Особливості банківського нагляду за проблемними банками
В останній чверті XX ст. у світі суттєво змінилися умови банківської діяльності: посилилася конкуренція, знизилася рентабельність традиційних банківських послуг за рахунок розширення нових продуктів, підвищилися ризики. Негативні наслідки цього можна спостерігати на географії кризи банківської системи. Починаючи із середини 70-х до середини 90-х років XX ст., вона прокотилася через азіатські, латиноамериканські країни, і з початку 90-х років до кінця XX ст. розвивалася в Європі, США, Австралії. Посилення інтеграції фінансових ринків дає підстави для розвитку системної банківської кризи, виникнення так званого «ефекту падаючого доміно». У зв'язку з цим Базельський комітет піднімає на міжнародний рівень проблему посилення фінансової стабільності в банківській сфері. Це чітко простежується в положеннях Базеля-ІІ, який спрямований на стимулювання банків до самостійного застосування заходів щодо попередження розвитку фінансових проблем. Водночас 23 принцип ефективного
234
Т.П.Гудзь
банківського нагляду передбачає делегування банківському нагляду повноважень щодо застосування заходів впливу у разі виявлення фінансових проблем банку. Саме те, що банкрутство одного банку приховує в собі загрозу виникнення системної кризи банківської системи в цілому, ставить перед наглядом важливе завдання -своєчасне виявлення проблемного банку і вжиття щодо нього адекватних заходів. Проблемний банк характеризується фінансовою нестабільністю, яка проявляється як ряд взаємопов'язаних проблем: порушення ліквідності та падіння прибутковості або навіть збитковість активів зумовлюють неспроможність повернення вкладів, скорочення регулятивного капіталу — основи фінансової надійності банку. Робота органів нагляду з проблемними банками відрізняється більш високим професіоналізмом. Адже ситуація нестандартна, нова, діяти треба швидко і виважено. Для ефективного нагляду справедливим є принцип: припинення діяльності проблемного банку відбувається тільки, тоді якщо вжиті заходи не призвели до його фінансового оздоровлення. Тим сасом неможливо допускати, щоб розвиток кризової ситуації став неконтрольованим. У ринковому середовищі банкрутство банку може розвиватися за двома схемами. Перша є характерною в ситуації, коли власники банку свідомі і відповідальні особи. Вже тільки падіння прибутковості їхніх акцій викликає занепокоєння, яке спонукає до комплексного аналізу внутрішніх та зовнішніх факторів. І за неможливості виправити ситуацію власники приймають рішення закрити банк, повернувши вклади. В такій ситуації вони понесуть певні втрати, але більша частина вкладеного капіталу буде їм повернена. «Своєчасно піти» — саме таку тактику протягом 1991—2001 pp. обрало 38 американських банків, поряд із близько 60 банками, закритими органами нагляду. Ці цифри дають змогу висловити думку, що практика самостійного закриття банків до їх фінансового
Банківський нагляд
235
краху навіть у ринково розвиненій країні не користується особливою популярністю. Можливо, це і виправдано, оскільки взагалі стабільна економіка держави дає вищі шанси вижити, тому здебільшого власники ризикують з високоефективними операціями задля збереження бізнесу. Це інша схема, яка може бути реалізована невдало, якщо власники банку вбачатимуть швидке відновлення фінансової стабільності в реалізації угод з великим доходом, і, відповідно, з великим ризиком, а результат виявиться несприятливим. Таким чином, вони ставлять під загрозу залучений капітал, оскільки понесені втрати можуть зменшити активи банку настільки, що він виявиться взагалі неспроможним повернути вклади. Саме таку ситуацію нагляд має своєчасно розпізнати. Для цього необхідно знати симптоми кризи та вміти ідентифікувати її причини. Основні причини банківських проблем та їх симптоми: 1. Неякісна практика кредитування та інвестування: низька якість активів, проблеми з ліквідністю. 2. Прийняття надмірного ризику: збитки та втрати капіталу. 3. Недотримання чинного банківського законодавства, шахрайство: підрив репутації. Проблема шахрайства у банківському бізнесі заслуговує окремої уваги. Злочини скоюють керівники банків, працівники бухгалтерії, інший персонал банку, крім того, загрозу вкладам становлять комп'ютерні злочинці — хакери. Найпоширеніші випадки зловживання службовим становищем характеризуються як: — комерційний підкуп працівників банку. Наприклад, свідоме надання менеджером кредиту фіктивному підприємству на умовах отримання частини з цих грошей; або прийняття в заставу неякісних активів і приховування
236
Т.П.Гудзь
цього в документах; перерахування коштів на основі підроблених документів, тощо; — переведення коштів з рахунків вкладників на інші рахунки у зарубіжні банки; — дрібні крадіжки з клієнтських рахунків та їх акумуляція на своєму власному рахунку; — завищення сум сплати відсотків за кредит або заниження сум виплати депозитних відсотків. Особливо сприятливі умови для злочинів у малих банках, де відсутні контролери й один працівник виконує декілька функцій, що дає йому можливість зловживати службовим становищем та приховати сліди. З огляду на це, органи банківського нагляду мають володіти дієвою адекватною методологією щодо виявлення проблемних банків і постійно її удосконалювати. Зараз в арсеналі Дирекції з банківського регулювання та нагляду Національного банку знаходиться система рейтингової оцінки CAMELS та «Система оцінки ризиків». До банків з комплексною рейтингового оцінкою «З» або «4», або «5», застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку: 1) письмове застереження при незначних недоліках роботи банку (вимога підвищити прибутковість на основі зниження витрат); 2) письмова угода щодо вжиття заходів для покращення фінансового стану банку; 3) скликання загальних зборів учасників банку (якщо фінансове оздоровлення банку потребує залучення додаткових коштів акціонерів або в разі потреби реорганізації банку шляхом злиття або приєднання); 4) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами (у разі здійснення банком окремих операцій з підвищеним рівнем ризику, що можуть загрожувати інтересам кредиторів і вклад-
Банківський нагляд
237
ників); примусова реорганізація (в разі істотної загрози платоспроможності банку за умови, що є пропозиція іншого банку про приєднання або злиття з цим банком); 5) призначення тимчасової адміністрації; 6) відкликання банківської ліцензії, тобто ліквідація банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особливості банківського нагляду за проблемними банками» з дисципліни «Банківський нагляд»
