Термін mise en abyme був запроваджений Ан-дре Жидом (1869—1951), щоб позначити твір у творі. Починаючи від 1950-х pp., інтерес до конструювання суб'єкта або "я" та циркуляр-ності або подвоєння суб'єкта спонукав критиків і теоретиків продовжити вивчення mise en abyme у стосунку до деконструкції, теорії ідеології, метакритики, метабелетристики, психоаналізу та інших постструктуралістських теорій у намаганнях розкрити конститутивну лінгвістичну комунікацію, що стоїть за цим методом у тих випадках, коли він знаходить застосування в модернізмі, "новому романі" та постмодерніст-ській критиці мистецтва. У 1893 р. Жид опублікував коротеньку журнальну статтю, в якій дав пояснення цього терміна: "У творі мистецтва я хотів би знайти самий суб'єкт цього твору, переведений у масштаб персонажів... Так, у певних картинах Ме-млінґа або Квентіна Мециса невеличке кругле й темне люстро віддзеркалює інтер'єр кімнати, в якій ця картина малюється" (Gide, 1955: 29). Навівши ще кілька прикладів із праць Веласке-са (його "Фрейлін") та Шекспіра (його п'єсу "Гамлет"), Жид визнає, що "жоден із цих прикладів не є абсолютно точним. "Набагато краще могло б пояснити те, чого я намагаюся досягти в "Записках", у "Нарцисі" та в "Спробі", — веде далі Жид, — порівняння з прийомом, який застосовується в геральдиці, коли на щиті малюють менший щит "en abyme , там, де він звужується" (Gide, 1955: ЗО). Наприкінці Жид відмовляється навіть від своїх прикладів, тому що вони змальовують об'єкти або події поза периметром рамки, неточно віддзеркалюють твір або проводять хибну аналогію між майбутніми подіями. Опубліковане 1977 р. дослідження Люсь-єна Деленбаха "Le récit spéculaire: essai sur la 278 mise en abyme" ("Дзеркальна оповідь: есе про mise en abyme", перекладене англійською та опубліковане 1989 p. під назвою "Дзеркало в тексті") пропонує цілу низку означень, посилаючись на приклади Жида. Оскільки mise en abyme не має жодного стислого англійського еквівалента, ми даємо переклад більш розгорнутого визначення, яке пропонує Деленбах: "будь-який аспект, вміщений у творі, який виявляє схожість із твором, що включає його в себе" (1977: 8). Щоб дослідити проблеми, пов'язані з такою самооцінкою, Деленбах називає три типи віддзеркалення, в такий спосіб розгортаючи це поняття: простий, безконечний і апо-ретичний. Кожен із них оперує на одному або двох чи трьох із трьох структурних рівнів, віддзеркалених в оповіді, творчому процесі або на-ративно-лінґвістичному коді. Самооцінка і нар-цисичний погляд письменника-митця привертають увагу до наголошення Жидом на "суб'єкті самого твору", який, на думку Деленбаха, є принципово відносним (1977: 18). Проте цей відносний аспект mise en abyme залишається проблематичним, з огляду на трикутник, що складається з інтерпретатора, мистецького і літературного прикладів та mise en abyme цих прикладів. Захоплення літературного світу сприйняттям — і хибним сприйняттям — реальної дійсності та наслідками цих змін у сприйманні досі триває, причому дослідження цього процесу почали ще Сервантес, Пруст і Жид, а продовжили їхню працю Джойс, Кальвіно та Борхес. Застосовність до мистецьких форм, пов'язаних із технікою віддзеркалення, розривом суб'єк-та-об'єкта та метакритикою, також роблять mise en abyme необхідним елементом у постмо-дерністському мистецтві. Поступальний рух від таких митців, як Веласкес та Караваджо, до Мондріана й Пікасо, до постмодерністських алегорій Роберта Смітсона та метатекстуально-сті Синді Шерман виявляє постійну тенденцію, що спонукає митця боротися із самоаналізом.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «mise en abyme» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
