Aufklärung — це філософська просвіта, здійснювана засобами людського розуму. Вона наголошує на незалежності людської особи від природи та культури, незалежності, якої вона досягає через розум. У своїх зусиллях зрозуміти німецьку культуру після Другої світової війни Теодор В. Адорно та Макс Горкгаймер, а також інші філософи й теоретики соціології з Франкфуртської школи розвинули критичне розуміння Aufklärung, що продемонструвало зв'язок між автономною індивідуальною та тоталітарною суспільною формаціями. Aufklärung, із її наголосом на людській автономності через силу раціональності, історично була істотним компонентом у формуванні основ сучасного суспільства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Aufklärung» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
