Мазохізм — це психологічні умови, за яких втіха (сексуальна) є наслідком фізичного болю, емоційного страждання та приниження. Це слово було вперше вжите як медичний термін наприкінці XIX ст. німецьким сексологом доктором Рихардом фон Крафт-Ебінґом (1840— 1902). Мазохізм описує умови, за яких суб'єкт відчуває сексуальне збудження та втіху, що є наслідком фізичного або душевного болю, страждання або підкорення. У своєму дослідженні "Psychopathie Sexualis", опублікованому 1886 p., Крафт-Ебінґ застосував термін "мазохізм" для того, щоб описати різновид поведінки, яку він ідентифікував як статеве збочення, коли людина (він чи вона) віддає себе під нічим не обумовлений контроль іншого. Мазохіст, згідно з Крафт-Ебінґом, переживає сексуальну втіху від фізичної або емоційної кривди, яку йому (або їй) завдає ним (нею) ж обраний мучитель. Крафт-Ебінґ запозичив свої погляди на мазохізм із творів Леопольда фон Захер-Мазоха (1835 —1895), чий найвідоміший твір "Венера в хутрі" ("Venus im Pelz", 1870) змальовує чоловіка, Северина Куземського, який добровільно стає рабом жінки, Ванди фон Дунаєв. Роман зосереджує увагу на асоціаціях між фізичним і душевним болем, приниженням, сексуальним збудженням і втіхою. У рамках постмодерністських студій мазохізм виходить за межі цього первісного медичного визначення і функціонує як центральний теоретичний концепт у культурних студіях, кі-но-студіях, ґей-лесбіянських студіях, ґендерних студіях, літературній критиці, політиці та психоаналізі. Французький філософ Жиль Дельоз заново впровадив поняття мазохізму, опублікувавши 1967 р. розвідку "Le Froid et le Cruel" ("Холодність і жорстокість", англійський переклад 1991 p.), де закликав до переоцінки мазо- хізму в рамках літературного підходу, вільного від судження клініциста. Аналізуючи стосунки між літературними текстами маркіза де Сада і Захер-Мазоха, Дельоз запропонував ширший погляд, який переводить читача з категорії порнографії до категорії порнології, тобто до такого застосування еротичної мови, яке не є просто описовим. Наприклад, роман "Венера в хутрі" фактично вільний від порнографічних описів, проте він переносить наголос на складну риторичну гру панування та покори, яка знову й знову переходить у договірні домовленості певного виду між Северином і Вандою. Дельоз цитує цей твір як приклад трансценденції, в якому діалектика Захер-Мазоха не є полярно протилежною демонстративно безсоромному на-ративу де Сада. Звільнений від необхідності бути визначеним як гранична протилежність садизмові, мазохізм означає для Дельоза конфронтацію з усталеним порядком через діалектику, що спричиняє затримку описової здатності мови. Оскільки повторне впровадження Дельозом мазохізму започаткувало загальну позитивну переоцінку творів Захер-Мазоха, застосування цього терміна до текстів культури набуло додаткової важливості у світлі феміністської теорії. Запозичуючи ідеї (і водночас критикуючи їх) із загальної економічної теорії сексуальності Фрой-да, в якій мазохізм існує як психологічний феномен, властивий світові жінок, постмодерніст-ські вчені-феміністки розвинули розуміння мазохізму як культурного феномена. Проблеми панування та покори стають важливими в соціальній та політичній сферах, додаючи палива ' у вогонь дискусій між психоаналітичною і матеріалістичною перспективами суб'єктивності. Проте в просторі постмодерністської культури мазохізм набуває багатьох різних форм: психологічного збочення, сексуального стилю, літерату- 252 рної теми та політичного спростування. Згідно зі спостереженнями Дельоза, мазохізм — це поняття, яке скасовує дискурс порядку, спричиняючи постійну затримку опису та визначення в мові.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мазохізм» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
