Гетерологія (heterology) Традиційно гетерологія визначає ту галузь філософії, що розглядає іншого як того, від кого залежить думка, не будучи спроможна його зрозуміти. її аж ніяк не можна назвати стабільною галуззю філософського дослідження, як, наприклад, онтологію, і фактично вона має стосунок лише до давніх дискусій про зв'язок між Тим Самим і Іншим. Вона виражена двома різними видами проблем: з одного боку, існує побоювання, що Інше, якщо воно вже склалося, 91 "зруйнує" Те Саме; з другого боку, існує також побоювання, що Те Саме, якщо воно склалося, як у випадку феноменології, поглине Інше. В останньому випадку Інше цілком завдячує своє існування Тому Самому, й тому постійно підпорядковане йому. В той же час у першому випадку Інше — безмежне і рішучо близьке, божественне. Як показує Левінас у розвідці "Час та Інший" (1987), теологічний Інший зводить суб'єкт до стану пасивності. Наші взаємини з Іншим завжди є, твердить він, взаєминами з Таємницею. Таємниця, найвищим прикладом якої є смерть, — це те, що робить нас безпорадними, що позбавляє нас здатності діяти, що пригнічує наші відчуття. На відміну від Гайдеґера, який у "Бутті і часі" твердить, що смерть наділяє Dasein його найповнішою потенційною спроможністю-Буття, Левінас вважає, що смерть, підводячи суб'єкта до межі можливого, робить його неспроможним бути спроможним. Для Ліотара, проте, ця "пасивність" зумовлює саму цінність і перевагу Левінасової думки про алтерність. У багатьох відношеннях центральна проблема однієї з його ключових книжок "Диференд" (1988), а саме неможливість знайти адекватну фразу, щоб висловитися про несправедливість, отже, й неможливість визначити критерії справедливості, є і проблемою Левінаса. Вона повторює першочергову проблему Левінаса: як уникнути того, щоб тебе не розчавив Інший? Проте, на відміну від Левінаса, моделлю для якого є розмова, моделлю для Ліотара є суд, що дозволяє йому змалювати політику як суперечність між "я" та Іншим. Дерида, на відміну від Ліотара, відмовляється від традиційного гетерологічного визначення абсолютного іншого. Як вважає Дерида в "Письмі та відмінності" (1978), перебільшуючи нескінченну поверховість Іншого, Левінас ставить перед собою мету, тотожну тій, яка таємно надихала всі версії емпіризму в історії філософії. Таким чином, для Дерида "гетероло-гія — це пейоративна назва філософії, яка внаслідок незмінної прихильності до абсолютно біноміальної структури думки фактично не є філософією. Саме в такому розумінні де Серто застосовує цей термін у своїй праці "Практика повсяк- денності" (1984). Як показує де Серто у своїй праці про Фройда (як і в тих, де йдеться про Фуко, Бурдьє та Дюркгайма), припущення про абсолютного іншого є інтелектуальною хитрістю, завдяки якій можна обминути строгість філософії. Це засіб узагальнення конкретної форми знання і Гарантування її обґрунтованості всім масивом історії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гетерологія» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
