Об'єктами товарного ризику в банківській діяльності є біржові операції з товарними ф'ючерсами та позабіржові форвардні контракти, в яких базовим активом є будь-який метал, крім золота, нафта, зерно, кава, тощо. Базельський комітет запропонував три підходи визначення вимоги до капіталу під товарний ризик: моделювання, строку до погашення, спрощений метод. Спільною рисою всіх трьох підходів є те, що товарний ризик не розбивається на складові, і оцінюється для всього банку, а не лише до торговельної книги. Це обґрунтовується тим, що будь-які товарні позиції можна прирівняти до позицій торговельної книги, оскільки банкам у більшості країн світу, в тому числі і в Україні, заборонено вести виробничу діяльність. Крім того, мінімальний розмір
Банківський нагляд
189
капіталу під товарний ризик мають розраховувати всі банки незалежно від обсягу пов'язаних з ним операцій. Виходячи із загальної стратегії Національного банку щодо запровадження Базеля-II в частині найменш складних та найбільш адекватних українським умовам методів, доцільно розглянути спрощений підхід оцінки товарного ризику. Спочатку визначаються окремо довгі та короткі позиції за кожним товаром. До розрахунку беруться всі товарні деривативи та позабалансові активи і зобов'язання, які залежать від кон'юнктури товарного ринку. Усі товари приводяться до одного натурального вимірника (нафту в барелях, зерно в тоннах і т.п.) та множаться на поточну ціну за одиницю, що склалася на товарному ринку. Потім розраховуються чисті позиції в розрізі товарів, від модульних значень яких визначається вимога до капіталу у розмірі 15%. Одночасно від кожної товарної валової позиції береться 3%, що становить частину мінімально необхідного регулятивного капіталу під товарний ризик. Згідно зі спрощеним методом сукупна вимога до капіталу під товарний ризик визначається як сума всіх вимог до капіталу, визначених за чистими та валовими товарними позиціями.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Товарний ризик» з дисципліни «Банківський нагляд»
