Сосюр, Фердинан де (Saussure, Ferdinand de) Нар. 26 листопада 1857 p., Женева, Швейцарія; пом. 22 лютого 1913 p., Женева, Швейцарія. Лінгвіст Здобувши освіту в галузях хімії, фізики, теології, а згодом мовознавства, де Сосюр 1880 р. одержав докторський ступінь у Ляйпцизькому університеті і розпочав свою викладацьку діяльність у Практичній школі вищих студій (Ecole Pratique des Hautes Etudes) y Парижі. Через одинадцять років він був призначений професором санскриту та індоєвропейських мов у Женевському університеті. Від початку 1900-х pp. де Сосюр читав свій курс загального мовознавства, з якого згодом, завдяки зусиллям студентів, які зібрали й упорядкували свої конспекти, постала його уславлена книжка, "Курс загальної лінгвістики", що вийшла посмертно (1916). Де Сосюра вважають батьком структуралізму або сучасного лінгвістичного структуралізму; заслугою де Сосюра є те, що він окреслив різницю в мовній діяльності між синхронністю мови (langue) та діахронністю мовлення (parole), причому мова утворюється "зі скарбів, що їх нагромаджують" суб'єкти мовної спільноти у своїх мовних актах. Де Сосюр поділив слово на означник, історично змінний фонематичний "диференціальний" елемент означення, та означуване або поняття, яке визначається через 396 стосунок цього елемента до інших означників мови (його цінність, valeur). В акті мовлення мовець може змінити значення означника або винайти нові означники, але цей творчий процес контролюється через прийняття або відкидання нового витвору мовною спільнотою. У 1950-і pp. такі мислителі, як Ролан Барт, Клод Леві-Строс, Роман Якобсон та Жак Лакан виявили важливість теорії де Сосюра для літературної та культурної критики, антропології і психоаналізу. Праця де Сосюра справила революційний вплив на наступне покоління філософів, послуживши теоретичною основою для деконструкції Дерида. Визволивши знак від його об'єкта у світі, де Сосюр започаткував поняття довільності сиґніфікації в процесі утворення мови. Лінгвістичні погляди де Сосюра дали можливість постструктуралістам розвинути теорію мови, в якій знаки набувають значення у своєму протиставленні іншим знакам у тій самій системі. Але тоді як де Сосюр робив головний наголос на вимовленому слові, пост-структуралісти зосередили свою увагу на письмі та на диференціальній знаковій системі, відкинувши номенклатуристську позицію. В постмодерністських студіях лінгвістичний поворот де Сосюра і наступний постструктура-лістський поворот відкрили дорогу для текстуальної семіотики, що вказує на значущість мови, яка перебуває в самому центрі інтелектуальних досліджень. Де Сосюрів структуралізм, застосований до культурного простору, дав можливість проявитися силам, які не лише окреслюють, а й творять цінності у гуманітарних і суспільних науках.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сосюр, Фердинан де» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
