Термін "центр" часто репрезентує мову й і/або світогляд колонізатора, який протиставляє себе колонізованій "периферії". "Центр", що його навіть американські вчені часто пишуть англійською мовою як centre (а не center), щоб позначити його особливий контекст, майже завжди вживається паралельно зі словом "периферія" (або "околиці"), тому що ці два слова перебувають у бінарному взаємозв'язку. Тоді як іноді слово "периферія" начебто й може жити самостійним життям, слово "центр , як здається, на це неспроможне. Наприклад, Трін Т. Мінь-га висловився на цю тему так: "Сам центр периферійний". Справді, центр — це штучний конструкт, який може існувати, лише спершись на марґіна-лізацію (периферизацію) Інших. Проте, як твердить Мінь-га, і не тільки він, дихотомія центр/периферія досить непевна, бо тут можна поставити багато запитань, відповіді на які постійно змінюються. Що таке центр? Що таке периферія? Що таке периферія всередині периферії? Чи перетворюється коли-небудь центр на периферію — і навпаки? Традиційна постколоніальна думка проголошує, що існують два традиційні центри: Велика Британія і Франція. Периферії складаються з їхніх колоній в Африці, на Карибах та в Азії, причому обидві Америки та Австралія разом із такими європейськими країнами, як Ірландія, називаються "периферійними" (маргінальними) суспільствами з меншою категоричністю. Деякі інші групи людей теж були визнані маргінальними — такі, як люди з темним або жовтим кольором шкіри, жінки, гомосексуалісти, євреї, робітники та неписьменні. Але відбувається дедалі масштабніший рух за те, щоб поставити вісь центр/периферія з ніг на голову і погодитися з тим, що навіть заможні, високоосвічені, білі гетеросексуальні англійці іноді марґіналізу-ються. Очевидно, постає запитання, де саме закінчується центр і починається периферія. Лінія кордону між цими двома, протягом багатьох років виразна і чітко проведена колоніалістсь-кими культурами, за останні роки розмилася і втратила свою чіткість. У деяких випадках це туманна й сіра зона, в якій центр і периферія зливаються; в інших — лінія, як здається, повністю стерлася. Попри той факт, що постколоніалізм глибоко закорінений в історії, — до речі, в більшості випадків постмодерністська критика не бере цього до уваги, — він є частиною постмодернізму, тому що, як і постмодернізм, наголошує на переоцінці тексту. Обидва вони наповнені знаками, означниками та означуваними. Бінарна опозиція центр/периферія реально репрезентує ту точку, в якій постколоніалізм і постмодернізм зустрічаються з цієї ж причини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Центр» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
