Відображення на рахунках одержаної продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Калькуляція виробничої собівартості продукції, робіт
Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку продукції власного виробництва передбачено синтетичні рахунки: 26 «Готова продукція»; 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»; 28 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі». Синтетичний рахунок 26 «Готова продукція». Готова продукція — це продукція (виріб, напівфабрикати, робота послуги), що по- вністю закінчена обробкою на конкретному підприємстві, відпові- дає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обро- бки на цьому підприємстві і здана на склад. Рахунок 26 «Готова продукція» — активний. За дебетом рахунка відображують над- ходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а за кредитом — її списання на різні цілі (для внутрішнього господарського використання, реалізації тощо). Наприклад, оприбуткована готова продукція власного виробницт- ва (наприклад, цегла). При цьому запис буде проведено на дебет ра- хунка 26 «Готова продукція» і кредит рахунка 23 «Виробництво». Синтетичний рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» — активний. Продукцію сільськогосподарського виробництва поточного року обліковують за плановою собівартіс- тю, яку в кінці звітного року доводять до фактичної собівартості. На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від влас- них рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівни- кам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тва- ринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, напри- клад, зелену масу; насіння та посадкового матеріалу, включаючи
123 саджанці, призначені для закладання та ремонту власних наса- джень. За дебетом рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського ви- робництва» відображують надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом — вибуття сільськогосподарської продук- ції внаслідок продажу, для виробничого споживання та ін. Синтетичний рахунок 21 «Тварини на вирощування та відго- дівлі» — активний. На субрахунку 21.1 «Молодняк тварин на ви- рощуванні» відображують приплід, отриманий в галузі тварин- ництва. Продукцію власного виробництва протягом року оприбу- тковують і списують за плановою собівартістю за планово- обліковими цінами (а куплену — за фактичною собівартістю). Наприкінці року після визначення фактичної собівартості, пла- нову оцінку продукції коригують до рівня фактичної. Різницю між плановою і фактичною собівартістю продукції списують з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет тих раху- нків, на яких вона обліковується або на дебет тих рахунків, на які її було списано протягом року. Визначену різницю списують дода- тковою бухгалтерською проводкою, якщо фактична собівартість більша за планову, або способом «Червоне сторно», якщо фактич- на собівартість менша за планову. «Червоне сторно» — цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки-проводки (кореспондуючі рахунки і сума) червоним чорнилом або звичайним, обведений дужками Д-т 23 — К-т 20 — сума (425,00). Такий запис при підрахуванні підсумків вважається таким, що має від’ємний знак, тобто від підсумку мінусується (вираховуєть- ся). Кореспонденція рахунків при цьому залишається такою, як і на її оприбуткування: Д-т рахунків 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільсь- когосподарського виробництва», 21 «Тварини на вирощу- ванні та відгодівлі» — К-т рахунка 23 «Виробництво». Фактичну собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають за даними аналітичного обліку виробницт- ва (на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), групу тварин, чи виробництв), тобто за окремими об’єктами обліку витрат. Витрати за окремими культурами і групами тварин склада- ються як з прямих витрат, що безпосередньо відносять на відпові- дні культури і групи тварин, так і з витрат, що розподіляються. У сільськогосподарському виробництві під час визначенні фак- тичної собівартості одержаної продукції мають місце різні об’єкти
124 калькуляції (це види основної, супутньої і побічної продукції — зерно, солома, гній, молоко, приплід та ін.). У рослинництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об’єктами визначення собівартості є сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва та ін. У практичній діяльності має місце певна послідовність визна- чення собівартості продукції. 1. Обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допоміж- них виробництв, які надають послуги основному виробництву (вантажний автомобільний транспорт — собівартість 1 т/км; гу- жовий транспорт — собівартість одного робочого дня за всіма ви- дами робочої худоби і одного кормодня; електропостачання — 10 квт/год. електроенергії, відпущеної споживачам; теплопоста- чання — 1 гкал теплоенергії; водопостачання — 1 м3 води та ін.). 2. Розподіляють загальновиробничі витрати. Суму, визначену на рахунку 92 «Загальновиробничі витрати», розподіляють на об’єкти обліку витрат пропорційно прямим витратам без вартості насіння і садивного матеріалу — у рослинництві, кормів — у тва- ринництві, матеріалів — у промисловості. 3. Визначають загальну суму виробничих витрат на об’єктах обліку (культури, групи культур, групи тварин та ін.). 4. Обчислюють собівартість продукції рослинництва, тварин- ництва, підсобних промислових виробництв по переробці сільсь- когосподарської продукції. Об’єктами обчислення собівартості в рослинництві є окремі ви- ди основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від виро- щування сільськогосподарських культур. Щоб визначити фактичну собівартість основної продукції рос- линництва (1 ц зерна, 1 ц коренеплодів та ін.), потрібно із загаль- ної суми витрат вирахувати вартість побічної продукції і одержа- ну різницю розділити на кількість одержаної продукції. Собівартість побічної продукції (солома, полова, гичка) визна- чають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, скиртування, пре- сування, транспортування та інші роботи по заготівлі цієї про- дукції. Об’єктами обчислення собівартості продукції тваринництва є, наприклад, в молочному скотарстві — 1 ц молока, 1 голова при- плоду та 1 т гною. Гній оцінюють за фактичними витратами на його заготівлю (вартість підстилки (соломи), амортизація транс-
125 портерів, транспортні витрати тощо). Одна голова приплоду обчи- слюється за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. З тим, щоб визначити суму витрат, яка буде віднесена на осно- вну продукцію — молоко, необхідно із загальної суми витрат ви- рахувати суму, що становить вартість приплоду та гною, а зали- шок розділити на кількість одержаного молока (центнерів).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Відображення на рахунках одержаної продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Калькуляція виробничої собівартості продукції, робіт» з дисципліни «Теорія бухгалтерського обліку»
