Алтерність позначає те, що або протиставляється, або відокремлюється, або контролюється в межах замкнутої системи. Хоч поняття алтерності або іншості нелегко ототожнити з тим або іншим індивідуальним мислителем постмодернізму або тією чи іншою школою такого мислення, воно посідає визначне місце в думці мало не всіх постмодерних філософів, теологів, психологів та митців. Аж ніяк не дивно, що в історичну добу, яку досі переслідує пам'ять про недавнє минуле, яке відповіло на проблему алтерності жахами расизму, сексизму та геноциду, постмодерних мислителів глибоко цікавить проблема алтерності, та що вони прагнуть до її толерантнішого, більш задовільного розуміння. Тому неможливо говорити про постмодерну зацікавленість алтерністю без визнання її етичної або політичної значущості. Майже одностайно постмодерні мислителі відкидають розуміння алтерності та іншості, яке ми знаходимо в діалектиці й логіці Γ. Β. Φ. Геґеля. В рамках думки Геґеля "інший" протиставляється "я" (див. протиставлення). Цей "інший" є запереченням "я", яке, у свою чергу, заперечується процесом самореалізації, через який "я" дістає можливість побачити себе в іншому. В іншому "я" впізнає себе поза собою, а потім стає повністю присутнім перед собою в запереченні й через заперечення алтерності іншого. У постмодерному прочитанні Геґеля таке заперечення алтерності підозрюється в тому, що воно тісно пов'язане з катастрофічними подіями XX ст. Можна назвати принаймні два важливі способи переосмислення проблеми алтерності в постмодерній думці. По-перше, деякі постмодерні мислителі сформулювали поняття алтерності, в якому інший не являє собою протиставлення або заперечення "я" , а є повністю чи абсолютно іншим. За такого прочитання алтерність іншого не визначається його стосунком до "я . Радше, алтерність іншого артикулюєть-ся як така. Вона є відмінною, але не протиставленою. Емануель Левінас у своїх ранніх працях, Жиль Дельоз у певних аспектах своєї думки, деякі мислителі феміністичного та етнічного спрямування, а також декотрі теологи написали важливі праці, в яких поняття алтерності посідає значне місце. По-друге, інша школа 20 постмодерних філософів осмислювала алтер-ність як нестачу в межах цілого. Завдяки фрой-дівським поняттям несвідомого та пригніченого, а також гайдеґерівським поняттям забуття та непам'яті про Буття це поняття алтерності передбачає, що інший присутній лише як відсутній у цілому або в тому самому (див. відсутність; Фройд, Зиґмунд; Гайдеґер, Мартін). Алтерність іншого — це така алтерність, яка мусить бути виключена з усієї множини або контролюватися нею, якщо тотожність самому собі того самого повинна бути реалізована (див. Дерида, Жак; Фуко, Мішель). Таким чином, інший є інтегрованим у ідентичність того самого й водночас відмінним від нього.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Алтерність» з дисципліни «Енциклопедія постмодернізму»
