Вимоги до подання та розкриття окремих статей балансу та звіту про прибуток і збиток
Розподіл активів на основні та поточні здійснюється, виходячи з їх цільового призначення. В усіх державах-членах основними активами є ті активи, що на постійній основі використовуються в діяльності товариств. Щодо таких активів вимагається розкриття інформації про їхні зміни окремо за кожною статтею, зокрема: витрат на створення (організаційні витрати); ■ матеріальних активів; ■ нематеріальних активів; " фінансових активів. Зміни в складі основних активів та витрат на створення слід розкривати безпосередньо в балансі або в примітках до звітів. Таке розкриття передбачає наведення за кожною статею основних активів їх первісної вартості та зміну протягом фінансового року. 61
С. Ф. Голов. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку Права на нерухомість та інші подібні права мають бути внесені до статті «Земля та будівлі». Усі основні активи, що мають обмежений строк корисного використання, підлягають амортизації на систематичній основі. В усіх державах (крім Греції) дозволяється включати до собівартості основних активів витрати на позики. В усіх державах (крім Фінляндії) вимагається списання балансової вартості основних активів. Разом з тим існують певні розбіжності у підходах до оцінки основних активів. Зокрема, в Данії, Франції, Німеччині, Ірландії, Португалії та Великої Британії вимагається враховувати ліквідаційну вартість при визначенні щорічної суми амортизації. Аналогічний підхід дозволяється (але не вимагається) в Австрії, Фінляндії, Італії, Іспанії та Нідерландах. Але це не дозволяється в Бельгії, Греції, Швеції та Люксембурзі. Також, на відміну від інших держав, у Бельгії та Великій Британії не вимагається списання уцінки основних активів на рахунок прибутків і збитків. У державах-членах зберігаються значні розбіжності щодо капіталізації витрат на нематеріальні активи, термінів амортизації капіталізованих витрат та методів відображення гудвілу у фінансових звітах. Капіталізація організаційних витрат дозволена законодавством усіх держав-членів (крім Данії, Швеції та Великої Британії). Максимальний термін амортизації капіталізованих організаційних витрат в усіх державах становить 5 років. В Австрії, Бельгії, Німеччині, Греції, Люксембурзі та Іспанії капіталізовані організаційні витрати відображаються окремою статею балансу, а в Фінляндії, Франції, Італії, Нідерландах та Португалії такі витрати включаються до складу статті «Нематеріальні активи». Капіталізація витрат на дослідження та розробки дозволяється законодавством Бельгії, Фінляндії, Франції, Греції, Італії, Люксембурга, Нідерландів, Іспанії, Португалії, Швеції. У Данії, Ірландії та Великій Британії дозволяється капіталізація лише витрат на розробки. В Австрії та Німеччині капіталізація витрат на дослідження та розробки не дозволяється. При цьому існують різні вимоги щодо періоду списання капіталізованих витрат на дослідження та розробки. 62
Розділ 1. Сучасні тенденції гармонізації бухгалтерського обліку В Ірландії та Великій Британії максимальний період списання (амортизації) капіталізованих витрат не встановлено, а в Португалії він залежить від витрат. В інших державах-членах максимальний термін списання таких витрат становить 5 років. Виняток допускається у Фінляндії (у виняткових випадках максимальний період становить 20 років, якщо термін корисного використання довшим за п'ять років) та Франції (періодом амортизації може бути термін корисного використання). Підходи до капіталізації гудвілу відрізняються в державах-членах залежно від операцій, пов'язаних з його виникненням (табл. 1.11). Також у державах-членах застосовуються різні методи відображення гудвілу. Усі держави-члени застосовують капіталізацію гудвілу з нарахуванням амортизації упродовж обмеженого періоду. Поряд з тим у Франції дозволяється капіталізація гудвілу без амортизації та з періодичною перевіркою щодо зменшення корисності. Списання гудвілу безпосередньо за рахунок власного капіталу (резерву) дозволяється в Данії, Ірландії, Великій Британії, Нідерландах (лише для гудвілу, що виник у результаті придбання акцій іншого товариства) та Португалії (лише у випадку першого застосування консолідації звітності). Крім того в Бельгії, Данії, Греції, Нідерландах і Німеччині дозволяється списувати гудвіл безпосередньо на витрати звітного періоду. В усіх державах-членах (крім Греції) дозволяється амортизація гудвілу упродовж періоду, що перевищує п'ять років за умови, що період амортазації не перевищуватиме строк корисного використання гудвілу. Максимальний період амортизації гудвілу становить: 10 років - в Іспанії; 20 років - у Фінляндії, Португалії, Швеції, Великій Британії. В інших державах максимальний період амортизації гудвілу законодавчо не визначено. У Франції на практиці такий термін становить 15 років, оскільки передбачений податковим законодавством. Існують розбіжності також у підходах, що застосовуються в державах-членах щодо капіталізації витрат на інші види нематеріальних активів. У більшості держав-членів вимагається капіталізувати витрати на придбання нематеріальних активів. Винятком є заборона стосовно капіталізації витрат на придбання програмного забезпечення, фірмової марки та бази даних в Італії. 63
С. Ф. Голов. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку Таблиця 1.11. Підходи до капіталізації гудвілу
Категорія гудвілу Вимагається Дозволяється Не дозволяється 1. Гудвіл придбано в третіх сторін у ситуації, коли єдиним об'єктом придбання був гудвіл БельгіяФінляндіяФранціяЛюксембургІспанія Данія Ірландія ІталіяНідерланди Велика Британія АвстріяГреціяНімеччинаПортугаліяШвеція 2. Гудвіл придбано в результаті поглинання активів та зобов'язань іншого підприємства Бельгія Фінляндія Франція Іспанія АвстріяДаніяНімеччинаІрландіяІталіяНідерландиПортугаліяШвеціяВелика Британія Греція Люксембург 3. Гудвіл придбано в результаті купівлі акцій іншого товариства Греція Іспанія ДаніяІрландіяІталіяНідерландиПортугалія АвстріяБельгіяФінляндіяФранціяНімеччинаЛюксембургШвеціяВелика Британія 4. Гудвіл розроблено власними силами '"-'' Люксембург Усі держави (крім Люксембургу) Капіталізації витрат на нематеріальні активи, створені власними силами, заборонена в Австрії, Данії, Нідерландах і Німеччині, але дозволяється в інших державах-членах. У країнах-членах не існує єдиного підходу щодо відсотка в капіталі іншого товариства, який свідчигь про наявність участі в капіталі. В Австрії, Данії, Фінляндії, Німеччині, Ірландії, Італії (нелістингові товариства), Іспанії (нелістингові товариства), Швеції, Великій Британії припускається величина 20%. У Бельгії, Франції, Греції та Італії (лістингові товариства) - 10%, а в Іспанії - 3% (лістингові товариства). При цьому в Німеччині такий відсоток стосується лише частки статутного капіталу (номінальної вартості капіталу), а в Швеції -частки голосів. Про суттєвий вплив на інше товариство в Італії свідчить частка 10% (якщо акції товариства є на лістингу), а в Данії, Італії (для нелістингових товариства), Люксембурзі, Нідерландах і Португалії - 20%. 64
Розділ 1. Сучасні тенденції гармонізації бухгалтерського обліку В інших державах-членах подібної норми не запроваджено. Також існують вимоги щодо відображення часток участі в капіталі в статтях балансу та методах їх первісної оцінки [40, с 64]. У всіх державах-членах за умови оцінювання запасів за історичною собівартістю вимагається відображати запаси на дату балансу за нижчою оцінкою: собівартістю чи ринковою вартістю. У всіх державах-членах для визначення собівартості запасів дозволяється застосовувати методи FIFO та середньозваженої ціни. Проте застосування методу LIFO не дозволяється в Данії, Франції, Ірландії, Швеції та Великій Британії. У Греції та Португалії поряд з наведеними вище для оцінювання запасів дозволяється використовувати нормативну собівартість. Витрати на розповсюдження запасів дозволяється включати до їх виробничої собівартості лише в Бельгії та Нідерландах (за умови, що вони пов'язані з виробництвом). В інших державах-членах включення витрат до виробничої собівартості запасів заборонено. У державах-членах існують розбіжності в підходах до нарахованого доходу. У Фінляндії, Греції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Португалії, Іспанії, Швеції та Великій Британії такий дохід відображається в складі статті «Передоплати та Нарахований дохід». В Австрії, Бельгії, Данії, Франції, Німеччині, Нідерландах та Великобританії його наводять у складі дебіторської заборгованості. У всіх державах-членах (крім Ірландії, Нідерландів, Португалії та Великобританії) вимагається розкривати такий дохід (якщо він суттєвий) у примітках до фінансових звітів. Визначення та вимоги щодо створення забезпечень в цілому однакові в усіх державах-членах. Забезпечення майбутніх витрат дозволяється створювати в Австрії, Фінляндії, Німеччині, Люксембурзі, Португалії та вимагається в усіх інших державах-членах. Забороняється створювати забезпечення витрат для коригування оцінки активів в усіх державах-членах (крім Греції та Італії). У всіх державах-членах (крім Нідерландів) вимагається відображати дохід майбутніх періодів за статтею «Нарахування та доходи майбутніх періодів». Втрати відображені в поточному році, які будуть сплачені в наступному році, відображатимуть у складі статті: ■ «Нарахування та доходи майбутніх періодів» - у Фінляндії, Греції, Ірландії, Італії, Люксембурзі, Португалії, Іспанії, Швеції; 65
С. Ф. Голое. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку «Кредитори» - в Австрії, Данії, Франції, Німеччині, Нідерландах; в обох статтях - у Бельгії та Великій Британії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вимоги до подання та розкриття окремих статей балансу та звіту про прибуток і збиток» з дисципліни «Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку»
