дає змогу аналізувати й обробляти дані за допо¬могою статистики. Класифікація запитань цієї групи методів (бесіда, інтерв'ю й анке¬тування): — відкриті (не дають опитуваному ніякого варіанту керівниц¬тва ні за формою, ні за варіантом його відповідей); — закриті (пропонують зробити вибір лише з числа вказаних варіантів відповідей); — прямі (наприклад, «Чи задоволені Ви своєю службою?»); — непрямі (наприклад, «Вважають, що... А як гадаєте Ви?).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Метод опитування» з дисципліни «Військова психологія»
