Клосовський, П'єр (Klossowski, Pierre) Hap. 9 серпня 1905 p., Париж. Новеліст, есеїст, перекладач, художник та філософ П'єр Клосовський — французький письменник, який справив великий вплив на французьку думку, зокрема наприкінці 1960-х та на початку 1970-х pp., коли його праці обговорювали такі різні мислителі, як Мішель Фуко, Жиль Дельоз та Жан-Франсуа Ліотар. Сучасник Жоржа Батая та Моріса Бланшо, з якими його часто порівнюють, Клосовський, можливо, найбільше відомий своїми дослідженнями де Сада та Ніцше, своєю теорією симуля-кра та "порнологічними" романами, в яких поєднані еротика і величезна ерудиція. Старший брат художника Бальтюса, П'єр Клосовський народився в Парижі 1905 р. в родині польських митців, у чиєму інтелектуальному середовищі були такі люди, як Райнер Марія Рільке, Андре Жид та художник П'єр Бо- 204 нар. У 1930-х pp. він працював у Колежі соціології з Мішелем Лері, Роже Кайюа та Жоржем Батаєм і співробітничав у підпільному журналі "Ацефал". У 1939 р. він на короткий час вступив до семінарії домініканців, де став латиністом і вивчав схоластику та теологію. Хоч він пережив релігійну кризу під час окупації, на короткий час навернувшись до протестантства, його теологічні інтереси залишалися очевидними протягом усього його життя. У своєму дослідженні творчої спадщини лютеранського теолога Иогана Ґеорґа Гамана "Маг Півночі" (1948, перевидано 1988) він започаткував численні теми своїх пізніших праць. Після участі у французькому русі Опору, в 1947 р. він повернувся до світського життя, одружився, написав нині уславлене дослідження творчості маркіза де Сада і видав книжку під назвою "Де Сад — мій сусід", де розглянув філософські підвалини системи де Сада і вплинув на чимало пізніших студій творчості де Сада, здійснених Батаєм, Бланшо та Дельозом. Кар'єра Клосовського-романіста розпочалася в 1950 р. публікацією "Затриманого покликання", в якій він описав мінливі перипетії своєї духовної кризи. Протягом наступного десятиліття він написав свій, безперечно, найвідо-міший роман "Закони гостинності", трилогію, яка включає в себе твори: "Революція Нантського едикту" (1959), "Роберта, сьогодні ввечері" (1954) та "Суфлер" (1960). У цьому циклі Клосовський створив образ Роберти, центральний для всієї його творчості, та дослідив одну зі своїх постійних тем, втрату людської особистості. У названому творі "закони гостинності" вимагають, щоб чоловік Роберти Октав сексуально ділив свою дружину з усіма їхніми гостями, і це призводить до розпорошення її особистості, яке Октав асоціює з розколом Божества в теології Тройці. В 1965 р. Клосовський опублікував роман "Бафомет", алегоричну версію Вічного Повернення; за цей твір він одержав довгоочікувану Премію французької критики. Кілька романів Клосовського були покладені в основу повнометражних фільмів, що їх знімали такі режисери, як П'єр Цукка та Рауль Руїс. За цей період Клосовський також зробив кілька уславлених перекладів із німецьких, австрійських, данських та латинських авторів (зокрема Беньяміна, Кафки, К'єркеґора, Гайдеґера, Гамана, Вітґенштайна, Рільке, Клее, Ніцше, Све-тонія, Верґілія) і опублікував цікаве дослідження римського міфу "Діана у своїй купелі" (1956). У 1969 р. Клосовський опублікував книжку "Ніцше та порочне коло", яка стала важливою новою віхою в дослідженні творчості Ніцше і яку Фуко назвав тоді "найвизначнішою філософською книжкою з будь-коли мною прочитаних". Клосовський розпочав вивчення творчості Ніцше в 1930-х pp. і зробив дуже цікаві доповіді на двох уславлених конференціях із творчості Ніцше, що відбулися у Франції, в Руайо-моні (1964) та в Серизі-ля-Саль (1972). Головну увагу в книжці приділено тривалому зацікавленню Клосовського проблемою зв'язків між імпульсами, фантомами та симулякрами. Які імпульси накладали свої обмеження на автора або митця (наприклад, на хворобливі фантоми Ніцше)? Виникненню яких фантомів вони сприяли (наприклад, фантому Вічного Повернення, який навідав Ніцше 1881 p.)? Які симу-лякри створював автор, щоб виразити фантом (наприклад, концепції та доктрини Ніцше)? Велике есе Клосовського під назвою "Жива валюта" (1970), де досліджувався зв'язок між економікою та афектами, стало продовженням цих ніцшеанських міркувань. Разом ці дві перспективні праці мали глибокий вплив на дослідження Дельоза й Ґваттарі "Анти-Едип" (1972) та "Лібідинальну економіку" Жана-Франсуа Ліотара (1975). У 1972 р. Клосовський перестав писати і відтоді майже виключно присвятив себе малярству. Його великі "композиції", як він їх називає, зроблені кольоровими олівцями на папері, часто являють собою зображення сцен з його романів і виставлялися по всьому світу. У книжці "La Ressemblance" ("Схожість") зібрано разом у одному томі найважливіші з ранніх нарисів Клосовського на теми мистецтва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Клосовський, П'єр» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
