Термін "первісний намір" виник у теорії права, коли йшлося про те, щоб відкрити, які саме цілі ставили перед собою ті, що стояли біля витоків Конституції Сполучених Штатів, і в такий спосіб створити основу для сучасних конституційних тлумачень. У середині 1980-х pp., коли постмодерність та постструктуралізм поставили під знак запитання концептуальну цінність "первісності" та "інтенційності", у Сполучених Штатах знову вийшли на поверхню публічні дискусії щодо ролі первісного значення в конституційних тлумаченнях та щодо місця судової системи у творенні політики. Ці дискусії збіглися в часі зі зростанням академічного інтересу до відносин між правом, літературою, історією та теорією, що породило міждисциплінарну дискусію стосовно практичних та нормативних проблем, дискусію, яка досі триває. Вчені розходяться щодо того, який вид наміру (інтенції) слід вважати первісним, сперечаються вони також про можливість виявлення історичних намірів та про ідеологічні наслідки, які виникнуть у випадку, коли ми дозволимо первісним намірам керувати сьогоднішніми інтерпретаціями. Потяг до первісного ("ориґіналізм") набуває численних форм. Деякі консерватори, най-відомішим серед яких є Роберт Борк, твердять, що тільки повернення до ' первісного розуміння" може перешкодити активістам суддям "переписати" Конституцію, тоді як інші, такі як суддя Верховного суду Антонін Скалія, закликають дотримуватися "текстуалізму", тобто сповідують теорію, яка нехтує наміром на користь первісного прямого значення тексту. Філософ права Роналд Дворкін запропонував ліберальну версію ориґіналізму, запровадивши поняття різних рівнів наміру. Як вважає Дворкін, моральне прочитання Конституції відкриває, що саме хотіли сказати її засновники, тоді як неморальний ориґіналізм відкриває тільки те, чого вони чекали від своєї мови. Історики права та політичні історики кидають виклик деяким із історичних припущень ориґіналізму. Цитуючи слова тих батьків-зас-новників, що заперечували наявність у них неясно вираженого наміру, деякі історики твердять, що ориґіналізм не можна обґрунтувати в його власних термінах, тоді як інші висловлюють думку, що наміри людей, які ратифікували Конституцію, утворюють частину первісного наміру. Джек Рейкоув, історик конституційної доби, говорить, що ориґіналізм нехтує динаміч-ьу експериментальну якість Конституції на користь усталеного тексту. Для Рейкоува структура ратифікаційних дебатів (де Конституція могла бути лише або затверджена, або відкинута в її цілості) робить пошук первісного значення індивідуальних статей дуже неясно визначеним завданням. Дослідження вчених, що працюють у галузі літератури, зосереджувалися на проблемі наміру. Тоді як одні критики схиляються до формалістичних прочитань, інші обстоюють інтерпретації, сперті на герменевтику Ґадамера або невизначеність деконструкції. Ризиковане твердження Стенлі Фіша, що "ориґіналізм" та "інтерпретація — це дві назви однієї речі, повторює цю думку у Стівена Напа та Волтера Бена Майклза, які вважають, що тексти означають тільки те, що їхні автори мали намір сказати, оскільки "значення" й "намір" (інтенція) — це одне й те саме. Для Напа й Майклза термін "рівний" у статті про рівний захист Четвертої поправки (1868 р.) означає тільки намір її авторів, а не те, у що вони "вірили". Навіть якщо автори та ратифікатори цієї поправки вірили в 305 те, що сегрегація шкільного навчання може реалізувати їхній намір домогтися рівного захисту, нинішнє судочинство, яке не погоджується з цими намірами та переконаннями (віруваннями), повинне оголосити сеґреговане шкільне навчання неконституційним (як це зробив суд у 1954 p.). І хоч те, як Нап і Майклз описують авторський намір, узгоджується з думкою Бор-ка, наслідки їхнього викладу структурно схожі на моральне прочитання Дворкіна, являючи собою не так компроміс, як окреме сучасне розуміння первісного значення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Первісний намір» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
