Модель всеохоплюючої звітності бізнес}' (Comprehensive Business Reporting Model) запропонована Інститутом сертифікованих фінансових аналітиків [477]. Вона грунтується на таких дванадцяти принципах: 1. Компанію слід розглядати, виходячи з перспективи поточного інвестора в її капітал (власників звичайних акцій). 2. Лише інформація про справедливу вартість є релевантною для прийняття фінансових рішень. 3. Визнання і розкриття інформації мають визначатися її реле-вантністю для прийняття рішень інвестором, а не обмежуватися власно оцінкою її достовірності. 4. Усі господарські операції та події мають бути повно і точно визнані у фінансових звітах у міру їх виникнення. 5. Поріг суттєвосгі слід визначати, виходячи з оцінки багатства (капіталу) інвестора. 6. Фінансова звітність має бути нейтральною. 7. Усі зміни в чистих активах повинні відображатися в окремому фінансовому звіті - Звіті про зміни в чистих активах, доступних власникам звичайних акцій. 8. У звіті про зміни в чистих активах слід своєчасно визнавати всі зміни у справедливій вартості активів і зобов'язань. 399
С. Ф. Голов. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвити' 9. Звіт про рух грошових коштів слід складати з використан ням лише прямого методу подання інформації про грошові ПОТОКИ. 10. Зміни, що впливають на кожний з фінансових звітів, мають відображатись і пояснюватися на неагрегованій основі. 11. Індивідуальні статті слід відображати в звітності, виходячи з їх характеру, а не з функції, яку вони виконують. 12. Розкриггя має забезпечити всю додаткову інформацію, яка необхідна інвесторові для розуміння статей, визнаних у фінансових звітах, оцінювання власності та ризику. Розглянуті пропозиції дають можливість узагальнити основні обмеження традиційної фінансової звітності та визначити проблеми, які потребують подальшого розв'язанім. Суттєвим обмеженням фінансової звітності є те, що вона не враховує інтереси усіх користувачів. Фінансова звітність загального призначення орієнтована передусім на потреби інвесторів. При цьому вважається, що ця інформація має задовольняти також потреби інших користувачів. У дійсності потреби користувачів у сучасних умовах виходять за межі лигне фінансової інформації ретроспективного характеру. Орієнтація фінансової звітності на традиційний показник прибутку не дає користувачам можливості оцінити реальну вартість бізнесу. З цього приводу проф. А.Н. Хорін зазначає, що, не дивлячись на законодавчу норму, яка визначає, що метою діяльності комерційної компанії є прибуток, поширюється інша цільова установка бізнесу - максимізація вартості компанії. Внаслідок зміни цільових установок бізнесу змінюється парадигма звітності компанії: ключовим звітом компанії за звітний період стає звіт про вартість компанії та звіт про ризики, що додається до нього [337, с 41]. Поряд з тим, за критеріями визнання активів, що застосовуються у фінансовій звітності, не можна відобразити в балансі інтелектуальних ресурсів, які втілюють конкурентні переваги компанії. Нарешті, існує суттєвий розрив між інформацією, якою володіє менеджмент компанії, та інформацією, доступною зовнішнім користувачам. Тому обсяг і надійність звітної інформації значною мірою визначається доброю волею менеджменту та його інтелектуальною чесністю по відношенню до користувачів [337, с 41]. 400
Розділ 5. Глобальна система бухгалтерського обліку Подолання існуючих обмежень традиційної фінансової звітності потребує переходу від концепції фінансової звітності до концепції корпоративної звітності, або звітності бізнесу (Business Reporting). Крім того, існують різні точки зору щодо практичної реалізації такого підходу. Наприклад, Р. Бромарк зазначає: «Щоб відповідати сучасним потребам користувачів фінансової звітності, слід перейти від регулювання лише фінансової звітності до підприємницької звітності, відійти від принципу історичної собівартості. Проте складання такої звітності пов'язане з цілим рядом проблем для бухгалтера. По-перше, різко зростають витрати на її підготовку. По-друге, зростає ризик понести збитки внаслідок розкриття інформації, цікавої для конкурентів. По-третє, зростає ризик позову з боку тих самих користувачів щодо достовірності наданої звітності, а керівництва підприємства - щодо порушення комерційної таємниці» [149, с 8]. На його думку, досягнення взаєморозуміння між регулюючими органами та споживачами можливе лише за умови залучення останніх до процесу встановлення стандартів. Це дасть змогу досягти консенсусу між правом користувачів у найбільш повному розкритті інформації та правом керівництва підприємства на конфіденційність. Д. Панков [262] висловлює сумнів щодо можливості відображення узгоджених інтересів різних груп користувачів в облікових даних, що формуються безпосередньо суб'єктом господарювання. Тому він пропонує функцію отримання звітних даних для зовнішніх користувачів передати незалежним бухгалтерським агенціям, які будуть нести відповідальність за достовірність фінансової звітності та інших показників перед акціонерами, кредиторами, державою, біржами. Н. Малюга вважає, що поєднання інтересів приватних власників з державними та суспільними інтересами потребує досягнення максимальної прозорості діяльності підприємств і відпрацювання таких облікових механізмів, які надавали б користувачам бухгалтерської інформації упевненості в її достовірності [198, с 72]. При цьому, на її думку, достовірність показників, що формуються в бухгалтерському обліку, можна забезпечити виключно шляхом регулювання методик їх отримання [198, с 71]. З такою думкою не можна погодитись, оскільки «...офіційне регулювання не було і ніколи не буде здатне забезпечити практично оптимальну звітність» [208, с 5]. Водночас, державного регулювання звітності повністю уникнуги неможливо, оскільки державні органи, 401
С. Ф. Голов. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку з одного боку, є користувачами звітності, а з іншого - суб'єктами її регулювання, зокрема в сфері фінансових ринків. У зв'язку з цим слід визначити мінімальні вимоги до звітності з боку держави та надати можливість підприємствам надавати додаткову інформацію, яка є важливою для користувачів і може стати конкурентною перевагою самого підприємства. Слід погодитися з П. Міллером, що конкурентні зусилля спільно з регулюванням дозволяють досягти потставленої мети [208, с 5]. Реалізація такого підходу в Україні потребує певних змін щодо структури та змісту звітної інформації. На наш погляд, цю проблему можна вирішити через установлення законодавчих вимог до річного звіту підприємства, а не тільки до фінансової звітності. Зокрема, річний звіт має містити статистичну, -фінансову, соціальну та екологічну інформацію про діяльність підприємства. Статистичну інформацію доцільно обмежити лише узагальненими показниками (про витрати за елементами, основні засоби, капітальні інвестиції у розрізі державних класифікаторів), необхідними для управління на макрорівні, а фінансову інформацію формувати, виходячи з потреб широкого кола користувачів з використанням класифікацій основних засобів, запасів тощо, прийнятих підприємством. Це дасть змогу усунути існуючу суперечність інтересів державних органів і суспільства щодо підходів до оцінювати та подання інформації у фінансовій звітності. З урахуванням рівнів та ступеня регламентації звітності підприємства можна виділити три види звітності: державну, корпоративну і внутрішню (табл. 5.4.) Таблиця 5.4. Види звітності підприємства та ступінь їх регламентації
Вид звітності Державне регулювання Регламентація змісту Уніфікація форми 1. Державна1.1. Статистична1.2, Податкова + + + + 2. Корпоративна2.1. Обов'язкова2.2, Додаткова + - 3. Внутрішня - - 402
Розділ 5. Глобальна система бухгалтерського обліку Отже, державна звітність є єдиною за формою і змістом для всіх підприємств. Корпоративна звітність звичайно є диференційованою залежно від розміру, організаційно-правової форми та соціальної значущості підприємства. Внутрішня звітність визначається стратегічними цілями, структурою, технологією тощо. Такий підхід до регламентації звітності підприємства дозволить досягти збалансованості показників залежно від потреб різних користувачів. Щоб забезпечити інформаційні потреби різних користувачів, Д. ле Фурш пропонує створити глобальну систему бухгалтерського обліку (ГСБО), яка відповідає макро- та мікроекономічним вимогам. На її думку, така модель узгоджується з міжнародною практикою бухгалтерського обліку і надає переваги країнам з перехідною економікою, оскільки забезпечує: відносно невеликі витрати на застосування програмних продуктів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності; ■ можливість створювати ефективніші навчальні потреби як бухгалтерів, так і користувачів фінансової звітності [331]. Слід зазначити, що пропозиція Д. ле Фурш по суті означає створення такої системи бухгалтерського обліку, яка забезпечує формування в межах цієї системи мультиаспектної інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. Це, в свою чергу, потребує дослідження теоретичних основ такої системи обліку і з'ясування практичної можливості її використання в Україні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Модель всеохоплюючої звітності бізнесу» з дисципліни «Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку»
