Оцінка сукупного ринкового ризику банку за положеннями Базелю II та вітчизняною банківською практикою
Узагальнююча оцінка ринкового ризику за Базелем-ІІ проводиться за логікою підходу внутрішніх рейтингів. Спочатку визначається сукупний розмір мінімально необхідного капіталу під ринковий ризик як алгебраїчна сума отриманих вимог до капіталу за процентним, пайовим, валютним та товарним ризиками. Потім розраховується еквівалент зважених за ринковим ризиком активів:
190 Т.П.Гудзь (21) Отриманий еквівалент зважених за ринковим ризиком активів є складовою частиною їх загальної величини, що використовується для оцінки рівня адекватності регулятивного капіталу. Методологія Базелю II щодо оцінки ринкового ризику наразі тільки вивчається в Україні. Проблемами її адаптації в українських банках є, по-перше, нерозвиненість вітчизняного фондового ринку в цілому і, зокрема, похідних цінних паперів. Це впливає на об'єктивність визначення ринкової вартості фінансових інструментів. По-друге, невідповідність системи обліку, яка неспроможна забезпечити точною первинною інформацією для розрахунків. Наприклад, банки не ведуть систематизованого обліку позицій за цінними паперами і товарними деривативами, торговельна книга теж чітко не визначена. Водночас запропонований Базельським комітетом підхід щодо оцінки ринкового ризику, спрямований на стимулювання банків до застосування заходів хеджу-вання та нарощення капітальної бази. Це сприятиме зміцненню фінансової стабільності як окремого банку, так і банківської системи держави. На сьогодні поширеними у практиці вітчизняних банків методологічними підходами оцінки ринкового ризику є стрес-тестування та «Value at Risk» (вартість під ризиком). Стрес-тестування за своєю суттю є методом сценаріїв і дає змогу кількісно оцінити ринковий ризик шляхом визначення величини неузгодженої позиції (тобто диспропорції між величиною активів та зобов'язань банку, що мають спільні характеристики), яка наражає банк на ризик, та розрахунку шокової величини зміни
Банківський нагляд
191
зовнішнього фактора — валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за зробленими припущеннями. Стрес-тестування широко використовується для оцінки інших ризиків: ліквідності, зміни процентної ставки та валютного курсу. Запровадження методології вимірювання банківських ризиків VaR було ініційоване Базельським комітетом у середині 90-х років XX ст. з метою оцінки потенційних збитків унаслідок несприятливої зміни кон'юнктури на фінансових ринках. Цей метод передбачає визначення ризикової вартості, під якою розуміється максимальний розмір збитків, що не буде перевищений з ймовірністю 100% мінус «х»% протягом наступних «п» днів. У світовій практиці використовують різні моделі методології VaR, переважно для оцінки кредитного ризику. Вітчизняними банками VaR використовується некласично, а саме: — під час розрахунку зміни наявної ресурсної бази, тобто обсягів залишків на поточних рахунках клієнтів, з метою виділення стабільної частини трансакційних залишків, яку можна спрямувати на розширення активних операцій; — під час визначення можливих утрат за відкритими валютними позиціями у разі несприятливої зміни валютного курсу; — переоцінки торгового портфеля цінних паперів. Інспектори банківського нагляду повинні постійно Удосконалювати свої знання у сфері прийомів вимірювання ринкового ризику, що реально використовуються комерційними банками з метою оцінки їх ефективності, надійності, адекватності. Водночас оволодіння новими підходами світової банківської практики щодо визначення ринкового ризику має бути спрямоване не тільки на зовнішню оцінку його рівня в банку для проведення порівняння із внутрішньобанківськими результатами
192
Т.П.Гудзь
аналізу. Увага наглядовців має бути приділена адаптації провідних методологій оцінки ринкового ризику, вироблених сучасною банківською наукою та практикою, з метою їх доведення і впровадження в діяльність вітчизняних банків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка сукупного ринкового ризику банку за положеннями Базелю II та вітчизняною банківською практикою» з дисципліни «Банківський нагляд»
