Марсель, Ґабріель (Marcel, Gabriel) Нар. 7 грудня 1889 p., Париж, Франція; пом. 8 жовтня 1973 p., Париж, Франція. Драматург і філософ Ґабріель Марсель — драматург-філософ, який написав близько тридцяти п'єс і стільки ж філософських творів. Деякі перспективи і теми постмодернізму були передбачені думками Марселя; це передусім стосується єдності тіла-су-б'єкта, його наголосу на "втіленому бутті" як наближенні до філософського пошуку, його відмови від картезіанського дуалізму, як і від абстрактного раціоналізму Декарта та інших філо-софів-ідеалістів нового часу. Драматичне Марселеве зображення "Зламаного світу" відтворює атмосферу фрагментації та відсутності основ, яка є темою посиленого інтересу для мислителів-постмодерністів. Його відмова обмежити діапазон знань шляхом математичного або емпіричного розв'язання проблем стосовно об'єктів та його вступ до розрізнення проблеми/таємниці відкрили підхід до рефлексії другого порядку, яка включається для пояснення останньої. І, нарешті, підхід Марселя до розшифрування таємниці Буття і погляд постмодернізму на Іншого як на бездонну прірву протистоять ідеалізмові як спільному ворогові. Деконструкція Дерида працює проти будь-якого закриття, що є наслідком схильності зо- 255 середжуватись на наслідках у потоці розрізнення (différance), причому це зосередження перешкоджає філософії прийти до розрізнення, розсіювання та "гри розуму". Ліотар у своєму прагненні змістити будь-яке концептуальне правило, підтримує винахід, який зміщує всю "гру" на новацію і робить нові ходи в системі правил гри. Для них обох роль уяви підпорядковується ролі мови, якій особа підкоряється в будь-якому акті мовлення. Марсель так само вірив у те, що існування як умова будь-якого мислення є не просто даним, а й таким, що дає. Воно містить у собі творчість у самій серцевині буття — це і є центральний мотив філософії Марселя. Саме на цьому рівні повинні інтерпретуватися всі його уславлені теми — таємниця, участь, присутність, вірність, творчість, любов, віра й надія. Як вважає Марсель, необхідність мати образи та міф для того, щоб визволитися від пут ідоловірства, є тією ціною, яку ми платимо за втілене існування. Таким чином, таємниця — це той спосіб, у який Марсель зосереджує увагу на спробі висвітлити цілісність невимовного існування в питаннях, що якнайближче стосуються людського життя, людських інтересів та людського серця. Заради цього він прикликає віру. І ця віра, тісно пов язана з надією та милосердям, не може бути відокремлена від філософської віри в Бога.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Марсель, Ґабріель» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
