Конолі, Вільям Ε. (Connolly, William Ε.) Нар. 6 січня 1938 p., Флінт, Мічиґан, США. Політичний теоретик З 1980-х pp. Вільям Конолі застосував філософські та етичні принципи Ніцше та Фуко до проблем політичної теорії та міжнародних відносин. У 1990-х pp. праці Дельоза також великою мірою формували сферу зацікавлень Конолі. Його головний інтерес полягав у тому, щоб дослідити способи, якими протилежні позиції в рамках сучасних дискусій діють сукупно, з тим щоб утворити обмежену структуру припущень, яка була б захищена від критичного розслідування. Так, наприклад, домінуючий теоретичний диспут між лібералами, які віддають перевагу індивідуальним правам, що захищаються нейтральною державою, та комуніта-ріями, котрі прагнуть заснувати органічну спільноту, висуває фундаментальні припущення, що стосуються центрального становища особистості, суверенності та національної держави як не досліджених основ політичної організації. Такі припущення, на думку Конолі, передбачають неетичні і навіть небезпечні наслідки. Якщо особистість може бути визначена через одночасну побудову відмінності, яка, в свою чергу, ставить під загрозу чистоту цієї особистості, тоді думка, зумовлена потребою існування сталої особистості, змушена заново визнача- 215 ти цю відмінність як лихого "іншого", що його необхідно брати під суворий контроль, відтручати або перетворювати на особистість прийнятної форми. Конолі знаходить цю мотивацію, втілену в різних фундаменталізмах, якими пройняті новітні західні демократичні держави і які проникають у громадське життя з приватної сфери, до якої сучасна політична теорія намагається їх приписати. Він пояснює цю скрутну ситуацію наявністю "другої проблеми зла", що віддзеркалюється тут такою, якою вона виникає при утворенні бінарної опозиції добра та зла. Він називає її також "августиніанським імперативом" на честь святого, який вимагав запровадження морального світового порядку, до якого "я" могло б прилучитися через суворий самоаналіз і самоочищення з примусовим усуненням будь-якої відмінності, що могла б завадити цьому процесові. Необхідно, твердить Конолі, десанкціону-вати особистості, які називають себе внутрішніми або природними, щоб дати високу оцінку випадковому характеру особистості та її стосунку до залежності й боротьбі з відмінністю. Це, в свою чергу, може допомогти змінити антагоністичні стосунки між особистостями у "відносинах войовничої поваги". Це останнє є чимось більшим, аніж ліберальна терпимість до відмінності при визнанні відносного, а отже, й політичного конституювання всіх особистостей. Таким чином, він відмовляється визнавати ліберальний поділ між громадським і приватним, що деполітизує сферу конфліктів особистості, водночас зберігаючи сукупність фундаментальних цінностей нижче від порога публічних дискусій, які потребують проблемного підходу. Демократична політика, твердить Конолі, може надати середовище для встановлення цього етосу в громадському житті через запровадження механізмів конкуренції, що опиралися б спробам надати фундаментальності будь-якій конкретній сукупності особистостей.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конолі, Вільям Ε.» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
