Основні принципи обліку в державах світової співдружності. Міжнародні стандарти
З переходом народного господарства до ринкових відносин і докорінною зміною деяких поглядів на теоретичні принципи та методологію бухгалтерського обліку стало очевидним, що облікові методи і прийоми, які склалися за адміністративно-командної системи управління народним господарством, не можуть функці- онувати за нових умов. Нині бухгалтери, інженери з опрацюван- ня економічної інформації, ревізори і аудитори повинні оволодіти тими інструментами нагляду, спостереження і опису фактів гос- подарської діяльності, які одержали широке визнання і поши- рення в економічно розвинених державах світової співдружності. Формування системи обліку і звітності в економічно розвине- них державах світової співдружності виконується на підставах розробки і виконання загальних концептуальних принципів об- ліку та спеціальних вимог і стандартів, згідно з якими повинні вестись бухгалтерський облік і звітність. У літературі з бухгалтерського обліку розглядаються питання загальноприйнятих західними науковцями концептуальних принципів, до яких належать такі: 1. Принцип подвійнoго запису вимагає запис кожної господар- ської операції подвійно: в дебет одного і кредит другого рахунка, при цьому підсумки записів за дебетом і кредитом рахунків пови- нні бути рівними. 2. Принцип автономності підприємства (принцип одиниці об- ліку), згідно з яким господарська одиниця, яка ідентифікується в обліку і звітності, відокремлюється від його власників та інших одиниць, тобто рахунки підприємства повинні бути відділені від рахунків їх власників, співвласників інших підприємств чи пра- цівників. Одиниця обліку — це кожне окреме підприємство у від- ношенні якого ведеться бухгалтерський облік і складається фі- нансова звітність. При цьому обсяг і характер поданої інформації повинні відображати відповідні розміри підприємства.
198 3. Принцип грошового вимірювання (грошової оцінки) перед- бачає, що гроші є загальним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, і грошова одиниця є відпо- відною базою для оцінки та аналізу в бухгалтерському обліку. 4. Принцип безперервності передбачає продовження діяльнос- ті, означає, що працівники бухгалтерського обліку відображують діяльність господарської одиниці упродовж певного періоду, якщо при цьому відсутні твердження про інше, а також те, що госпо- дарська діяльність не буде ліквідована найближчим часом. Цей принцип є підставою для включення в баланс статей за їх факти- чною собівартістю, а не за ринковими цінами активів, які будуть реалізовані на випадок ліквідації. 5. Принцип собівартості — у бухгалтерському обліку оперують із собівартістю активів, а не з їх ринковою вартістю. 6. Принцип матеріальності означає, що в бухгалтерському об- ліку обліковують все суттєве і не беруть до уваги незначні обста- вини. Наприклад, облік використання олівців у роботі компанії, а саме, облік їх денних витрат, зносу, визначення залишку — ви- знається недоцільним з практичної точки зору. Тому на підставі принципу матеріальності в бухгалтерському обліку визначають, що олівці як засіб компанії повністю використовуються під час їх купівлі. Інший підхід був би пов’язаний з невиправданими ви- тратами часу на проведення громіздких розрахунків. Таке рі- шення є простим і ефективним, незважаючи на те, що воно є менш точним, ніж теоретичний підхід. Поділ операцій або фактів на суттєві і несуттєві є суб’єктив- ним. До суттєвих належать ті ділові операції, в результаті яких змінюється фінансовий стан підприємства. Формальних правил з цього приводу взагалі не існує. 7. Принцип періодичності припускає, що господарська діяль- ність підприємства штучно може бути розділена на періоди. Йдеться про те, що у бухгалтерському обліку найбільш важливим є факт віднесення кожної ділової операції до відповідного звітно- го періоду. 8. Метод нарахувань — це принцип, який передбачає запис бухгалтерських операцій в час їх звершення. Це означає, що до- ходи записують тоді, коли вони нараховані і коли готівка ще не може бути одержана; витрати записуються тоді, коли вони нара- ховані і готівка ще не може бути виплачена. Для того, щоб видати корисну інформацію загального характеру для різних користу- вачів, метод нарахувань вважається переважним порівняно з ме- тодом джерел грошових засобів, де запис доходів і витрат викону-
199 ється лише в момент надходження чи виплати грошей незалежно від періоду, до якого вони відносяться. 9. Принцип реєстрації доходів (принцип реалізації) означає особливості реєстрації (запису) доходів. Його суттєвість зумовлена тим, що згідно з методом нарахувань передбачається запис дохо- дів лише тоді, коли вони зумовлені кінцевим результатом праці чи оформлені або обов’язково зафіксовано їх oтpимaння. Доходи вважають одержаними в тому випадку, якщо отримано готівку за товари чи послуги, або виставлено вимогу про оплату готівкою. Якщо управлінський підрозділ не впевнений в тому, що всю заборгованість за реалізовані товари буде проведено, то в зві- ті про прибутки нараховують резерв для цих безнадійних боргів у тому звітному періоді, в якому отримані надходження від реалі- зації продукції та послуг. Більшу частку доходів реєструють в час реалізації, за винятком, наприклад, поетапного виконання конт- ракту і продажу в розстрочку. 10. Принцип відповідності передбачає вибір періоду для реєст- рації витрат. У звітному періоді відображують лише ті витрати, які виникли для одержання доходів звітного періоду. Якщо взає- мний зв’язок між доходами і витратами звітного періоду усклад- нений для визначення, рекомендується використовувати метод «раціонального і систематичного» розподілу витрат, близький до принципу відповідності (наприклад, розподілу вартості довго- строкових активів протягом всього періоду їх використання). 11. Принцип консерватизму (передбаченості) означає, що до- ходи відображують в обліку лише тоді, коли можливість їх одер- жання стає безальтернативною, а витрати — лише тоді, коли їх можливість цілком обґрунтована і є об’єктивною необхідністю. Передбаченість — це передбачення об’єктивності можливих збит- ків чи пасивів порівняно з можливими прибутками чи активами. Бухгалтер дотримується тих правил, які забезпечать одержання максимуму прибутку, безумовно, при цьому не виключається мо- жливість збитків, а також прийняття альтернативних рішень (варіантів), що відображують мінімальну вартість. Отже, цей принцип дає змогу зменшити ризик прийнятих рішень. Нами розглянуто питання загальних принципів в організації бухгалтерського обліку держав світової співдружності, що є важ- ливим з точки зору його організації в Україні — державі, яка є членом світового співтовариства (міжнародні відносини — інвес- тиції, валютний банк та ін.). Другим глобальним напрямом розвитку бухгалтерського облі- ку в економічно розвинених державах світової співдружності є розробка і використання стандартів бухгалтерського обліку.
200 Об’єктивні тенденції сучасного розвитку світового господарства посилюють значення цих розробок. Розроблені (та ті, що знахо- дяться в стадії розробки, а це — безперервний процес) стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) стосуються лише фінансового об- ліку та системи звітності. Слід мати на увазі, що порядок реєстрації та опрацювання інформації виробничої бухгалтерії (виробничого обліку), незва- жаючи на те, що діють загальні концептуальні підходи і методи (наприклад, принципи класифікації витрат на виробництво, ор- ганізації обліку витрат на виробництво та ін.), визначаються самими підприємствами самостійно і не регламентуються ін- струкціями та стандартами. У кожній державі розробленням принципів і стандартів за- ймаються спеціальні організації: в США — Американський ін- ститут дипломованих бухгалтерів, Комісія з розробки стандартів фінансового обліку; у Великій Британії — Консультаційний комі- тет бухгалтерських організацій; у Франції — Національна Рада з бухгалтерського обліку та ін. Стандарти в різних державах іме- нуються по-різному, проте їх призначення однакове. Наприклад, в США і Японії діє система загальноприйнятих принципів бух- галтерського обліку. У Великій Британії ці стандарти прийнято називати документами про стандартні принципи обліку; у Фран- ції — нормами (нормативами). Опрацювання і удосконалення стандартів є важливим елемен- том системи обліку і звітності в державах світової співдружності у зв’язку з тим, що вони забезпечують: по-перше, співставлення до- кументації бухгалтерського обліку як між різними підприємства- ми, так і за різні підзвітні періоди; по-друге, доступність звітної інформації для різних її користувачів. У зв’язку з деякими обставинами національні системи бухгал- терського обліку різних держав суттєво відрізняються. До таких обставин належать: соціально-економічні особливості окремих держав, політичні відносини з іншими державами, різниця в за- конодавчих системах, загальний рівень освіти та ін. Соціально- економічними особливостями насамперед є спосіб виробництва; ступінь централізації управління економікою; рівень і характер розвитку ринків товарів; темпи і рівень економічного розвитку; рівень інфляції; розмір і організаційна структура підприємств; складність управлінського процесу та ін. Західними економістами рекомендується кілька типів класи- фікації бухгалтерського обліку. У найбільш загальному вигляді можливо виділити такі системи обліку.
201 Британо-американська модель Австралія Ісландія Кіпр Велика Британія Ірландія Мексика Гонконг Індія Центральна Америка та ін. Ізраїль Канада Континентальна модель Австрія Італія Німеччина Бельгія Норвегія Швейцарія Греція Португалія Швеція Єгипет Франція Японія та ін. Південноамериканська модель Аргентина Перу Еквадор та ін. Бразилія Чилі Для британо-американської моделі (з переважним впливом систем обліку Великої Британії, США і Нідерландів) характерні: 瀈 орієнтація обліку на потреби інвесторів і кредиторів; 瀈 наявність розвинутого ринку цінних паперів; 瀈 високий рівень професійної підготовки бухгалтерів; 瀈 наявність великої кількості в цих державах транснаціональ- них корпорацій. Для континентальної моделі характерні: 瀈 тісні зв’язки з банками; 瀈 детальна юридична регламентація обліку і звітності; 瀈 орієнтація обліку і звітності в інтересах державного регулю- вання оподаткування і макроекономічного планування. Для південноамериканської моделі характерні: 瀈 високий рівень інфляції; 瀈 орієнтація обліку і звітності на вимоги органів державного планування; 瀈 уніфікація принципів обліку. Щодо юридичного регулювання облікових правил в західних державах склалось в основному два підходи. У таких державах, як Аргентина, Франція та Німеччина, всі основні принципи облі- ку передбачено законодавчими актами. У США і Великій Брита- нії система обліку організується за принципом: «можна робити все, що не заборонено законом». При цьому правила регулювання обліку і звітності визначаються професійними бухгалтерами, а не юристами.
202 Західні економісти вважають, що за суворої юридичної регла- ментації облікових принципів система бухгалтерського обліку втрачає свою маневреність, в той час як за інших способів і підхо- дів облік оперативно відображує різні умови підприємницької ді- яльності, які постійно змінюються. На цьому етапі з’явилася тенденція до уніфікації принципів обліку, які відображують посилення інтернаціоналізації світового господарства і фінансових ринків, розширення масштабів діяль- ності транснаціональних корпорацій. Розробка єдиних принципів обліку для всіх держав є умовою ефективного функціонування багатонаціональних підприємств в зовнішньоекономічній діяль- ності, тому що ці підприємства діють на території більш ніж однієї держави і повинні складати кілька видів звітності, щоб забезпе- чити доступність своєї звітності зарубіжним користувачам. Робота з уніфікації стандартів бухгалтерського обліку прово- диться в двох напрямах: на регіональному рівні (наприклад, в межах ЄЕС) і на рівні світової співдружності. Для держав «за- гального ринку» в межах ЄЕС юридичним документом, який ви- користовують для уніфікації вимог до обліку і звітності, є дирек- тива ЄЕС. Директива ЄЕС — це закон ЄЕС, який держави цієї співдружності повинні включати у чинні закони. Донині в цілях визначення єдиних підходів до бухгалтерського обліку і звітності в межах ЄЕС опрацьовано п’ять директив: 1) від 25 липня 1978 p. — про уніфікацію Форм звітності та правил їх аудиту; 2) від 13 червня 1983 p. — про принципи складання консолідо- ваної звітності; 3) від 10 квітня 1984 p. — про кваліфікаційні вимоги до ауди- торів і взаємне призначення дипломів аудиторів держав в держа- вах ЄЕС; 4) від 8 грудня 1986 р. — про щорічну фінансову звітність і консолідовану звітність банків та інших фінансових організацій; 5) від 15 лютого 1989 p. — про вимоги до щорічної фінансової звітності фінансово-кредитних організацій держав — членів ЄЕС, головні контори яких розташовані за межами цих держав. Поряд з ЄЕС діють інші регіональні організації, які займають- ся питаннями стандартизації бухгалтерського обліку, наприклад Африканська Рада з питань бухгалтерського обліку, Американ- ська асоціація обліку, Асоціація бухгалтерів Азії і Тихоокеансько- го регіону та ін. Значну участь в уніфікації принципів бухгалтерського обліку бере ООН. Початок цієї діяльності прийнято відносити до 1973 p.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні принципи обліку в державах світової співдружності. Міжнародні стандарти» з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку»
